Денис Прокопенко: «В обміні 24 серпня вкотре немає жодного азовця, хоч Україна мала колосальний важіль впливу»

Український офіцер, командир 12 бригади спеціального призначення «Азов» Денис Прокопенко про втрачений шанс повернути додому полонених азовців:

«Українці завжди повертають борги. Та чи завжди українці додержують слова та повертають своїх полонених?

Путіну було необхідно знизити тиск всередині РФ та зберегти обличчя, повернувши захоплених на Курщині строковиків. Відповідальним за обміни з української сторони необхідно було за радянськими традиціями організувати до свята медійну «перемогу».

Місця для полонених азовців, які вже понад 2 роки чекають на обіцяні обміни, у цій формулі не знайшлося.

Попри те, що в Україні існує колосальний запит від суспільства на повернення тих, хто у 2022 році у Маріуполі зробив все, аби Україна взагалі продовжила існування і сьогодні святкувала День Незалежності, а не «день народного единства».

Попри те, що полонені росіяни самі просили обміняти їх на азовців. Попри те, що українська переговорна група мала колосальний важіль впливу під час цього обміну, виступаючи з позиції сили.

Усім цим не скористались. В обміні 24 серпня вкотре немає жодного азовця. Дорогоцінний шанс та час втрачені.

Чого вартують всі сказані пафосні слова, якщо з-поміж 900 відданих Україні військовослужбовців, для котрих у російському полоні найгірше ставлення, додому не повернувся ніхто?

День Незалежності України має бути насамперед про вдячність. Вдячність тим, хто присвятив себе справі захисту України. І не в останню чергу тим, хто врятував українську незалежність в абсолютно безвихідній ситуації, виконавши наказ у повному оточенні, без достатньої кількості зброї та медикаментів проти в рази переважаючих сил противника.

Цей тест на вдячність Україна сьогодні [24 серпня] провалила. Завдання не виконане. Наступна спроба вартуватиме ще дорожче.

Пояснюю, чому я так обурений.

1. Знову жодного бійця ОЗСП «Азов». Підрозділ, який воює 10 років та героїчно бився в оточеному Маріуполі з переважаючими силами противника. Після полону 95% бійців реабілітувалися, стали до строю та продовжують воювати (незважаючи на важкі поранення та навіть ампутації)
2. Незважаючи на те, що більшість строковиків ховалися в підвалах та не приймали участі в бойових діях і зараз ходять по українській землі, дякуючи тим, хто перебуває в полоні. Я щиро радий, що вдалося їх обміняти. Сподіваюся, що їм вистачить сил та наснаги повернутися до строю найближчим часом та продовжити боротьбу.
3. Строковики в лютому 2023 року офіційно стали моїми підлеглими (після того, як ОЗСП «Азов» став окремою військовою частиною, 12 бригадою спеціального призначення «Азов»).
4. Радію за кожний обмін, коли в Україну повертаються бійці Сил оборони України, якщо це не покидьки, які, потрапивши в полон, перевзулися в повітрі, відмовлялися від українського громадянства, били разом із вертухаями моїх бійців, забирали їжу у поранених та підписували сфабриковані свідчення проти моїх бійців, яких осудили на 25 років. А таких часто міняють.
5. Тепер питання до вас. Кого необхідно взяти в полон, щоб обміняти бійців «Азову»?

Засинаючи сьогодні у своїх затишних оселях, де немає вертухаїв, допитів та катувань, подумайте, чи справді ви розумієте, що таке незалежність, та чи усвідомлюєте ціну, яку ми за неї платимо.

Це не втішить родини тих, хто сьогодні втретє зустрічав День Незалежності у полоні. Не полегшить перебування моїх побратимів у російських тюрмах. Але, можливо, допоможе вам нарешті наважитись боротись за азовців під час наступних перемовин так, як вони боролись за незалежність України у Маріуполі».

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.