У суботу, 13 липня, Львів проводжає в останню путь Віктора Комарніцького, Олександра Шемчука та Юрія Паука, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі мерії.
Віктора Комарніцького поховають о 15:00 на Личаківському кладовищі. Перед цим із захисником попрощаються у Самборі та в Хирові, що на Самбірщині.
Чин похорону Олександра Шемчука та Юрія Паука розпочнеться о 15:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 15:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають військових на Личаківському кладовищі.
Львівʼян закликають віддати останню шану полеглим воїнам, а також утриматися в цей час від розважальних та святкових заходів.
Біографічні довідки:
Вінничанин Віктор Комарніцький (16.10.1968-06.07.2024) навчався у місцевій загальноосвітній школі №13. Здобув освіту у Вищому профучилищі №7 у Вінниці.
Протягом 1986-1990 років проходив службу в складі 39 окремої десантно-штурмової бригади в Хирові Львівської області.
Навчався у «школі прапорщиків» у м. Гайжунай (Литовська Республіка), також брав участь у бойових діях на території Нагірного Карабаху.
Із 1991 року проходив військову службу спершу у 224 навчальному центрі повітряно-десантних військ, згодом – у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади.
Після повернення до цивільного життя з 1999 року почав займатися промисловим альпінізмом за кордоном, а згодом — на Львівщині та Вінничині. Був винятково відданим повітряно-десантним військам, впродовж свого життя здійснив близько 1000 стрибків з парашутом. Його життєвим кредо було: «Ніхто крім нас!».
Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ добровільно став на захист держави від російських окупантів. Спершу проходив військову службу на Хмельниччині, згодом боронив суверенітет держави на Харківському напрямку у складі 13 окремого батальйону Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
У Віктора Комарніцького залишилися мама, дружина, троє дітей та дві внучки.
Олександр Шемчук (21.04.1981-09.07.2024) — уродженець міста Васильків Київської області.
Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, згодом здобув освіту у Київському інституті Військово-Повітряних Сил та Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив військову службу у складі 12 окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка.
Після завершення служби у 2011 році обійняв посаду інженера-конструктора у ТзОВ «Інститут проектування «Комфортбуд».
Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні АТО.
Повернувшись до цивільного життя, працював інженером приватно. Щиро вірив у Бога і був служителем у Євангельській християнській церкві «Джерело Життя» у Львові. Вирізнявся надзвичайною життєрадісністю. У вільний час захоплювався виготовленням виробів з дерева.
Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ за власним бажанням повернувся до лав 12 окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Воював на території Харківської, Донецької, Запорізької та Полтавської областей.
За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
В Олександра Шемчука залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Юрій Паук (23.08.1980-11.07.2024) був уродженцем села Ричагів Львівської області.
Навчався у Львові у школі №30. Згодом здобув професійно-технічну освіту. Проходив військову службу у лавах колишніх внутрішніх військ на Одещині.
Після завершення служби працював у шкіряній промисловості. У свій вільний час захоплювався вирощуванням агрокультур.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії став до оборони Батьківщини від окупантів. Воював у складі 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ. Боровся із окупантами на Донеччині.
В Юрія Паука залишилися батьки, дружина, двоє дітей, сестра та брат.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя Дуляба