Журналіст, телеведучий і публіцист Віталій Портников про перемир’я між Україною та Росією, реальна формула безпеки і вікно можливостей для українців:
«Я постійно зустрічаюсь із коментарями, у яких мене звинувачують у бажанні «воювати до останнього українця», дискредитації ідеї перемовин тощо. Тому хочу чітко викласти свою позицію.
І у 2014 році, і у 2019 році я говорив про небезпеку великої війни з Росією. А у 2022 році говорив про небезпеку довгої війни й застерігав від перспективи її глобалізації не тільки в українських, але й у західних медіа. Але і тоді, і зараз я попереджав, що ставка на перемовини у цій війні є хибною. І що її закінчення залежить виключно від політичної волі Заходу й готовності надати нам справжні гарантії безпеки й ризикнути власним конфліктом з Росією.
У 2019 році українці, серед яких був і Володимир Зеленський, звинувачували у небажанні закінчити війну низької інтенсивності президента Петра Порошенка. Зараз ті самі люди, які голосували за Зеленського, звинувачують у небажанні закінчити велику війну свого вчорашнього кумира. Але насправді перемовини про закінчення війни залежать не від президента України Порошенка чи Зеленського. Вони залежать від президента Росії.
А президент Росії не збирається погоджуватися на такі перемовини. До того ж останніми роками сам статус України як незалежної держави у російській політичній свідомості остаточно поступився статусу бунтівної провінції, руками якої Захід веде війну із Москвою. Чи можливе перемир’я із бунтівною провінцією? Досвід Чечні засвідчує, що так, але для цього потрібне повне виснаження економічних і демографічних ресурсів Російської Федерації. Таке виснаження також є можливим, питання тільки коли. Менше виснаження може створити умови для переведення війни високої інтенсивності у довгу війну низької інтенсивності. Питання тільки коли.
І так, Путін завжди готовий до перемовин про капітуляцію, тобто про приєднання українських земель до Росії. Я знаю, що серед моїх читачів навряд чи є прихильники такого «миру». Але, думаю, навіть якщо вони є, вони мають усвідомлювати, що не складають й не складатимуть більшість в українському суспільстві. Ба більше укладання такого «миру» – це також дорога до війни. Тільки до іншої – громадянської.
Отже війна, переможна чи оборонна, – це зовсім не альтернатива перемовинам, війна – це альтернатива їхній відсутності й небажанню Росії на них погодитися. Й всім нам потрібно цю реальність прийняти й спробувати в ній вижити. Нам ніхто не заважає формулювати власні платформи на абстрактних переговорах, але головна наша формула – це формула справжньої безпеки. НАТО, ядерна парасолька США та інших держав, війська і бази НАТО – все, що може поставити Москву перед загрозою більшого конфлікту, до якого у Росії поки що не готові. Поки що – це і є наше вікно можливостей.
Зрештою, й воно може зачинитися, як зачинялися всі інші вікна».
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
