Медичний персонал одного з будинків-інтернатів Житомирщини залишив помирати 6-річного хворого на ДЦП Андрійка самого у кімнаті із температурою 40 градусів і не викликав «швидку». Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба, передає Львівський портал.
Микола Кулеба описав історію немислимої людської жорстокості по відношенню до хворого малюка, якого медперсонал обзивав «рослиною».
«Це растеніє. У нього куча діагнозов, несовместімих з жізнью. Воно мусить померти. І нашо йому скору визивать?» – з такими словами медичний персонал одного з будинків-інтернатів Житомирщини зачинили 6-річного Андрія у кімнаті і залишили помирати з температурою 40◦.
Ну так… Навіщо ж заморочуватись (та ще й опівночі), викликати швидку, кудись їхати, щось пояснювати, коли у цей час можна дивитися черговий серіал по ТВ і в’язати онукам шкарпетки? А Андрій постогне та й помре. Тим більше, що кімната чергової медичної сестри далеко від нього і стогін не заважає вникати в сюжет.
Але «зомбі-Свєта» (так вони назвали мого експерта, представницю Україна без сиріт) була у цей час в Житомирській області і, дізнавшись про ситуацію, одразу вирушила у будинок-інтернат. Попри перешкоджання з боку персоналу їй вдалося потрапити до хлопчика і викликати швидку. На момент потрапляння до реанімації температура сягнула 40,7, були постійні судоми, від яких він голосно стогнав, задихався та хрипів, колір шкіри був синім… Там хлопчика назвали «рекордсменом». Пацієнтів з такою температурою у них ще не було. На ранок температура спала до 37.
Під час вагітності матері лікарі невірно визначили резус-фактор крові і результатом стало ДЦП у дитини. Коли хлопчику було 4 роки, мама завагітніла третьою дитиною і «добра людина» – лікар порадила віддати Андрія до Будинку дитини, де йому «допоможуть», адже в селі, де вона проживає з чоловіком і двома маленькими донечками, немає ні ФАПу, ні сімейного лікаря, ані фахівця поблизу, який би міг надавати допомогу такій дитині.
Перші 2 місяці у закладі Андрійко постійно плакав, потребуючи маму. Мама все рідше приїжджала до закладу. Розлука з нею почала вбивати хлопчика. А через 2 роки це призвело до потрапляння у реанімацію. Щоб смерть дитини не зіпсувала репутацію закладу, Андрійка перевели з будинку дитини системи охорони здоров’я до будинку-інтернату системи Мінсоцполітики. До речі, маму не повідомляли ні про переведення до іншого закладу, ні про погіршення стану Андрія. А у будинку-інтернаті знають, як швидко «полегшити» стан дитини – довести до смерті.
По цій справі триває кримінальне провадження. Хлопчика перевели до київської лікарні, там він разом з мамою під цілодобовим наглядом лікарів. Дитина обожнює яскраві кульки і обіймати іграшкового ведмедика. Андрійко навіть почав усміхатися. Але він міг померти у жахливих муках тільки тому, що поруч були байдужі працівники інтернату.
На жаль, наша система не готова підтримувати маму з такою дитиною за місцем її проживання, а система інтернатів лише наживається на горі родин, отримуючи постійне фінансування у величезному розмірі…», – написав на своїй сторінці Микола Кулеба.
Фото: Facebook-сторінка Миколи Кулеби
