У «Видавництві Старого Лева» вийшла книга «Політ золотої мушки». Нова, хоча вже добре відома, збірка оповідань Богдана Волошина – це більше трьохсот сторінок легкого, доброго гумору. Про це Львівському порталу повідомили у видавництві.
«Найлегше писати про те, що знаєш, любиш і те, що близьке тобі. Увесь цей галицький світ, що оточував мене й у якому досі живу, зачаровував своєю самодостатністю, окремішністю та іронічністю. Я не можу сказати, що він унікальний… Але є особливим і вартим, щоб про нього розповіли і плекали його. А ще галицька говірка дуже надається до гумору. Вона смачна і влучна. Зрештою, усе це галицьке життя – це я сам. Я частина його. І з цього дуже тішуся», – переконаний Богдан Волошин.
У «Польоті золотої мушки» письменник детально знайомить читача з вигаданими (чи то пак легендарними) галицьким містечком Бурачковичами та сусіднім селом Лопушною. Крізь призму життя й діяльності персонажів поступово розкриваються інтимні подробиці приватного та громадського чину видатних бурачківчан. «Майже усі герої оповідань писані з реальних людей. Щоправда, не всіх я знав особисто. Часто друзі, знайомі розповідали мені якісь байки, цікаві історії з життя родичів і знайомих, а я вже заселяв тими людьми свої Бурачковичі. Ліпив з них нових героїв, наділяв новими рисами характеру, щоб розвинути образ. І вони починали жити своїм окремим життям. Інколи навіть докучаючи мені, кочували з оповідання в оповідання», – зауважує автор книги.
Минулого року персонажі оповідань Богдана Волошина ожили у однойменній комедії Івана Кравчишина. До підбору акторів та локацій письменник і режисер підходили особливо ретельно. Героїв фільму, їхні обличчя автор жартома називає «галицьким іконостасом» – такі собі святі люди, але трішки божевільні.
«З Іваном мав щастя вибирати локації для зйомок фільму, – додає письменник. – Це була поїздка в Добромиль, в монастир, де колись отримав монаший постриг митрополит Андрей. Режисер також радився зі мною щодо підбору акторів. А набирали їх по всій Галичині: у Львові, Тернополі, Франківську, Коломиї, Дрогобичі. Звісно ще й тому, що вони мали вільно володіти не просто українською мовою, але й галицькою говіркою. Мова у фільмі є живою і природньою, з чого я дуже тішуся. Переживав, щоб не було у фільмі кривляння, штучності. Але, здаться, цього вдалось уникнути. Одна з головних причин – Іван сам галичанин зі Снятина і, хоч давно живе в Києві, але не втратив слух на рідну мову. Крім того, актори часто імпровізували: вставляли слівця і звороти, які чули в рідних села та містечках. І це було чудово. Особливо вражаюче виходило у неперевершеного Олега Цьони».
Хочете дізнатися, чим завершилися пригоди мера містечка Романа Задупського, секретарки маґістрату Теклі Мілєрової, авторитетного сторожа Ладзьга Микуличина, митця трагічної долі Влодка Фарнеґи, грабаря Мерлюня та інших достойників і достойниць? На легких крильцях «золотої мушки» ще багато історій про невгамовних бурачківчан, а цитати з книжки – можна розбирати на анекдоти.
Довідка
Богдан Волошин – публіцист, письменник-гуморист. Народився у Львові. Журналіст за освітою. З 1984-го року працює у львівських періодичних виданнях та на телебаченні. За цей час побачили світ 5 збірників оповідань, за творами Богдана Волошина знято фільм «Політ золотої мушки». Нині працює на Львівському телебаченні. Відомий у Львові та околицях за псевдонімом пан Марциняк.
Фото: видавництво
