Право на шабаш: тиждень охорони корупції у Львові

Про незаконну забудову історичної частини Львова та корупційні оборудки і скандали, якими супроводжуються уся ця вакханалія, не чув хіба глухий. І лише сліпий не бачить численних будівельних фурункулів, які заполонили ту частину міста Лева, яка внесена до культурної спадщини ЮНЕСКО. І не дивно, латинський термін furunculus, від якого пішла назва фурункульозу, перекладається як «маленький злодій»…

Проте маленькі фурункули останніми роками почали переростати в справжні будівельні чиряки, а їх «збудники» –– почувають неабияку безкарність. Чому б ні, адже на відбілення та окозамилювання процесів, що відбуваються в центральній історичній частині Львова, поставлені справжні вартові корупції –чиновники Мінкультури та львівської мерії, ручні громадські організації, підконтрольні дискусійні платформи, аналітичні центри, фонди та інші агенції та фундації. При чому частина з них, мабуть, просто таки не здогадуються, для чого насправді їх використовують.

Та чого добирати слова: пам’ятки архітектури у Львові руйнують безбожно. Щотижня зринають скандали, протести мешканців, гучні судові процеси проти незаконного будівництва в історичній частині Львова – пам’ятці ЮНЕСКО. Кам’яниці руйнують до фундаменту, зводять незаконне будівництво, по-варварськи трощать вікна та двері під крамниці та офіси. Але ж нищать не просто так: це наслідок високої комерційної привабливості історичного Львова для бізнесу і львівських чиновників з Ратуші та Міністерства культури.

Зараз існують дуже сприятливі умови для корупційних дій чиновників як місцевого рівня, так і працівників міністерства, що стосується як пам’яток ЮНЕСКО, так і національного/місцевого значення. Погодження тих чи інших будівельних робіт на території пам’ятки ЮНЕСКО – виключне право Міністерства культури України, як вищого органу виконавчої влади, який відповідає за дотримання умов міжнародного договору державою Україна. Але біда в тому, що українське законодавство не захищає пам’ятки ЮНЕСКО. В діючому законі про «Про охорону культурної спадщини» навіть немає визначення поняття, що таке «пам’ятка світового значення», поняття «буферної зони», а найголовніше – не визначено відповідальності за нанесення шкоди пам’ятці ЮНЕСКО.

Прогалини в законодавстві та можливість уникнути покарання дозволяють клеркам з Мінкультури видавати дозволи на забудову в буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО. А там, де не дотягнулись руки міністерських чиновників, справу перебирають чиновники львівської мерії, які не мають права погоджувати будівельні перетворення на території Історичного ареалу Львова – але роблять це! А міське управління охорони культурної спадщини зазвичай займає «страусину» позицію.

Це в результаті призводить до руйнування історичних будівель, порушується ландшафт території пам’ятки. За весь час жодного чиновника та «чорного» забудовника ніхто серйозно не покарав за знищення та нанесення шкоди культурній спадщині.

Проте, окрім пам’яток серйозно страждає і репутація держави – Комітет ЮНЕСКО вже двічі давав попередження Україні про можливе виключення зі списку пам’яток всесвітнього значення. Це удар по репутації України як держави! Ми взяли на себе зобов’язання зберігати та розвивати пам’ятки ЮНЕСКО в Україні і не дотримуємось його. А на останній 39-ій сесії в Бонні (Німеччина), звіт Львівської міської ради (який готувало управління охорони культурної спадщини ЛМР, а затверджувало Мінкультури) визнали таким, що містить неповну та неточну інформацію щодо ситуацію зі збереженням Історичного ареалу Львова. Якщо забрати дипломатичну мову – то звіт назвали нефаховим та популістським. Мало хто знає, але Львову дали час до грудня цього року: виправити ситуацію, надіслати повний та реальний звіт. Інакше будуть прийняті інші висновки та міри…

Cаме тому експертне середовище Львова ще в 2013 року зібралось в робочу групу і спільно з юристами народного депутата Ігоря Васюника напрацювали законопроект №1553 про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Підготовлені зміни пройшли ряд обговорень серед експертів в сфері пам’яткоохоронної діяльності з різних міст України, отримали широку підтримку громадськості Львова, були враховані зауваження 37-ї сесії Комітету ЮНЕСКО (2013 р.) щодо створення Органів управління пам’ятками та плану їхнього розвитку…

29 березня цього року проект закону (короткий витяг з цього документу ми подамо нижче, – Ред.) вже пройшов перше читання в парламенті (249 голосів «За»). Цікаво, що не голосували за законопроект фракція «Самопоміч», в якій чи не найбільше представників Львова та колишніх чиновників львівської Ратуші.

Більше того, за ініціативи міських чиновниківЛьвова цього тижня в рамках проекту під гучною назвою «Право на місто»проходить так званий Тиждень охорони пам’яток(щось схоже уже недавно відбувалося у Львові під назвою IV Форум місцевого самоврядування).Розмах – нечуваний, теми – чи не найблагородніші: «налагодження суспільного діалогу та напрацювання дієвих механізмів охорони пам’яток та оновлення міста; як зберегти історичну архітектурну спадщину Львова та які механізми дозволять впливати на недобросовісних забудовників; оновлення Львова, пошук діалогу для вирішення проблемних питань щодо незаконних будівель та нищення історичних пам’яток» і так далі. Тут тобі і питання в режимі онлайн через FaceBook, і інтернет-трансляція і що тільки не хочеш…

Проте найбільшої пікантності усім цим заходам надає те, що його організаторами фактично є львівська міська влада, до якої якраз і виникає найбільше запитань щодо руйнувань в історичній частині Львова. «Тримайте злодія» – найголосніше кричить той таки злодій. Учасники багатоденного марафону – безпосередні чиновники міської ради та наближені до них особи, лояльні громадські активісти, свої депутати та експерти.

Експертів, громадських діячів, науковців-реставраторів, архітекторів, які присвятили себе пам’яткоохоронній діяльності і в судах оскаржують незаконні рішення чиновників та висвітлюють руйнування пам’яток – на захід не запросили.

«Дійшло навіть до абсурду: відкриття заходу у неділю мало б початися в 11 ранку. Коли туди прийшли громадські активісти, його несподівано без попередження перенесли на годину – розраховували, що ми розійдемося.  Але ми таки залишилися, прийшли навіть у зал з плакатами і висловили свою позицію. Вони банально ховаються від нас», – каже журналіст, автор багатьох розслідувань про незаконні забудови у Львові та знищення історичного  Львова Ірина Юзик.

Водночас, юристи та громадські активісти ще до початку проведення «Тижня охорони пам’яток» заявили: все це робиться для того, щоб дискредитувати законопроект №1553, який широко підтримала громадськість. Є інформація, що кінцевою та головною метою заходу є ухвалення резолюції із закликом про те, щоб не ухвалювати законодавчі зміни, які найближчим часом мають бути винесені на друге читання та остаточне ухвалення.

Олеся Дацко, активістка, заступник голови Громадської ради при Львівській ОДА, активіст ГО “Народна дія”:

«Звісно, такі заходи потрібні, але мета цього форуму – показати, як забудовувати історичну частину міста, а не виявляти і вирішувати існуючі проблеми. Суть у тому, щоби продемонструвати, що стару частину міста не те, щоб можна, а навіть треба забудовувати.

Так, нині у нас практично нема жодного нормативного регулювання забудови – ні місцевих правил забудови, ні погодження історичного ареалу, ні органу управління об’єктом ЮНЕСКО, а землі в межах історичного ареалу не є визнані такими, що мають історико-культурне призначення…

Тобто, Львівська міська рада не зробила нічого, щоби завдяки законодавству зберегти ці пам’ятки. Натомість проводиться захід, де показують, як це все забудувати: демонструють приклади Німеччини, Австрії, Португалії та інших країн, де забудовують історичні центри, і, навіть центри ЮНЕСКО. Але вони забувають нам сказати про те, що там діють такі норми, що у деяких випадках все регулюється до сантиметра.

Я прогнозую, що результатом цього форуму буде резолюція, якою вони фактично проголосять, що забудовувати історичний центр Львова потрібно. Там не буде жодного слова про охорону старовинної архітектури, натомість скажуть, що законопроект №1553 щодо збереження пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні є бар’єром і його краще не приймати. Тобто, цей тиждень – такий піар-захід для дискредитації законопроекту, який вкрай необхідний Україні».

Побоювання міських чиновників зрозуміле: у випадку прийняття законопроекту № 1553 – врізаються чи не «найгрошовитіші» корупційні потоки, які можуть покласти край незаконним забудовам в історичній частині міста. Адже саме за такі підкилимні погодження йдуть чималі хабарі. Зберегти схеми – це головне завдання чиновників-хабарників. Саме за це йде зараз боротьба.

Безліч питань виникає і у експертів та активістів, які мали би перебувати у президії «Тижня охорони пам’яток». Але, тепер уже зі зрозумілих причин, були проігноровані організаторами.

Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:

«Львівський осередок ІКОМОС (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць), Товариство охорони пам’яток, Товариство шанувальників Львова протягом десятиліть займалися охороною культурної спадщини Львова та десятки разів зверталися до нашої міської влади з проханням не руйнувати пам’ятки, провести певні заходи для їхнього збереження. Натомість влада або ігнорувала це, або не робила жодних кроків, або ж сама була ініціатором руйнування. А нині вона запрошує представників багатьох міст і розказує про охорону культурної спадщини. Це виглядає дещо незрозуміло або навіть цинічно. Адже маленькі порушення, які влада не просікала, переросли у великі злочини.

Щодо самих обговорень в рамках Тижня охорони пам’яток, то запропоновані доповіді не відображають загального ставлення до цього процесу людей, які як реставратори десятиліттями зверталися до влади з метою вирішення цієї проблеми.

Я вважаю, що цей форум – просто формальний захід, як кажуть, для «галочки», він не дасть відповідей на болючі питання. А нам потрібна щира та відверта дискусія між фахівцями і владою, адже нині у Львові криза з охороною культурної спадщини».

Тарас Чолій, депутат Львівської міської ради, член комісії архітектури містобудування та охорони історичного середовища:

«На моє переконання, Тиждень охорони пам’яток у Львові нічого не вирішує. Це мав би бути не тиждень, а цілих п’ять років, присвячених проблемам збереження історичного середовища у Львові. Цю дискусію вартувало би проводити не лише на рівні архітекторів, а й у середовищі бізнесу, аби вони зрозуміли, що не можна задля заробляння грошей руйнувати місто.

Власне, на сесії Львівської міської ради ініціюємо заяву про запровадження мораторію на зведення нових будівель у зоні ЮНЕСКО.

Туристи приїжджають до Львова не для того, щоби подивитися на «Укрсоцбанк» чи на якийсь новий збудований готель, а для того, щоби оцінити велич старовинної архітектури Львова. Львів поєднав у собі багато різних стилів, які й формують портрет міста. І нехай старенькі подвір’я не завжди відреставровані, але вони мають свій шарм. Якщо ж це все взяти і перебудувати, зруйнувати, місто просто втратить своє обличчя.

Нині нема жодних досягнень у цьому напрямку. Ні одного випадку, коли би покарали злісного забудівельника-порушника. А це означає, що можна робити все що завгодно».

«Львівський портал» зробив короткий витяг з того, що пропонується змінити в правовому полі в разі ухвалення законопроекту №1553

• впроваджується своєрідний «запобіжник» проти незаконних та корупційних рішень. Зокрема, пропонується створити Орган управління та Наглядову раду при пам’ятці ЮНЕСКО. Орган управління готуватиме план управління пам’яткою і відповідно до нього забезпечуватиме реалізацію заходів; готуватиме для Мінкультури щорічний звіт про стан збереження пам’ятки та про стан виконання плану управління; вестиме облікову документацію; повідомлятиме міністерство про руйнування (загрозу або можливу загрозу пошкодження); погодження науково-проектної документації на проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування на пам’ятці всесвітньої спадщини та її території; надання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою; погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятці всесвітньої спадщини, її території, буферній зоні; повідомлення Комітету всесвітньої спадщини про наміри розпочати у межах пам’ятки або її буферній зоні нове будівництво; підготовка висновку щодо можливості здійснення нового будівництва у межах пам’ятки всесвітньої спадщини та її буферній зоні з урахуванням рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини; вжиття заходів для запобігання і припинення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини щодо пам’ятки всесвітньої спадщини, а також для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями та інше.

Важливо, що Орган управління лише надаватиме висновок щодо можливості здійснення будівництва на території пам’ятки. Саме рішення ухвалюватиме Мінкультури і лише за умови позитивного висновку органу управління цією пам’яткою. Якщо раніше експерти лише просили і кричали про порушення, то тепер вони матимуть повноваження впливати на кінцеве рішення чиновників Мінкультури.Просто завезти хабар одному чиновнику, який має право підпису, але не несе відповідальності – більше не вийде.

Окрім того, керівника Органу управління призначає/звільняє Міністерство культури і ним може бути особа з відповідною освітою чи досвідом в пам’яткоохоронній сфері не менше п’яти років. Таким чином вводиться механізм «стримувань та противаг».

Щодо Наглядової Ради, то до неї увійдуть авторитетні експерти (архітектори, реставратори, наковці, юристи, громадські діячі та інші) з досвідом в пам’яткоохоронній сфері;

2) чітко визначаються повноваження та обов’язки центрального органу виконавчої влади (Мінкультури), Органу управління пам’яткою та Наглядової ради;

3) вводиться на законодавчому рівні визначення –«пам’ятка всесвітньої спадщини»  та «буферна зона».

P.S. Учора Львівський окружний адміністративний суд визнав, що земля в межах історичного ареалу міста Львова – це землі історико-культурного призначення. Про це пише на своїй сторінці у «Facebook» громадська активістка Олеся Дацко.

«Львівський окружний адміністративний суд задовольнив повністю позов прокуратури у справі 813/716/16, яким визнано: землі в межах історичного ареалу міста Львова – це землі історико-культурного призначення! – повідомила Олеся Дацко.

Водночас вона додала, що дві позовні вимоги задоволено повністю:

«1. Визнати неправомірною бездіяльність Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського голови щодо не забезпечення проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення. 2. Зобов’язати Львівську міську раду, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівського міського голову відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення».

Фото із соцмереж