З початку вересня в «Охматдиті» новий керівник. Зараз обов’язки головного лікаря виконує Вальдемар Надіжко, який до цього працював в обласному департаменті охорони здоров’я. Однак частина колективу не сприйняла зміну керівництва – 50 співробітників опублікували звернення про те, що Вальдемар Надіжко не може очолювати їхню лікарню. Згодом у лікарні провели таємне голосування, де значна більшість, 496 осіб, підтримала нового керівника.
Ми поспілкувалися з Вальдемаром Надіжком про його призначення, колектив та подальші плани з розвитку лікарні.
– Ваш прихід не всім припав до вподоби. 50 співробітників лікарні підписали звернення щодо неправомірності Вашого призначення. Вони вважають, що головним лікарем може бути лише педіатр, а Ви – акушер-гінеколог.
– Для мене показовим є те, що у нашій лікарні 926 працівників, а звернення підписали 50.
Так, я дійсно є акушером-гінекологом за фахом, маю вищу категорію з цього напрямку. З 2007 року працював у Департаменті охорони здоров’я у відділі материнства і дитинства. Тому в «Охматдиті» почав працювати як організатор охорони здоров’я з восьмирічним досвідом роботи у профільному відділі охорони материнства та дитинства.
Що стосується мого досвіду в педіатрії, то за час роботи в департаменті я координував декілька масштабних проектів. Це «Репродуктивне здоров’я нації», реалізований за підтримки дитячого фонду ООН (Unicef) та українсько-швейцарська програма «Здоров’я матері та дитини». Нам вдалося покращити матеріальний стан лікарень, що опікуються напрямом материнства та дитинства, придбати нове обладнання. Важливий акцент зробили на освітню сферу – проводили тренінги, семінари та конференції для медиків. Тому я зовсім не стороння людина, бо знаю напрям материнства та дитинства і з практичного, і з управлінського боку.
Зараз я поєдную медичну практику та працюю на посаді в.о. головного лікаря. Якщо мене все ж призначать головним лікарем, то, звісно, доведеться робити акцент на менеджменті та управлінській роботі. Але це плани на майбутнє.
-Нещодавно провели таємне голосування у колективі. Окрім Вас, на посаду головного лікаря претендували й інші лікарі. Знаємо, що таємне голосування було з вашої ініціативи.
-На початку моєї роботи в «Охматдиті» я сказав, що не буду працювати, якщо мене призначать без врахування думки колективу. Вважаю, що робота може бути результативною лише тоді, коли є тісна співпраця. І для мене було вкрай важливим те, як колектив мене сприйматиме. Власне, тому й ініціював рейтингове таємне голосування серед співробітників лікарні, хоча й і відчувався спротив опонентів, які не хотіли його проведення.
За результатами голосування мене, як імовірного кандидата на посаду головного лікаря «Охматдиту», підтримали 496 осіб, а двох моїх опонентів – 70 осіб. Звичайно, проголосували не всі, бо фізично важко зібрати всіх працівників лікарні в одному місці. Отакий виявився зріз думки колективу. Для мене це величезний кредит довіри, який намагатимуся виправдати. Хочу відзначити, що процедура призначення головного лікаря складна, тому невідомо, яким чином події будуть далі розгортатися.
Не можу сказати напевне, чому отримав таку високу підтримку. Навмисне запропонував провести саме таємне голосування, щоб кожен не боявся висловити свою думку. І цілком усвідомлював ризик, що отримаю низьку підтримку, бо люди знають мене лише два тижні. Тоді як двоє інших кандидатів на посаду головного лікаря працюють тут багато років.
«Керівник має цікавитися життям лікарні, знати всі її слабкі та сильні місця»
-Які перші кроки зробили, коли прийшли на посаду?
-Як тільки я прийшов в «Охматдит», то зробив повний обхід усіх відділень лікарні, щоб скласти уявлення, як установа виглядає і які має проблеми. Також поспілкувався з усіма працівниками, обійшов повністю всю «господарку» закладу.
Бо, на мою думку, керівник має цікавитися життям лікарні, знати всі її слабкі та сильні місця. Можливо, хтось думає, що хороший керівник – той, що більшу частину часу сидить у кабінеті та не втручається у справи лікарні. І, можливо, така позиція для багатьох вигідна.
– Ви в «Охматдиті» з початку вересня. Вирішення яких проблем медзакладу для вас є першочерговим?
– Власне, одна з головних проблем – це застаріле обладнання, яке довгий час не поновлювали. Умови праці мають стати комфортнішими для персоналу лікарні. Так само змінитися мають й умови для пацієнтів. Це ті основні вектори, на які треба орієнтуватися в подальшій роботі.
Ви ж розумієте, що два тижні перебування на посаді в.о. головного лікаря – це занадто короткий проміжок часу для кардинальних змін. Але вже маю певні напрацювання – ми підготували проект з реконструкції приймального відділення «Охматдиту». Залучили фахівців, які вже оглянули приміщення, подали свої пропозиції та бачення реконструкції.
Колектив розгляне ці пропозиції, і якщо погодить, то будемо втілювати їх в життя. Адже приймальне відділення – це обличчя лікарні, і саме від нього у багатьох людей складається враження про установу.
Лікарня має бути динамічною структурою, а для цього потрібно залучати додаткові організації та інституції, що можуть допомогти з фінансуванням.
«Лікарня «Охматдит» відкрита до співпраці з благодійними фондами, меценатами, бо охорона дитинства має бути в пріоритет»
– Тобто, на вашу думку, лікарня сьогодні потребує спонсорського фінансування?
– До прикладу, сьогодні на харчування однієї дитини на добу держава виділяє приблизно 8 грн, а на медикаменти – 16 грн! Скажіть, невже це не абсурд? Добре, коли батьки спроможні понести всі витрати на лікування. І надзвичайно сумно, коли дитина хвора, а батьки через свій фінансовий стан не можуть їй допомогти. Тому, я вважаю, треба залучати додаткові інвестиції. Лікарня «Охматдит» відкрита до співпраці з благодійними фондами, меценатами, бо охорона дитинства має бути в пріоритеті. Хвора дитина – це завжди тяжко.
– У якому напрямі Ви готові діяти за необхідної підтримки?
– Як на мене, варто з більшим акцентом працювати на хірургічний напрямок діяльності лікарні та розвивати його. Залучати високоякісне обладнання, проводити навчання персоналу для проведення операцій, маніпуляцій, що не виконуються в інших установах. Окрім того, у нас є великі перспективи для розвитку реабілітаційного напрямку. Ми маємо всі умови, щоб зреалізувати цю ідею, адже один із корпусів нашої лікарні знаходиться у сосновому лісі в Брюховичах.
Довготривалі плани залежать не лише від лікарні, а й від позиції держави і того, як вона бачить розвиток медицини. На превеликий жаль, медицина у нас чомусь залишається в аутсайдерах. Наприклад, держава декларує певні економічні здобутки, презентує нову поліцію, а от медицину всі дієві реформи оминають. За багато років розмов про реформування ми не маємо жодних реальних змін.
– Чи плануєте впроваджувати інновації в контексті реформування медицини?
– Ми маємо хороших фахівців, що проводять операції та лікування на високому рівні. Але нестача обладнання та низькі умови праці гальмують процес розвитку лікарні. З новим устаткуванням ми зможемо проводити високотехнологічні операції та розширимо спектр медичної допомоги, що надається у нашій лікарні.
Без проведення чітких та послідовних медичних реформ на рівні держави ми будемо залишатися країною третього світу з відповідною медициною. Звичайно, я не хочу образити медицину країн третього світу, але, на жаль, так воно і є.
З певним запізненням, але «Охматдит» повинен отримати власний інформаційний ресурс. Зараз все гальмується нестачею фінансів, бо потрібно платити за його розробку та підтримку. Але з гарним повноцінним сайтом люди зможуть отримувати інформацію про весь спектр лікувальних послуг, які надає «Охматдит». Поки що ми інформуємо людей про нашу роботу через Facebook.
– Технічне забезпечення лікарні не справило на Вас позитивне враження. А персонал лікарні відповідав Вашим уявленням про сучасну лікарню?
– Медицина – це вартісна галузь, і щоб впроваджувати зміни, необхідне нове, сучасне обладнання та приміщення. А підтримувати та розвивати – це вже завдання персоналу лікарні.
Наприклад, завдячуючи працівникам лікарні, вдалося відновити співпрацю з благодійним фондом «Нова Країна». Так ми отримали обладнання для реанімаційного відділення та операційного блоку. І ця співпраця підтверджує, що успіх лікарні залежить не лише від головного лікарня.
Ще у наших фахівців безперервний процес навчання та вдосконалення. Вони постійно відвідують українські та міжнародні конференції, стажуються за кордоном. До проведення операцій та лікування у нашій установі залучаються також і фахівці з провідних клінік Європи та США. Таким чином, вони передають нашим лікарям досвід, вчать чомусь новому. «Охматдит» сьогодні – це лікувальний заклад, персонал якого невпинно працює над підвищенням свого фахового рівня та над покращенням добробуту лікарні. Я пишаюся, що маю можливість працювати у такому чудовому колективі.
Довідка. «Охматдит» (охорона материнства та дитинства) – це провідна, одна з найбільших і найстаріших дитячих клінік на території Західної України.
Щороку медичну допомогу отримують майже 65 тисяч дітей з області. У відділеннях здійснюються всі види оперативних втручань, за виключенням кардіо- та нейрохірургічних. У лікарні щорічно виконується понад 7 тисяч операцій. За результатами акредитації, в 2008 році лікарня підтвердила вищу категорію.
Ірина КОВАЛЕНКО, Львівський портал