Від затяжної хвороби на 86-му році життя помер відомий український політв’язень Євген Сверстюк. Про це Радіо Свобода повідомив його друг дисидент Василь Овсієнко.
За словами В. Овсієнка, це сталося у понеділок, 1 грудня, близько 20:25 у міській клінічній лікарні №10, що у Голосіївському районі Києва.
«В останній час у нього було виявлено крім діабету ще також і захворювання підшлункової залози, рак. Я хотів до нього вчора прийти, але мені сказали, що він у тяжкому стані – не до відвідувачів», – говорить Овсієнко.
За його словами, покійний заповідав, щоб його поховали «з церкви Різдва Пресвятої Богородиці», що належить до Української автокефальної православної церкви.
«І. Сверстюк хотів, щоб його поховали саме звідти, з тієї церкви, щоби ні в яке офіційне приміщення не клали. Я думаю, що цим розпоряджатиметься Олександр Сугоняко, це президент Асоціації українських банків. Вони були в дуже гарних стосунках, сусіди. Я думаю, він на себе візьме більшою мірою цей клопіт. Я цим вражений тяжко. Ми осиротіли», – сказав друг Свертюка.
У своєму останньому інтерв’ю для Радіо Свобода Євген Сверстюк зазначав, що Україна зараз проходить надзвичайно відповідальне випробовування для свободи та незалежності українців, яке треба з гідністю пройти.
Євген Сверстюк – політв’язень радянського режиму, український письменник, філософ, президент Українського ПЕН-клубу. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву – «З приводу процесу над Погружальським».
У 1959, 1960, 1961, 1965 роках за виступи проти дискримінації української культури та у 1972 за промову на похороні Дмитра Зерова його звільняли з викладацької роботи за політичними мотивами. Також Сверстюка переслідували за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів. У січні 1972 року його заарештували і у березні 1973 року засудили за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів та п’яти років заслання.
Фото Дарії Бунякіної, Радіо Свобода
