Виборчий процес залишається одним із найбільш ефективних та легітимних сценаріїв розв’язання кризи. Протистояння між локальними політичними елітами, електоральними та соціальними групами необхідно зупинити. Втім, фактор виборів спрацює лише, якщо вони будуть чесними, а процедури та результат не ставитимуться під сумнів усіма громадянами. На сьогодні, першочерговим завданням є оперативне внесення технічних змін до ЗУ «Про вибори Президента України» та забезпечення ефективної роботи ЦВК. Про це Львівському порталу повідомила прес-лужба ОПОРи.
Якісний закон та прозора робота комісій всіх рівнів, належний та масштабний громадський контроль, політична воля органів влади щодо незастосування адміністративного ресурсу, ефективна робота правоохоронної системи, направлена на запобігання підкупу виборців, є ключовими викликами виборчої кампанії.
Одночасно з переглядом закону важливо, щоб громадськість спільно з депутатами, профільним Комітетом ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування напрацювали повноцінний план реформи виборчого законодавства. Він повинен включати прийняття Виборчого кодексу, широку дискусію та порозуміння щодо виборчої системи, яка застосовуватиметься на парламентських та місцевих виборах, удосконалений принцип формування та прозорий формат роботи ЦВК.
Чинний закон «Про вибори Президента України» потребує невідкладних технічних удосконалень, метою яких є уникнення зловживань під час виборів, забезпечення прозорості процесу, ефективна робота виборчих комісій, рівність можливостей кандидатів. Закон має низку суттєвих недоліків, які можуть стати перепоною для забезпечення демократичних виборів. До них належать:
Право виборчих комісій у день голосування та при підрахунку голосів приймати рішення більшістю від присутніх її членів, у тому числі, третиною від повного складу комісії;
Відсутність права на громадське спостереження у неурядових організацій, що позбавляє їх можливості забезпечувати повноцінний контроль за виборчим процесом;
Право ДВК вносити зміни до уточнених списків виборців до дня голосування включно;
Відсутність чітких критеріїв для надання виборцю права голосувати за місцем перебування;
Відсутність права голосу у виборців, які тимчасово перебувають за межами місця проживання;
Нечітке визначення передвиборчої агітації, змішування понять «передвиборча агітація» та «інформування виборців»;
Незадовільне регулювання процедур повторного голосування: зміна складу виборчих комісій, складання та уточнення списків виборців;
Кримінальну відповідальність несуть лише ті виборці, що кратно голосували на одній виборчій дільниці. Така норма Кримінального кодексу позбавляє від покарання тих, хто неодноразово голосував на різних дільницях.
Зважаючи на те, що в парламенті зареєстровано проект змін до ЗУ «Про вибори Президента України» (авторство Р. Князевич, № 739-VII), яким пропонується ряд новацій, він може бути взятий за основу з наступними змінами до тіла технічного перехідного закону:
Встановити максимальний кількісний склад окружних та дільничних виборчих комісій. У проекті Закону України «Про вибори народних депутатів України» визначається лише мінімальний склад цих комісій (12 осіб). Досвід попередніх президентських виборів засвідчив, що велика кількість членів ОВК та ДВК дестабілізує процес підготовки та проведення голосування. По аналогії із парламентськими виборами представництво великої кількості кандидатів у Президенти України у виборчих комісіях може бути забезпечено шляхом жеребкування по кожній комісії окремо. Як зазначається у рекомендаціях ОБСЄ/БДІПЛ за результатами спостереження на виборах Президента України 2010 року, виборчі комісії мають бути кількісно менш численними, для забезпечення якіснішої роботи з організації та проведення виборів. Крім цього, синхронізація положень законодавства про вибори народних депутатів України та Президента України щодо кількісного складу виборчих комісій сприятиме закріпленню практик прийняття рішень та дотримання кворуму членами комісій.
Дозволити українським неурядовим організаціям проводити спостереження в офіційному порядку та з розширеними повноваженнями. Гармонізувати інститут громадських спостерігачів з нормами чинного ЗУ «Про вибори народних депутатів» та розширити норму такими положеннями: 1) передбачити процедуру реєстрації спостерігачів як у ЦВК, так і в ОВК, що спростить логістику документів до столиці, розвантажить ЦВК і, в той же час, на відміну від парламентських виборів, надасть право представникам громадських організацій працювати в офіційному статусі в Центральній виборчий комісії під час її засідань; 2) передбачити право для громадських спостерігачів підписати та залишити окрему думку як у протоколі підрахунку голосів ДВК і ОВК, так і в протоколі щодо встановлення офіційних результатів виборів ЦВК.
З метою підвищення прозорості фінансування виборчих кампаній запровадити проміжне звітування розпорядників виборчих фондів кандидатів у Президенти України та передбачити публікацію звітів на офіційному сайті ЦВК. Гармонізація аналогічних положень у ЗУ «Про вибори Президента України» з ЗУ «Про вибори народних депутатів» посилюватиме контроль за використанням фондів та сприятиме уніфікації процедур на виборах в Україні.
З метою уникнення надмірних обмежень пасивного виборчого права громадян знизити розмір грошової застави для кандидатів у Президенти України: з двох тисяч до однієї тисячі мінімального розміру заробітної плати. Лібералізація умов реалізації пасивного виборчого права повинна включати повернення грошової застави усім кандидатам у Президенти України із підтримкою більше 10 % виборців, які взяли участь у голосуванні.
Включити до переліку підстав для винесення ЦВК попередження кандидату в Президенти України його відмову брати участь у телевізійних дебатах, що перешкоджає реалізації усвідомленого вибору громадян.
Встановити заборону та передбачити адміністративну відповідальність за проведення передвиборчої агітації, розповсюдження відповідних матеріалів, оголошення закликів голосувати «за» чи «проти» партій чи кандидатів, публічної оцінки діяльності кандидатів чи партій під час заходів, які організовуються органами державної влади та місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, закладами, організаціями тощо. Запропоноване положення спрямовується на деталізацію обмежень щодо втручання посадових осіб у виборчий процес і вже міститься в чинному Законі України «Про вибори народних депутатів».
Окрім внесення технічних змін до ЗУ «Про вибори Президента України» парламент повинен невідкладно розглянути питання формування ЦВК у новому складі, або ж продовжити термін повноважень діючої комісії до закінчення виборчого процесу. Таким чином, у розпал виборів ЦВК, 13 членів якої втрачають повноваження та право на участь у засіданнях комісії 1 червня 2014 року, зможе встановити результати голосування в першому та потенційно повторному турі виборів та легітимно оголосити переможців. Зважаючи на те, що виборчий процес офіційно розпочинається, ризики заміни складу ЦВК в розпал виборів є вагомими, тому народні депутати у форматі відкритого обговорення в сесійній залі повинні визначитись щодо продовженням строку повноважень комісії до закінчення виборчого процесу, або ж невідкладно обрати нову, до якої повинні увійти професійні кадри. Під час підготовки Виборчого Кодексу необхідно розглянути питання щодо принципу формування ЦВК: комісія технократів, або ж комісія, утворена за квотним політичним принципом.
Громадянська мережа ОПОРА, Комітет виборців України та Інститут Медіа Права разом з іншими неурядовими організаціями контролюватимуть хід та максимально сприятимуть повноцінній реформі виборчого законодавства. На жаль, за роки незалежності ми стали свідками чисельних імітацій, прийняття законів з мотивів політичної доцільності. Зараз вкрай важливо провести демократичні вибори Президента, напрацювати виборчу систему для потенційних позачергових парламентських виборів, підготувати нову редакцію закону про місцеві вибори та розпочати роботу над Виборчим кодексом. Вкрай важливо, щоб вся законодавча база була найбільш ефективна для реалізації активного та пасивного виборчого права в українських реаліях. Не пізніш ніж до кінця року, Виборчий кодекс повинен бути проголосованим українським парламентом.
