Шахтобудівникам Донецької області держава заборгувала за поточний рік 10,5 мільйонів гривень зарплати.
Борг бюджету тільки перед “Донбасшахтобудом” складає 11,5 мільйонів, з яких 6 млн. – заробітна плата 500 членів колективу за 2 місяці. А їх колеги з міста Горлівка не отримують зарплату вже 5 місяців. Їм винні 3,9 млн. грн. за 2013 рік, та ще мільйон гривен – за минулий рік, пише http://tyzhden.ua/News/91606
«Люди на межі втрати свідомості від голоду, тому з 4 повних змін в нас вже залишилося дві, і вже не в повному складі. Люди не можуть на важкій фізичній праці, на глибині більше 1000 метрів, працювати без заробітної плати, – розповів прохідник Віктор Пономаренко.
«У людей купа боргів, беруть кредити на харчування», – говорить горлівчанин Павло Ткачук.
«Після зміни шукаю підробки, щоб сім`я голодною не сиділа, – розповів Денис Сапрунов. – Піднімаюся із забою та йду на шабашки. Проблеми на підприємстві були усі три роки, що я тут працюю. Але останнім часом стало зовсім погано».
«Дітям щодня потрібно їсти, я ж не поясню, що дядько в Держказначействі або в міністерстві не віддає зарплату, – говорить Роман Іванов, – живемо на 1800 гривен в місяць – зарплату дружини вчительки. Батьки пенсіонери купили нам картоплю і капусту – ось це ми і їмо».
Ситуацію в трудових колективах профспілкові лідери шахтобудівного комплексу називають критичною.
«Ось у мене в руці одна з телеграм, яку ми отримали 10 вересня: “На казначейські рахунки вам гроші за серпень перераховані, заберіть 3 мільйони”, – розповідає Володимир Лащенко, голова Донецької шахтобудівної територіальної організації Укрвуглепрофспілки. – По ситуації на 15 жовтня ці гроші до нас так і не дійшли. У Держказначейства є право 3-5 днів перевіряти чи правильно нам перерахували кошти, і так само вони мають право гроші повернути назад – в казначейство столиці. Ми звертаємося до міністерства знову, шлемо телеграму: “Шанований Попович (це той, що керує там нами), гроші не прийшли”! Ось його відповідь: “Ми по 1 вересня з вами, хлопці, розрахувалися”. А грошей немає. Пишемо прем`єрові, пишемо віце-прем`єрові, вже двічі в жовтні – просимо вплинути на казначейство. Немає відповіді, і зарплати немає. Причому, якщо зарплата нарахована, хоч і не отримана, на підприємство відразу лягає вантаж платежів по фондах – пенсійному і соцстрахування, і вантаж пені. І це снігова грудка. І якщо шахтарям пеню по 2012 року списали, то шахтобудівникам ні».
За словами профспілкового лідера Горлівського ШСУ №10 Володимира Скорохода, обласне казначейство відмовляється перераховувати гроші, посилаючись на те, що з Києва їх надходить недостатньо. У першу чергу гроші виділяються на погашення захищених статей.
Робітники Шахтарського шахтобудівного управління опинилися в тій же ситуації з боргами, при тому, що працюють в особливо важких умовах на шахті “Прогрес” (м. Торез). Там температура в забої 40 градусів.
Профспілкові лідери кажуть, що робітників нема кому захистити перед державою. Запевняють, що скарги в прокуратуру лише примножать кількість проблем. Так само вони не бачать сенсу позиватися до держави в суді.
У шахтобудівників складається враження, що галузь свідомо знищується. За останні 14 років число шахтобудівників в Україні скоротилося з 26 тис. до 6 тисяч, включаючи підприємства не державної форми власності. Причому, затримують зарплату тільки робітниками, які працюють на підприємствах, що належать державі.
«В програмних речах міністерства: “Ми повинні збільшити до ста мільйонів тонн вугілля в рік!”, але і досі не будується жодної шахти. Підготовка для видобутку вугілля – сама невдячна, чорнова робота в шахті. Цю роботу роблять шахтобудівники і вони сьогодні опинилися біля розбитого корита. Ми намагаємося не довести людей до якихось неповоротних моментів… Поки люди нам довіряють, але… Вони зараз в такому відчаї, що готові повторити страйк, який був 2005 року. Тоді люди відмовилися підніматися на поверхню із забою. Зараз вони готові на будь-яку форму протесту – або знову сидіти в шахті, або йти на Київ», – заявив представник Профспілки працівників вугільної промисловості Володимир Лащенко.
