Ліквідатор аварії на ЧАЕС, член Партії регіонів, депутат сільської ради Володимир Владикін записав відеозвернення й хоче, аби його побачили президент Віктор Янукович та прем’єр-міністр Микола Азаров. «Звернення напівлюдини до Янукович та Азарова», – назвав він ролик, розміщений на youtube.
“Ось, перед Вами сидить напівлюдина – що з мене ця держава зробила. Я прошу Вас дуже – хочу, щоб мене Янукович з Азаровим побачили. Коли Ви закінчите над нами знущатися? Коли? Я ж член вашої партії. Я вам повірив. Я депутат сільської ради від цієї партії. Так яка віра може бути? Кому вірити в цій державі? – заявив Володимир Владикін, пише «Україна сьогодні». – Я захищав все життя Батьківщину: служив – захищав, до Чорнобиля поїхав – захищав … ось цих виродків от з такими ряхами. Виродки! Я вас не боюся! Була б заворуха, я б без жалю сам з кулемета вас стріляв! Скільки народу ви знищили вже … нас, ліквідаторів. Так, Ви ж нас за людей не вважаєте. Ми відпрацьований матеріал, звичайне бидло. Ми не люди для них. Мене бісить, коли показують церкву і, як вони поклони б`ють”.
“Ми їм не потрібні. Мі їм потрібні мертві”, – додав він.
“У мене освіта не нижча, ніж у Азарова, ніж у Януковича, ніж у всіх цих чінодралов, які мені зараз відписки всякі роблять. Служив в армії, підполковник у відставці, заступник командира танкового полку. Демобілізувався, приїхав сюди. А тут вибух у 86 -му році. Я особисто зі своїми людьми ставив першу захисну стінку. Це для того, щоб захистити робітників, щоб вони не отримували таких доз опромінення … Ну, дивіться … в Японії стався цей страшний випадок. Так там офіційно заявили, що люди, які працювали там-національні герої. А я хто? Національне бидло”, – зазначив ліквідатор.
“У мене негативне ставлення до Тимошенко. Але мені Тимошенко в 2008 році дала пенсію – справжню чорнобильську. Мені дали пенсію в 1800 грн. Згідно законам. Прийшли “регіонали” до влади і все – пенсія у мене стала 640 грн. І пишуть мені: “згідно чинного законодавства” … Мене це слово – “чинного” – вбиває! А мені держава повинна сплатити не згідно “чинного”, а “гробові” – не 140, а 245 рублів. Платіть! А де ви будете гроші брати? Менше крадіть. Менше своїх синів робіть мільярдерами, – заявив також Володимир Владикін. – Я просто добивався правди. Розумієте? А коли домагався, мені погрожували … Перше – це слова Єфремова: “Не пісяй проти вітру. Ти ще не знаєш з ким зв`язався”. Потім сказали:” Будеш сіпатися, ми тебе статусу ліквідатора позбавимо “. А останнім повідомленням було:” Збирайся і їдь в Росію. Нехай тобі Путін дає … “
“До речі, і в Київ я їздив, у міністерство праці. Мене там прийняли. Змусили папір купити – у них там грошей немає … Мене зустріли як собаку”. Владикіну Володимиру Івановичу таку-то суму згідно закону і відповідно до Конституції України. А мені кажуть: “У нас грошей немає”, – каже ліквідатор. – Обласна служба, яка гроші вибиває … Там такий Головчук є. І він пише мені: “Так. Вам належить. Згідно тому-то і тому-то … Але, ми не зможемо виколотити Вам гроші”.
“Я вже 3 роки, як депутат. Коли у мене ще ноги були, я до Круглова на прийом 2 роки добивався. Так і не домігся. Так я депутат. А Ви уявіть, як простому народу. Хоч я і член Партії регіонів, але , знаєте, я так кажу: якщо вони до своїх так ставляться, які їх підтримали на виборах і т.д., тоді, що про інших говорити? Коли ви закінчите над нами знущатися? Коли? Так, якби не ми, ви зараз НЕ жирували б! Зараз би там нікого не було. Я коли їхав з ліквідації, бачив, як ви всі з Києва бігли. Я не міг на поїзд потрапити, щоб поїхати додому – все було вами забито”, – згадує також він.
“А чого мені боятися, якщо з мене півлюдину зробили? У мене все забрали! Так дайте мені хоч те, що законом і Конституцією передбачено!”, – вимагає Володимир Владикін
“Єдине, що залишається – виїхати на площу і спалити себе. Але, це багато честі. У мене он онучка – Олічка. Розумієте, це для мене сенс життя зараз. Мені ось кого треба підняти. Держава для неї ж нічого не зробить. А я хоч щось, – нарікає він. – Війна – є війна. Там бачиш ворога. Там можна сховатися. А це атом поїдав мене … Тому кажу – допоможіть, якщо зможете”.
“Як перед Богом … Я радий, що на моїй дорозі голова колгоспу, люди села, районна наша поліклініка і голова сільради – вони мене врятували і дали вижити. Вони щодня були у мене. Де знаходили гроші, я не знаю. Прошу . Сповістіть. Щоб люди бачили. Нам треба підніматися. Хто дав право над нами так знущатися? “
“Нам кажуть: “А що Ви зробили? “А я відповідаю:” Зараз би ти сидів своєю дупою на стільці і працював все життя на ліки. Ось, що ми зробили “. Ось так от, дорогі мої, – підсумував він. – Мені хотілося б, щоб це дійшло до президента, щоб він взяв це під особистий контроль. У мене немає виходу і скаржитися більше немає куди”.
