За останні 10 років український парламент блокували 20 разів. Про це йдеться в аналітичній статті ГМ “ОПОРА”. Як вказано у статті, протягом останнього десятиріччя практика перешкоджання роботі своїх колег у головному законодавчому органі країни стала загальнопоширеним методом політичного тиску й спротиву чи інструментом лобіювання власних інтересів політичними силами. Протягом цього часу суспільство стало свідком близько 20 резонансних і різних за масштабами блокувань парламентської трибуни.
Сучасні традиції перешкоджання роботі народних депутатів і блокування парламенту були закладені ще у 2000 році Комуністичної партією України та політичними силами лівого спрямування. Частіше за інших до блокувань вдавалися представники партії «БЮТ-Батьківщина» – вони ініціювали (або взяли участь) в більш ніж половині парламентських протистоянь, що були нами зафіксовані. Менш активними виявилися депутати Комуністичної партії і Партії регіонів – вони ініціювали або взяли участь у близько чверті (25 %) блокувань Ради. Не значно відстали від них депутати донедавна парламентської партії «Наша Україна». Найменш активними у відстоюванні своїх інтересів за допомогою блокувань виявилися представники непарламентської (у VII скликанні) Народної партії – вони жодного разу самостійно не вдавалися до блокування головного законодавчого органу країни.
Найдовші за тривалістю блокуванням була акція із закликом «НАТО – ні!», що тривала з 18 січня – 5 березня 2008 року, з одноденною перервою , тобто 47 днів.
На рахунку семи скликань Верховної Ради України періоду незалежності дві з половиною політичні кризи, які закінчились розпуском парламенту у 1994, 2007 та 2008 роках. Як і у 2013, джерелом протистояння став «горизонтальний» конфлікт, що виникає або між гілками влади (1994: Президентом Леонідом Кравчуком та головою уряду Леонідом Кучмою; 2008: Президентом Віктором Ющенком та БЮТ), або між парламентськими групами (2007: влада vs опозиція).
Фото: Наталя Ільїна
