Вчора, 21 лютого, у кав’ярні «Новий Ноїв Ковчег» відбулася літературна зустріч з молодим українським письменником Андрієм Любкою. Розмова велася довкола останньої поетичної збірки автора «40 баксів плюс чайові».
Книга вийшла восени 2012 року та була презентована на 19-му Форумі видавців у Львові.
«40 баксів – це 40 неримованих віршів у збірці, а «плюс чайові» – це вже кілька віршів з римою», – пояснює Любка назву книги. Насправді до збірки не увійшло багато віршів. Деякі забракував редактор Олександр Бойченко, а деякі – сам автор.
Це четверта книга письменника. Попередні – поетичні збірки «8 місяців шизофренії», «Тероризм» та прозова книга «Кілер».
За словами Любки, колись він писав вірші на листках формату А4. Всі листки з віршами, які він знайшов, увійшли в книжку, а що не знайшов, відповідно – не ввійшло. «Мені сказали, чим більше сторінок, тим краще. Крім того я, коли був на 4 курсі університету, теж думав, що чим товстіша книжка, тим вагоміша», – жартує автор.
На думку модератора зустрічі Юрія Кучерявого, Андрій Любка найпопулярніший і найбажаніший, принаймні серед жіноцтва, український поет. «Колись Андрій давав мені читати вірші, які не увійшли в сьогоднішню збірку. І я сказав, що це на рівень краще, ніж те, що є в книжці. І це взагалі якесь непорозуміння, чому цих віршів немає там», – роздумує Юрій Кучерявий.
Автор «40 баксів плюс чайові» розповів, що коли він починав писати вірші, то не знав чи побачать вони світ «Коли починаєш писати, ти ж не знаєш чи будуть тебе друкувати чи ні. Я писав вірші і, переважно знав, що їх друкувати не будуть. Я мав великі проблеми в університеті через мої вірші. Тому я писав їх для себе. Хотілося спробувати все. Це, ніби заходиш зранку в готель, там швецький стіл і все тобі хочеться спробувати. Все смачно виглядає, все цікаво. Це, як казав Бродський, спортивний інтерес. Ти прочитав щось і думаєш, чи зможеш ти так само написати чи написати краще», – ділиться письменник.
Також Андрій Любка висловив свою думку про сьогоднішній стан української мови. «Послухати як перекладають фільми. Як це інколи ріже вухо. Якісь такі слова, які видно, що не носій мови перекладав. Не носій мови не відчуває фальші у цій мові. Ніколи ніхто б’ючись не скаже «гайда за мною». А мова собі шукає виходу, вона намагається вижити. Мова – це живий організм», – резюмував він.
Довідка:
Андрій Любка народився в Ризі де на той час навчалася його мама. Довгий час мешкав у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівське військове училище. У 2009 році закінчив українську філологію Ужгородського національного університету. Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007), «ТЕРОРИЗМ» (2008), “Сорок баксів плюс чайові” (2012) і книжки прози «КІЛЕР. Збірка історій» (2012).
Любка належить до найбільш обговорюваних письменників останнього «припливу» в українській літературі. Жодна його книга не залишається без уваги і колег по цеху, і читачів, особливо молодих, серед великої кількості яких він став персоною культовою. Його звинувачують і вихваляють.
Літературні премії, присуджені йому, варіюються від «Дебюту» 2007 р. до «Золотої бульки» Літакценту 2009 р. Стипендіат «Homines Urbani» Willa Decjusza в Кракові, Польща (2009), програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia», Варшава, Польща (2010 та 2012), лауреат літературної премії «Київські лаври» (2011).
Фото зі сторінки автора у Facebook
