«Свобода», не оглядаючись на соратників по опозиції, вирішила першою осідлати референдумного коника. Питання, куди вона на ньому доїде?
Останнім часом у деяких ЗМІ можна було побачити публікації про те, що з трьох опозиційних політсил, які пройшли до парламенту, тільки у «Свободи» є чітко оформлена ідеологія – український націоналізм. Усі інші – або нацдеми-ліберали, або, як УДАР, ще в пошуку своєї ідеології. Тому, мовляв, саме «Свобода» стане ідеологічним рульовим опозиції, а всім іншим доведеться або підтримувати ініціативи партії Тягнибока, або посваритися з нею. Ці тези якнайкраще демонструють політтехнологію розколу опозиційного руху, взяту на озброєння владою.
«Свободівці», ще не ввійшовши до сесійної зали, активно взялися за реалізацію своїх програмних цілей. Що, звичайно ж, похвально. Однак хотілося б нагадати лідерам цієї сили, що до своєї перемоги на парламентських виборах вони прийшли не тільки завдяки грамотно побудованій виборчій кампанії на протиставленні «українець-патріот-антиукраїнська влада», але й тому, що пішли на домовленості з об’єднаною опозицією про єдиних кандидатів в округах. Тому зараз абсолютно незрозуміло, до чого раптом такий поспіх у просуванні тем, спрямованих не стільки проти нинішньої влади, скільки таких, що ставлять в неоднозначну позицію соратників по опозиційному руху. Однією з них може стати анонсоване Олегом Тягнибоком скасування автономії Криму на всеукраїнському референдумі. Нагадаємо, що це вже друге питання, яке «Свобода» планує винести на референдум. Першим стала заборона на продаж землі. Його, на відміну від кримського питання, цілком реально могла б підтримати решта опозиції.
Що ж до референдуму про скасування автономії Криму, то він прогнозовано не пройде, зате стане лише каталізатором розкольницьких настроїв у самій автономії, що нині перебувають в анабіозі. Але як тема для демонстрації неузгодженості в лавах опозиції референдум по Криму дуже навіть підходить. Не хотілося б підозрювати «Свободу» в підіграванні владі, навіть не стільки українській, скільки кремлівській, проте набагато логічніше виглядала б ініціатива «свободівців» винести на всенародний референдум пропозиції щодо «другого етапу політреформи», що так і не відбувся. Наприклад, розширення місцевого самоврядування, формування облрадами виконкомів, яким облдержадміністрації передають майже всі повноваження. «Свободі», що має значний вплив в облрадах у Західній Україні, це було б дуже вигідно. А тепер виходить, що партія Тягнибока замість того, щоб за допомогою народного волевиявлення вирівняти в правах Крим і, припустимо, Івано-Франківську область, намагається піти в нетрі, де ризикує нарватися на страшного звіра на ім’я «розкол країни».
І останнє. Опозиція вже робила спроби заявити про свої референдумні ініціативи. Обидві – про скасування 365-ї статті КК, за якою засуджена Юлія Тимошенко, і про імпічмент Президентові Віктору Януковичу – на жаль, нездійсненні. Перша тому, що якщо навіть народ і підтримає скасування 365-ї статті, то конкретно Тимошенко це стосуватися не буде, оскільки вона на свободу автоматично не виходить. Друга тому, що в Конституції (ст.111) чітко визначено підстави для імпічменту: діяння, в яких звинувачується Президент України, повинні містити ознаки державної зради або іншого злочину. Крім того, всі прекрасно розуміють, що Президент ніколи не підписав би закон про всеукраїнський референдум, якби з його допомогою можна було провести референдум про імпічмент.
Так що ідею повалити нинішнього главу держави за допомогою думки народу зарубають ще на рівні ініціативних груп. Причому на цілком законних підставах. Тому нинішній опозиції, якщо вона дійсно хоче по-розумному скористатися законом про референдум, а не просто ініціювати нісенітниці, з чого на виході отримає хіба що короткостроковий піар, потрібно для початку зрозуміти, чи є у неї сили довести свою ініціативу до розуму.
