Вчора у «Львівській політехніці» відбулась зустріч із відомим істориком Андрієм Козицьким та презентація його книги «Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)». Цю інформацію передає прес-служба ЛОО ВО «Свобода».
За словами автора, у книзі «Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)» викладено історію геноциду й масових репресій проти цивільного населення у ХХ ст.
У цьому виданні також детально проаналізовано Голодомор 1932–1933 рр., геноцид вірмен в Османській імперії, Голокост європейських євреїв, екстермінацію циган, геноциди в Камбоджі та Руанді. В книзі міститься аналіз випадків масового винищення цивільного населення, які ще не визнані актами геноциду, однак мають виразні риси геноцидних дій. Навчальний матеріал подано в широкому історичному контексті, висвітлено передумови і наслідки політики геноциду урядів різних країн. Розглянуто дискусійні теоретичні проблеми, що стосуються методики вивчення явища геноциду, кваліфікації та оцінки злочинних дій, скерованих на масове винищення цивільного населення.
«ХХ століття для українців було надзвичайно важким. Усі великі народи подвоїли свою чисельність впродовж ХХ століття. Насамперед це стосується німців, англійців, французів, хоча і ці країни пережили війни. Натомість кількість етнічних українців на українських землях як на початку століття, так і сьогодні – приблизно однакова. Щоправда, збільшилася українська діаспора в світі, але це певно також ознака того, що на українській землі українцям живеться далеко не найкраще», – сказав у своїй промові Андрій Козицький.
Історик також висловив стурбованість, що сьогодні тема Голодомору дуже погано досліджується в Україні.
«Геноциду українців в Україні надто мало уваги приділяють не тільки історики, а й фахівці з суміжних дисциплін. Якщо порівнювати із Голокостом, то майже половину досліджень на цю тему написали соціологи, психологи та фахівці в іншій царині. Голокост досліджується як явище цивілізаційне. У нас же ті ж соціологи, на жаль, займаються трохи іншими речами», – переконаний історик.
