У храмі святого Андрія Первозваного вчора, 9 вересня, виставили прах блаженного Омеляна Ковча та мощі Петра Вергуна. Це вже четвертий храм, в якому виставили мощівники. Для вірян Української Греко-Католицької церкви це знакова подія. Адже обох отців зарахували до лику блаженних 2001 року саме у Львові, а божественну літургію тоді проводив сам Папа Іван Павло ІІ.
Привезти прах та мощі блаженних допоміг Ігор Васюник та Українське товариство Туринської плащаниці.
«З доброї волі Українського товариства Туринської плащаниці та фонду братів Васюників ми сьогодні отримали мощівники з прахом блаженного Омеляна Ковча та мощі Петра Вергуна. Ігор та Іван Васюники, до речі, є родичами блаженної пам’яті отця Омеляна Ковча, який помер мученицькою смертю в концтаборі Майданек під Любліном. Також привезли мощі отця Петра Вергуна.
Ці дві величні особистості були свідками віри Христової, свідками віри Церкви в часи переслідувань. Вони показали, що були незламні духом в тих тяжких обставинах особистого життя, їхнього народу та пастви. Вони показали, наскільки одна людина може багато зробити», – розповів о. Володимир, настоятель храму святої Анни.
Такі мощівники вже урочисто виставили у соборі св. Юра, у церкві Анни та у храмі при Українському Католицькому Університеті. Наступного тижня можливість приклонитися перед мощами святих Омеляна Ковча та Петра Вергуна матимуть також вірячи храму святих Ольги та Єлизавети, що на площі Кропивницького, 1.
Довідка:
Омелян Ковч – греко-католицький священник. Під час другої світової війни арештований гестапо за надання допомоги євреям і ув`язнений у концтаборі Майданек, де таємно продовжував свою священицьку діяльність. Отець Омелян Ковч до останнього у Майданеку залишався відданим і вірним душпастирем. 25 березня 1944 р. був газований та спалений у крематорії концтабору смерті Майданек (нині на терені міста Люблін, (Польща).
Петро Вергун – священик Української Греко-Католицької Церкви. 30 жовтня 1927 року Митрополит Андрей Шептицький висвятив отця на священика у Соборі св. Юра у Львові. Після свячень він отримав призначення на душпастирське служіння серед українців католиків у Німеччині з осередком у Берліні.
Душпастирювання у Німеччині було надзвичайно важким. Німецький уряд робив всілякі можливі труднощі в організації українців-католиків у церковні спільноти. Уряд часто забороняв богослужіння для українських робітників (остарбайтерів), не давав дозволу на душпастирську працю.
Помер о. Петро на самоті – серед снігів і сибірських морозів, після довгих терпінь і тортур у більшовицьких концтаборах.
