Проблему дефіциту пенсійного фонду можна було б вирішити у
разі працевлаштування сільського населення. Навіть без будь-якої пенсійної
реформи. Про це заявив голова постійної
комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної
власності Львівської обласної ради Ярослав Качмарик у своєму виступі у
Верховній Раді України на спільному засіданні Комітету з питань аграрної
політики та земельних відносин Верховної Ради України, Міністерства аграрної
політики та продовольства України, Державного агентства земельних ресурсів
України та місцевих органів самоврядування на тему: "Земля в українській
долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин
та практика його реалізації" (в межах організації парламентських слухань
23 березня 2011 року).
«Якщо сільське населення було б працевлаштованим, а значить
отримувало зарплату, сплачувало податки та збори з неї, зокрема в частині
загальнообов`язкового пенсійного страхування, то проблема дефіциту пенсійного
фонду в сумі 27 млрд грн. була би
вирішена протягом 1,5 років без будь-якої пенсійної реформи», – цитує Я.Качмарика прес-служба
Львівської облради.
У сільській місцевості проживає близько 32 % населення України, а в деяких областях,
зокрема на Львівщині, частка є ще більшою – 42 відсотки. «І для них земля – це
не лише засіб сільського виробництва, а доля, як життєвий шлях, ускладнений
діями влади і станом економіки», – зазначив Я.Качмарик.
У своєму виступі голова постійної комісії з питань бюджету,
соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної
ради зупинився на соціальному та економічному аспектах проблеми.
«Як показує практика інших держав, для того, щоб забезпечити
продовольчий баланс країни, треба не більше 4 відсотків населення. Отже, земельна
реформа може призвести до того, що 28 відсотків населення країни залишиться не
лише без землі, а й без перспективи працевлаштування та місця проживання. Правда, негативна міграція (трудова,
демографічна) зі села (більше 1,1 % щороку) може привести до того, що в селі
через 25 років працездатного населення не залишиться. Економічний аспект –
створення робочого місця на селі в 2,5 разів дешевше, ніж в інших секторах
реальної економіки. Але людина в селі – це ресурс трудовий, а її потенціал в
засобах праці, зокрема в продуктивному використанні землі. Держава зробила все,
щоб не було ні продукції рільництва, ні продукції тваринництва. Дотації з
держбюджету показують, що ми ще довго будемо мати вугілля і не будемо мати м`ясопродуктів.
Що ж із землею. Близько 80 відсотків
земельних угідь власники (селяни) передали в оренду (терміном до 49 років).
Зрештою (так довго не живуть), землю в них майже забрали. Якщо ж відмінити
мораторій на торгівлю землею сільськогосподарського призначення, то земля буде
забрана і як власність. Дійсно, село потребує інвестицій, але не таким шляхом. У більшості країн держава володіє земельним
фондом (до 40 відсотків землі). В Україні ж намагаються віддати все інвесторам
і не дбають про соціальні результати інвестування. І ще один парадокс – селяни,
отримавши гроші за землю, не будуть мати куди їх інвестувати (бо землі вже
немає). Отже, ми знову проінвестуємо іноземного виробника долею та грошима
селян шляхом купівлі товарів споживання з-за кордону. Цей шлях в нікуди для
третини населення країни. Зрештою, сільське населення не хоче і не буде читати
проектів законів про ринок землі, земельний кадастр, земельний банк. Промисловість
вже пройшла шлях доведення до банкрутства та приватизації. Сільське
господарство пройшло половину цього шляху», – сказав Я.Качмарик.
За його словами, у Львівської обласної ради є ціла низка
пропозицій з метою розвитку сільських територій, розвитку виробництва
сільськогосподарської продукції. Депутат
запевнив, що Львівська облрада готова до дискусії на парламентських слуханнях.
Львівський портал