Львівський історик Іван Паславський виявив письмові дані, згідно з якими Львів було засновано не 1256 року, а на 16 років раніше. Про це йдеться у книзі «Український епізод Першого Ліонського Собору», яку презентували у Львівському прес-клубі.
У книзі «Український епізод Першого Ліонського Собору» докладно розглянуте питання про українського архиєпископа Петра («archiepiscopus Ruthenus, nominee Petrus»). Як зазначено в західних письмових джерелах, у 1244 – 1245 роках архиєпископ Петро перебував на Заході з дипломатичною місією, а також взяв участь у засіданнях І Ліонського Собору. Під час одного із соборових засідань архиєпископ Петро, на прохання Папи Римського Інокентія IV, подав докладну інформацію про татаро-монголів та ймовірну мілітарну загрозу від них для Західної Європи.
Автор дослідження «Український епізод Першого Ліонського Собору» критично проаналізував широкий пласт вітчизняної та іноземної історіографічної літератури і дав власну відповідь на питання: «Ким був архиєпископ Петро?»; «Звідкіля він родом?»; «Хто із тогочасних руських князів делегував його для участі в І Ліонському Соборі та доручив архиєпископові місію ініціювати створення європейської коаліції для військового опору татаро-монгольській орді?».
Під час презентації Іван Паславський також повідомив, що в процесі праці з архівними документами йому вдалося знайти письмову дату заснування Львова, яка на 16 років є старшою від першої літописної згадки про Львів у 1256 році. Це повідомлення, поза сумнівом, внесе корективи у наукові погляди щодо стародавності міста. Досі в науковій і науково-популярній літературі були поширені припущення головних п’яти дат виникнення Львова: 1249, 1250, 1267, 1270 та 1280 роки.
Отже, у французькому латиномовному стародруці «Oriens christianus» («Християнський схід») за 1740 рік записане таке повідомлення: «Леополіс, або Львів, центр воєводства поблизу Польщі, що, як повідомляють, був заснований князем русинів Левом 1240 року над річкою Полтвою і біля підніжжя гори». Досі, як найбільш достовірна дата заснування Львова, 1240 рік ще не згадувався у науковій літературі. Автором цього повідомлення в «Oriens christianus» був один із найбільш освічених ченців того часу – французький домініканець Мішель Лє Кієн. Він знав чимало іноземних мов, зокрема досконало володів латинською, старогрецькою, старослов’янською і гебрайською. Цей чернець опрацьовував руські літописні збірки, про що сам зазначив у своїй праці. Наприклад, подавши перелік митрополитів Київських та короткі дані про них, він повідомив, що цю інформацію почерпнув «із літописів цього племені» («ex illius gentis Annalibus»). Про добру орієнтацію Мішеля Лє Кієна в давньоруських та візантійських письмових джерелах свідчить і наукова фаховість, з якою він написав історичний нарис про початки Русі та поширення християнства на давньоруських землях.
Публікація цієї історичної розвідки відбулася завдяки спонсорській допомозі благодійного фонду «Мистецький фонд ім. короля Данила».
Львівський портал