Зустріччю
студентів і журналістів-практиків з відомим журналістом Вахтангом Кіпіані Український
католицький університет розпочав «сезон» щомісячних тренінгів, котрі мають на
меті покращити розуміння сучасного медіаринку в Україні і викликів, які перед
ним постали.
Основне, на що
прагнув звернути увагу Вахтанг Кіпіані – це українська самвидавна журналістика,
котра, на його думку, не здобула належного зацікавлення серед істориків преси.
«Історія української журналістики останніх 20 років не написана, отже, її
просто немає», – зазначив В.Кіпіані.
Вахтанг Кіпіані
вважає, що історія власне української журналістики розпочалася у другій
половині 80-х років ХХ століття, у часи перебудови. Тоді безцензурна преса
замінила радянську журналістику. Якщо порівнювати самвидавні газети із
теперішніми, то різниці у тиражах не було. А от вплив на свідомість вони
справляли набагато більший. Особливо тим, що готували людей до демократичних
змін, а відтак створювали надійну платформу для незалежності.
За словами
журналіста, цікаво, що за кількістю самвидавної преси Україна займала друге
місце в СРСР. Від 1989 до 1991 року в Україні було видано 1200 найменувань
преси (тобто приблизно 400 газет на рік). Це свідчить насамперед про потужний
інтелектуальний та культурний розвій української інтелігенції. «Тому немає підстав
стверджувати, що незалежність і свобода нам даровані. Це не воля випадку, ми
незалежність вибороли самі», – впевнений Вахтанг Кіпіані.
Головний акцент сьогоднішньої
зустрічі – Україна не шанує доробку відомих людей. Це, на думку В.Кіпіані,
стосується не лише преси самвидаву.
Львівський портал