У неділю відбулось офіційне відкриття Великого палацу Золочівського замку. Реставраційні роботи замку тривали майже 25 років. І навіть натхненник відродження цієї архітектурної пам’ятки директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький впродовж цього часу не завжди вірив, що вдасться довести задумане до логічного завершення.
Прикро визнавати, однак задля справи порятунку однієї з найцінніших історичних перлин Львівщини, держава не завжди знаходила достатньо коштів. Попри те, що фінансування реставрації Золочівського замку як правило входило до різноманітних програм, писаних державними мужами, на ділі кошти не завжди доходили до адресата. Відтак, аби відновити напівзруйновані споруди Золочівського замку, директору Львівської галереї мистецтв довелося звертатися по допомогу до меценатів.
За словами Бориса Возницького, спочатку коштами допомагала українська діаспора з Канади, а завершити реставрацію допоміг народний депутат України Петро Писарчук, котрий вже не перший рік опікується колишньою королівською резиденцією.
За кошти депутата було відновлено Китайський та Королівський палаци, прокладено системи теплопостачання та водовідведення, збудовано равелін. В експозиційних залах Великого палацу є полотна Рубенса, старовинні меблі, зброя, рідкісні карти, світильники з кісток іхтіозавра, яким понад 60 мільйонів років. Головна особливість палацу – це його інтер’єрність. Якщо в Олеському замку акцент зроблено на художніх полотнах, то у Золочівському головний акцент – на предметах інтер’єру.
«У Великому палаці є зали історії замку, інтер’єру 17-18 ст., королівська скарбниця, каплиця, виставковий зал. Історія замку поділена на періоди – від часу створення до тюрми, тобто кінця 19 ст. Наступний зал – історія тюрми, яка була тут протягом 1872-1944 років: це період польської, австрійської, німецької радянської тюрми. Наступний зал – реставрації, це період з 1988 до сьогоднішнього дня. І ще один зал представляє Золочівщину як туристичний район – тут можна дізнатись про найбільш відомі постаті району, визначні місця. У виставковому залі у нас плануються змінні виставки. Зараз тут відкрита для огляду експозиція "Золота кладова України" – виставка в голограмах, яка розповідає про цінності, які зберігаються у Києво-Печерській лаврі. Також є королівська скарбниця з гіпотетичним варіантом корони короля Данила. На другому поверсі розташований зал інтер’єрів – це панські покої, кімнати, де жили господарі, а також великий зал для прийому гостей», – розповіла завідувач Золочівського замку Надія Гупало.
Борис Возницький каже, що тепер настала черга відреставрувати замок у селі Підгірці. «Це найскладніший замок. Спочатку моїм найбільш улюбленим замком був Олеський, тепер Золочівський, а наступним стане Підгорецький. Ми уже почали там серйозні роботи», – каже він.
Проте сказати, наскільки швидко вдасться приступити до відновлювальних робіт у Підгорецьку, очевидно, не візьметься ніхто, адже й тут для порятунку необхідно вкласти не один мільйон гривень. І, вочевидь, на підтримку держави в умовах кризи також особливо розраховувати не доводиться. Подібна ж ситуація й з іншими визначними чи дещо скромнішими історико-архітектурними пам’ятками Львівщини. Ці унікальні споруди руйнуються і часом, і людьми й далеко не завжди їх опікунам вдається знайти достатньо коштів для їх збереження, реконструкції та охорони. Як вже згадувалося, державного фінансування явно недостатньо, не створено досі й програми, яка б заохочувала небідних людей інвестувати кошти у відбудову минулого. Тож власне Золочівський замок, у порівнянні з іншими, можна вважати щасливим винятком у сумному списку напівзруйнованих пам’яток.
Фото – zik.com.ua.
Львівський портал