Довгоочікуваний звіт міського голови Львова Андрія Садового перед депутатами Львівської міськради нарешті відбувся. Після цього речення так і хочеться поставити величезний знак оклику. Якби не одне але… Сьогоднішній спіч Андрія Івановича на сто відсотків виправдав прогнози скептиків, які передбачали, що звіт виявиться звичайнісіньким набором цифр, графіків і гасел, які не дадуть відповіді на головне: куди і навіщо веде Львів нинішній міський голова?
До талмуду розміром у сто чотири сторінки, здається доклалися усі працівники підпорядкованих міському голові департаментів, відділів і комунальних підприємств. Жодна галузь міського життя не залишилась без своєї циферки та свого графічка: від товарообороту ресторанів до порівняльного аналізу захворюваності мешканців Львова на різні хвороби. Однак, здається, депутати чекали від міського голови зовсім іншого.
«Мене цікавив не фактаж – скільки чого зробили, а висновок про те, куди рухається Львів, які системні підходи вживають для розвитку міста. На жаль, мер уникнув цього у своєму виступі» – під цими словами голови фракції УНП у міськраді Юрія Кужелюка готові підписатися ледь не всі його колеги.
Міському голові нічого сказати? Це риторичне запитання львівські ЗМІ, у тому числі й «Львівський портал», задавали неодноразово. І з кожним днем все більше переконуємось: таки нічого. Ні, звичайно, коли йдеться про влаштування розмаїтих атракцій – чи це ковзанка на площі Ринок, чи шоу Гофа, чи фонтан перед Оперою, – тут ми готові зняти капелюха. Гратуляції, Андріє Івановичу, у нас питань немає. Питання, щоправда, виникають у правоохоронних органів, але це вже зовсім з іншої опери (вибачте за тавтологію).
Але люди, як відомо, вимагають не лише видовищ, а й хліба насущного. І за два з хвостиком роки правління нового градоначальника львів’янам вкотре довелося переконатися, що не всі добрі чарівники, які на крилах “Самопомочі» в супроводі телекамер прилітали до них у передвиборчий період, здатні виконувати свої обіцянки.
А відтак за час правління Садового Львову довелося проковтнути і підвищення тарифів на усі комунальні послуги (з іще сумнішими перспективами), і перманентну відсутність гарячої води, і розбиті вщент дороги з кілометровими заторами на них, і багато чого іншого.
Депутати, значно обізнаніші у проблемах міської господарки за пересічного львів’янина, задають питання конкретніше. Наприклад:
Чи має міський голова чіткий план реформування теплопостачальних підприємств, головне з яких, «Львівтеплоенерго», є одним з лідерів сумнівного всеукраїнського списку газових боржників, і при такій політиці змусить львів’ян надовго забути про гарячу воду в їх оселях?
Чи думає міський голова, як запобігти поступовому перетворення дорожної мережі Львова в один великий всеміський корок (а про створення багаторівневих паркінгів та організацію дорожних розв’язок треба було думати ще бозна-коли)?
Чи зрушить міський голова з мертвої точки справу побудови біля Львова цивілізованого сміттєпереробного комплексу (а відсутність такого та зростаюче невдоволення мешканців сіл, розташованих навколо існуючого сміттєзвалища, які колись таки перекриють доступ до нього всерйоз і надовго, рано чи пізно змусить Львів захлинатись у власному смороді)?
Чи не здається міському голові, що організація по-львівськи футбольного Євро, яке видавалося на початку манною небесною, врешті-решт приведе нас до сумного вибору: або зазнати всесвітньої ганьби, або надовго залізти в мільярдні борги, розраховуватися за які доведеться уже дітям і внукам нинішніх львів’ян?
Ось на ці питання та подібні їм очікували отримати відповідь у звіті міського голови депутати міської ради, та й зрештою усі небайдужі львів’яни. Не дочекалися.
Втім, будемо відвертими: ніхто особливо й не розраховував. Депутатський корпус за два роки спільної діяльності давно звик до манер Андрія Івановича, і здається, депутати більше сподівалися на можливість похизуватися найкаверзнішим запитанням, ніж отримати відповідь на нього. Приблизно так воно і сталося. Сторонам настільки сподобалося таке взаємоспілкування, що вони вирішили продовжити його завтра. А далі… Схоже, що всі залишаться при своїх – до наступного звіту міського голови, який станеться не раніше як за рік. А за цей час, як казав мудрий ходжа Насреддін, хтось таки та здохне: або ішак, або падишах.
Ну що ж, кожному своє. Садовому далі рулити містом на власний розсуд. Депутатам готуватися до наступних виборів, потихеньку заробляючи бали все гострішою критикою та правильнішими словами. А пересічному львів’янину – далі потихеньку клясти владу, відкручуючи крани у власному помешканні, пішки йдучи на роботу поміж застиглі у корках авто, чи вдихаючи сморід тижнями невивезеного сміття.
P.S. До уваги зацікавлених осіб. За результатами дослідження, проведеного Центром вивчення громадської думки «Соціоінформ», протягом трьох місяців (з березня по червень 2008 р.) у гіршу сторону змінилося ставлення мешканців Львова до міського голови – на 31,3%, до чиновників міськради – на 35,6%, та до депутатів міськради – на 35,4%.
