Загальновідомо, що своєю появою Міжнародний жіночий день завдячує Кларі Цеткін. Адже саме з ініціативи секретаря Міжнародного жіночого секретаріату, „товаришки” Цеткін на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені в 1910 р. прийняли рішення про святкування Міжнародного жіночого дня. Однак чому Клара Цеткін обрала саме день восьмого березня символом жіночої боротьби за свої права — питання доволі суперечливе, оповите міфами й теоріями…
Офіційна версія
Радянська офіційна версія стверджує: 8 березня обрали на честь страйку, організованого робітницями текстильних фабрик Нью-Йорка 8 березня 1857 року. Вони вимагали покращання умов праці, а саме — світлих і сухих робочих приміщень, 10-годинного робочого дня, рівної платні із чоловіками. Демонстрантів тоді розігнали. Дарма, що про події у Нью-Йорку немає жодних відгуків у тодішній пресі, а допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була… неділя. Доволі дивний день для страйку, погодьтесь.
Не дивно, що „кульгавій” офіційній версії про 8 березня не вірять, а якщо й вірять… то не до кінця.
Майже офіційна версія
Так, стверджують деякі, Цеткін таки має до 8 березня неабиякий стосунок, адже саме вона проголосила цей день Міжнародним жіночим святом… але от робітниці текстильних фабрик Нью-Йорка до вибору дати не причетні. За однією з версій, демонстрації американських жінок 8 березня в 1857 році таки були. Однак за свої права боролися тоді не текстильниці з Нью-Йорка, а звичайнісінькі… повії. Робітниці найдавнішої професії пройшли тоді по Манхеттену. Жінки вимагали, аби матросам видали зарплату, адже вони не мали чим заплатити за інтимні послуги, і станом на 8 березня 1857 року вже добряче заборгували повіям. Із такою жіночою турботою про ближнього вийшли того дня американки. Поліція розігнала маніфестації, однак галасу жінки наробили. Цю подію, кажуть, в ті часи навіть назвали „жіночим днем”.
Однак цією маніфестацією історія не завершується. 8 березня 1894 паризькі повії вийшли на вулиці, вимагаючи визнати їх права і дозволити створити профспілки. Того дня поліція теж розігнала демонстрацію, 8 березня 1908 схожі виступи відбулися в Нью-Йорку та й 1909-го на вулицях знову був неспокій.
8 березня 1910 року відомі німецькі революціонерки Роза Люксембург і Клара Цеткін вивела на вулиці німецьких міст місцевих повій. Вимагаючи припинити безчинства поліції, дозволити їм створити профспілку і в такий спосіб захистити права жінок найдавнішої професії до тих, хто пече хліб, шиє взуття, чи, до прикладу, працівниць текстильних фабрик. Кажуть, Клара тоді таки досягнула свого. А згодом в Радянському Союзі демонстрацію повій просто підмінили на демонстрацію „трудящихся женщин”.
Зовсім неофіційна версія
У третій версії акценти зміщують на начебто юдейське віросповідання німецької революціонерки Цеткін.
Прихильники цієї версії стверджують: до страйків нью-йоркських працівниць текстильної фабрики, ані, тим паче, Манхеттенських повій свято 8 Березня не має жодного стосунку. Клара Ейснер (у заміжжі — Цеткін) була таємною прихильницею юдейської віри та великою шанувальницею головної героїні однієї з книг Тори — Книги Есфірі. Саме тому, розповідають, Цеткін пов’язала жіноче свято з історією єврейського народу: легендою про царицю Естер (Есфір), якій присвячено щорічне свято Пурім.
Пурім або Гамана — національне, однак не релігійне, свято євреїв. Це свято знищення всіх ворогів іудеїв, коли в результаті намовлянь Есфірі (іудейки) її чоловік, перський цар, дозволив євреям винищити ворогів свого народу. І два дні, за підтримки царських вояків, „іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі”. Свято відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря).
Прихильники версії припускають: можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав саме на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкують саме Пурім. Отже, святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально наблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні.
Підозри про святкування в Міжнародний жіночий день єврейського свята зміцнює ще одна дата, добре знана з радянських часів, зокрема, День радянської армії. Адже 23 лютого за старим стилем — те саме 8 березня за новим (як Новий рік 1 січня та Старий Новий рік — 14 січня). Адже, кажуть прихильники третьої версії, день захисника Вітчизни так само не прив’язаний логічно до жодної з визначних для радянської армії дат, як і 8 березня висмоктаний з пальця.
Окрім трьох основних, є кілька менш популярних, та не менш цікавих версій походження свята. Приміром, є думка, начебто колись 8 березня вважали професійним святом єврейських повій, адже першу вісімку весни нібито вважали специфічною сороміцькою символікою. Дехто переконаний, що „Восьмоє Марта” — День народження пані Цеткін. Інші ж, чи то жартома, чи то серйозно стверджують, що цього дня Клара Цеткін (Ейснер) стала жінкою, а згодом вирішила вписати цю інтимну дату в світову історію, завуалювавши її під день „міжнародної солідарності жіночого пролетаріату”. Однак, якщо версію з Днем народження Цеткін спростувати доволі-таки легко, зазирнувши в „Українську радянську енциклопедію”, де зазначена справжня дата народження революціонерки (5 липня), то позбутися теорії про втрату цноти, озброївшись лише енциклопедією, не вдасться.
Підготувала Наталя ГОРБАНЬ, “Ратуша”
фото: www.grif.kiev.ua.gif
