29 листопада депутати, обрані за списками Блоку Юлії Тимошенко та Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», нарешті спромоглися створити обіцяну коаліцію. Через два місяці після виборів. У сусідній Польщі, де вибори відбулися на три тижні пізніше, давно працює новий парламент і обрано нового прем’єра. Однак в українців власна політична логіка. Довго запрягаємо та недалеко їдемо. Уже надвечір після підписання коаліційної угоди окремі підписанти висловили сумнів у її довговічності.
Зокрема, колишній соціаліст, а нині один із лідерів БЮТ Йосип Вінський на запитання журналістів, чи не боїться він того, що до вівторка можуть бути відкликані якісь підписи під угодою, і коаліція перестане існувати, він відповів : « Боюся, бо тиск шалений». Вінський зазначив, що, зокрема, займався реєстрацією документів про створення коаліції в апараті ВР. Він підкреслив, що в апараті ВР викликали людей для повторного підпису і проводили експертизу кожного підпису. За його словами, це «виконувалась чиясь вказівка , і я навіть знаю чия». Водночас він відмовився назвати, за чиєю вказівкою це робилося, повідомляє proUA.
Небезпека для майбутньої коаліції таїться і в до кінця невизначених стосунках не лише між її суб’єктами, а й між різними гравцями у складі одного з них – блоку НУНС. Сформований за принципом лебедя, рака та щуки блок розривають внутрішні суперечності, які час від часу переростають у відкриті скандали. Лише за останній тиждень ми стали свідками демаршу сімох депутатів, які відмовлялися підписати коаліцію, раптової зміни кандидата у спікери В’ячеслава Кириленка на Арсенія Яценюка, новий демарш Івана Плюща, який таки не підписав коаліційну угоду, мотивуючи цей крок своїми симпатіями до «ширки».
Традиційно джерелом конфлікту в НУНС прийнято вважати голову президентського секретаріату Віктора Балогу, якого за стилем управління і бажанням підмяти політичний процес в Україні під себе все частіше порівняють із керівником адміністрації Кучми Віктором Медведчуком. Однак усе частіше критика з боку опозиціонерів у НУНС лунає і на адресу його безпосереднього керівника – Віктор а Ющенка. Так, Борис Тарасюк не лише вважає, що причиною непідписання деякими депутатами від його політичної сили угоди про створення коаліції НУНС і Блоку Юлії Тимошенко були переговори про коаліцію НУНС і Партії регіонів. А й стверджує, що, за його інформацією, прихильником «широкої коаліції» є сам Президент України Віктор Ющенко. Зрештою, помітно, що Президентові все частіше доводиться брати у свої руки важелі керівництва фракцією, аби «просунути» необхідні рішення, і не завжди ці його ініціативи схвально сприймаються нашоукраїнським загалом.
Не все так просто і в зовнішньо монолітному БЮТі. Зокрема, незрозумілі рухи бютівця Юрія Крука, який то підписував заяву на вхід до коаліція, то забирав її назад, то знову погоджувався з коаліцією, подвигли ще одного з чільників тимошенківського блоку – Миколу Томенка на наступний спіч: „Якщо ті люди, які шантажували свої політичні сили необхідністю перегляду кадрових питань або вирішенням власних питань, не будуть адекватно оцінені у своїх партіях, то це може стати дурним прикладом для решти народних депутатів, які при розгляді будь-яких питань можуть застосовувати подібну практику. Причому, щоб успішно шантажувати нинішню коаліцію, достатньо тепер двох народних депутатів, які можуть поставити під загрозу існування більшості БЮТ-НУНС”.
Словом, запитань більше , ніж потрібно. І блискавичність, із якою закривалися два перших засідання нової Верховної ради, підтверджують, що сторони українського політичного процесу все ще перебувають у пошуку відповіді на них. Можливо, частину з них буде знайдено вже наступного тижня, коли Верховна Рада мала б подарувати Україні нових спікера та прем’єр-міністра.
Фото – “Українська правда”
