ОСТАННІ НОВИНИ

Борис Пенчук: «Перевибори нічого не змінять»

Уляна КОПЦЮХ, «Львівський портал»

|

Розмова з автором скандальної книги «Донецька мафія. Перезавантаження», керівником проекту «Мафія в Україні» Борисом Пенчуком.

Пане Борисе, Ви пишете відверті речі про український криміналітет. Вибачте за провокативність: чому Ви досі живі?

Тому що в мене є друзі і тому що я ставлюсь до правди як до правди. А правда, як ви знаєте, завжди перемагає. Я думаю, що Божа допомога дозволяє мені залишатися живим.

Не в останню чергу я залишаюсь живим завдяки увазі журналістів. Слава богу, що серед них є незаангажовані чисті і чесні люди, які говорять правду. Я їм щиро вдячний.

Завдяки цьому я також не за гратами, бо якби мене заарештували, шансів вижити у мене було б ще менше. У книзі «Донецька мафія. Перезавантаження» ми наводимо приклади того, як донецький клан позбавлявся своїх суперників саме в місцях позбавлення волі. Наприклад, зафіксовано факт, що противник Ахметова Євген Кушнір помер у слідчому ізоляторі в Донецьку через нібито алергічну інтоксикацію. Ми також знаємо, що робиться у Київському СІЗО, де за два місяці померло вже шестеро людей.

Чи відчуваєте на собі переслідування з боку персонажів Ваших книг?

В останні роки я відчуває це завжди. Переслідування почалися після того, як я почав співпрацювати з командою Юрія Луценка. Перші випадки почалися вже тоді, коли я не з власної волі був вивезений до Києва, хоча я й перебував під охороною Служби Безпеки України. У день виходу Бориса Колєснікова з-під варти, у Печерському суді до мене звернулася людина, яка повідомила, що автомобіль, яким ми пересувалися, буде підірвано.

СБУ все це зафіксувала, але її відповіді немає до сьогодні, хоч це було ще в 2005 році. Потім був взлом моєї квартири, мого автомобіля, з якого були вилучені деякі речі та документи, в тому числі й документи, які стосуються фонду «Антикорупція».

Останнє – справа з отруєнням. Під час поїздки до Житомира мені несподівано стало погано, хоча в той день я нічого не вживав, тільки в облдержадміністрації у Житомирі випив звичайного чаю в звичайному буфеті та з’їв маленьку булочку. Коли ми поверталися до столиці, мені стало погано. Коли я прийшов до лікаря у Києві, він діагностував отруєння. На жаль, наша медицина не змогла визначити, яким токсином я був отравлений та як він потрапив в організм. Цілий тиждень після цього я змушений був лікуватися.

Загалом я зазнав чотирьох замахів, один з них стався цього року, коли біля мого під’їзду почалася стрілянина і мене було поранено. Ці замахи відбуваються з певною періодичністю.

Крім того, наша перша книга “Донецька мафія. Антологія» була заборонена і знищена донецьким судом. Після цього було конфісковане моє майно. Останнє нововведення – мене оголосила в розшук Донецька прокуратура. Чому саме Донецька, мені зрозуміло, але чому саме в розшук – ні. Навіщо мене шукати: я постійно перебуваю в Києві, з’являюся у ЗМІ.

Як відомо, Ви зверталися до Ніни Карпачової з приводу переслідування. Яка реакція омбудсмена на Ваше звернення?

Так, я дійсно звертався до Карпачової. Мені було цікаво знати її відповіді на мої питання. В мене складається враження, що Ніна Карпачова як омбудсмен дійсно захищає права людини в Україні, але питання в тому, якої саме людини. Тої, яку їй вигідно захищати для певних цілей?

На жаль, на моє звернення відповіді я не отримав. Я вважаю, що Ніна Карпачова не є особою, яка захищає права людини, це не омбудсмен, це людина, яка захищає права кланів і постраждалих із цих кланів.

Я не сподіваюсь отримати від неї яку-небудь відповідь, тим паче, що протягом місяця після мого звернення за законом вона б вже мала її надіслати.

Повернімося до Вашої книги. Скажіть, якою все-таки часткою України зараз володіє донецька мафія?

Всі ми знаємо представника донецького клану, який за останні два з половиною роки збільшив обсяг свого майна в сім разів і став людиною, яка надає допомогу дружині Президента у розвитку лікарні майбутнього, яка намагається ремонтувати Софійський собор, яка намагається боротися з туберкульозом і так далі…

Порахуймо бізнесменів, які за два з половиною роки змогли збільшити свій капітал у сім разів. Таких на пальцях можна порахувати, тому що крім нього, ми не зможемо знайти жодного. Тому, відповідаючи на Ваше питання, скажу так: вплив цієї людини поширюється не на один регіон, не на пів-України, а на всю Україну.

Що Ви можете сказати про стосунки Ахметова та Януковича?

Я думаю це питання тісно пов’язане з вбивстом відомого українського політика Євгена Кушнарьова. Якщо детальніше, скажемо так: після перемоги Помаранчевої революції, Ахметов реально зрозумів, що програшний проект «Партія регіонів – Віктор Янукович» треба закривати. Тоді був придуманий новий проект – «Трудова Україна» на чолі з Коновалюком. І Ренат Ахметов налаштувався на його створення.

Після того, як відомий нам всім Юрій Луценко почав свої провокаційні дії проти донецького клану…

Провокаційні?

Це насправді була провокація. Це не була системна робота, оскільки володіючи тим ресурсом та архівом, які в нього були, Луценко міг би дійсно навести порядок… Отож коли Луценко розпочав свій провокаційний проект, то відповідно всі почали втікати з Донбасу, а коли звідти втік і Ахметов, то Янукович зрозумів, що його час настав. І саме Янукович воскресив Партію регіонів, яка собою на той час вже нічого не являла. Це був його останній шанс, адже хто у березні 2005-го що-небудь чув про Януковича? Його кілька разів показали по телевізору і всі зрозуміли, що він тепер ніхто і звуть його ніяк. Але завдяки непрофесійним діям Луценка, Янукович воскрес і саме Луценко відновив Партію регіонів своїми, як я вважаю, протиправними діями. Саме Луценко був причиною того, що сьогодні Партія регіонів стала найбільшою силою, а Янукович має найбільший рейтинг.

Так ось, коли Ахметов виїхав закордон, представники помаранчевого табору поїхали з ним домовлятися. І Ахметов дав сигнал, що він дасть за Колєснікова багато мільйонів доларів застави, щоб його випустили з тюрми. Словом, коли Ахметов повернувся з-за кордону, він зрозумів, що час втрачено і розкрутити «Трудову Україну» вже не зможуть технічно. Саме тоді Ахметов та його команда вирішили йти в парламент і взяли в список всіх, кого тільки можна, щоб перетягнути ковдру від Януковича на себе. Тобто в список Партії регіонів пішли і водії, і секретарки, і охоронці – всі ті люди, які мали б голосувати, як скаже Ахметова.

Коли ж про себе як про суттєвого політика почав заявляти Кушнарьов, сталося те, що сталося. Стосунки між кланами Ахметова і Януковича стали настільки нестерпними, що вони були вимушені поїхати взимку у заміську резиденцію в Харківській області, аби вирішити подальшу долю партії: або перемагає клан Ахметова, або перемагає клан Януковича. Тоді з’явилася, за нашими даними, компромісна фігура – Кушнарьов, який мав незаплямовану репутацію, який опинився в числі бездоказово і необґрунтовано репресованих Юрієм Луценком. У Кушнарьова була прекрасна репутація: хороший управлінець, хороший оратор, обличчя партії, тобто це людина, яка могла спокійно йти від партії на вибори 2009 року. І все ніби було вирішено, ніби домовились, Янукович тоді поїхав в Грецію, але клан Ахметова, очевидно, вирішив по-іншому. Я сьогодні не можу це стверджувати остаточно, це предмет журналістських розслідувань, але коли ми доведемо все до кінця, то представимо книгу, під назвою «Донецька мафія і спецслужби».

Згадуючи скандальні вбивства… Чи знаєте Ви, хто стоїть за скандальними вбивствами в Україні і чи причетна донецька мафія до резонансних вбивств у Львові?

Це питання ми ставимо постійно і всюди. Ми ставимо його не тільки людям, які мають до цього стосунок, тобто представникам правоохоронних органів. Ми ставили це питання міністру Луценку, генпрокурорам Піскуну і Медведьку, офіційно ставили це питання Президенту. Але, на превеликий жаль, жоден з них не просто не відповів, ці питання стали причиною репресій, які «донецькі» влаштували проти нас, – судові позови, заборона першої книги, заведення у Києві справи проти учасників проекту «Мафія України». Саме через це ми опинилися в кримінальному переслідуванні. Ми знаємо, хто брав участь у вбивствах і показуємо це у своїх матеріалах. Зараз ми працюємо над документальним фільмом, в якому буде розказано і показано, як були вбиті донецькі бізнесмени і кому переходила їх власність. І там будуть названі конкретні прізвища. Факти будуть просто шокуючими.

Щодо львівських бізнесменів, то вважати, що до цього причетні «донецькі», – це певна міфологізація. У них достатньо своїх злочинів, які зроблені в Донецьку, в Києві та інших регіонах. Звичайно, було б легше сказати, що всі львівські скандальні вбивства останніх років були здійсненні за участю донецького клану, але це було б спрощення.

Зважаючи на сьогоднішню політичну боротьбу між блоками та партіями, чи пропонували Вам опозиційні сили прохідні місця у своїх списках?

Я хочу сказати, що я перебуваю поза політикою, не намагався і не хочу мати будь-які контакти з жодною із сьогоднішніх політичних сил.

Мені особисто Юрій Луценко обіцяв місце у своєму списку. Але, на жаль, я вкотре переконався, що все, що ми від нього чуємо – брехня, і вірити йому не можна.

А обговорювати це питання з Блоком Юлії Тимошенко я навіть не намагався. З регіоналами, як ви розумієте, я тим паче це питання не обговорював, з якими-небудь іншими партіями – також ні. Я не хочу, щоб мене з ким-небудь асоціювали. Я незалежна від будь-кого людина і в політичному, і в фінансовому плані. Тому дорікнути мені в якійсь політичній заангажованості не може ніхто. Я захищаю свої інтереси та інтереси тих людей, які звертаються у фонд «Антикорупція», які потерпіли від протиправних дій різних кланів, не тільки донецьких.

До речі, щодо галицької мафії, то ми вже почали минулого року роботу над відповідною книгою, але, на жаль, заборона першої книги «Донецька мафія. Антологія» вплинула на те, щоб це питання призупинилось. Ми зупинили цей проект, аби зробити проект «Донецька мафія. Перезавантаження». На наш великий подив, коли книга вже була у друкарні, ми дізналися, що Президент видав указ про перевибори. Повірте, наш проект ніяк не пов’язаний з виборами чи з якимись політичними силами. Наш проект соціально-освітній, інформаційний, ми розказуємо народу про те, що, де і як відбувалося. Для чого? Для того, щоб робили висновки і щоб це вже ніколи не повторювалось.

Чому бандити досі не сидять у тюрмах і чи змінять ситуацію перевибори?

Це питання мене цікавить не менше, ніж вас. Це питання поставлене у книзі. Я хочу сказати, що бандити не сидять в тюрмах, тому що нова влада нічим не відрізняється від тої, яку вони замінили. Тому що ми всі є учасниками великого лицемірства: ми – громадяни і вони – влада. Нас всіх ця влада обманює, нам показують якісь шоу щодня. Перед нашими очима пролітають якісь обличчя, але насправді це не обличчя, це маски. Маски сьогоднішніх спічрайтерів змінюються, але керівники залишаються попередніми. І період Кучми, з яким ми всі боролися, сьогодні перебуває в своїй активній фазі, тільки актори змінили свої маски, з’явилися відомі революціонери (той же Луценко), але насправді це звичайний шоумен, який нам показує клоунаду.

З давніх часів так повелось – народу потрібно хліба і видовищ. Уряд Януковича кидає подачки, і нам показують видовища, політичні шоу, нібито хтось із кимось бореться. Насправді ж ніхто ні з ким не бореться, всі давно вже все між собою поділили і про все домовились. А нам показують лицемірство, а ми, як дурники, сидимо і хлопаємо в долоні. А за всім цим стоїть тато Карло, який лише смикає за потрібні ниточки.

Перевибори нічого не змінять. Завдяки виборам народу лише перепадає зайвий шматок хліба.

Що ж тоді змінить цю ситуацію?

Ніщо не може змінити, доки не зміняться актори. Тобто зміняться не маски, а учасники. Змінити ситуацію можуть такі інформаціно-просвітницькі програми, як проект «Мафія України».

Чи будуть презентовані Ваші книги на львівському Форумі видавців?

Обов`язково. Нова книга «Донецька мафія. Перезавантаженняч» цього року вже отримала премію Якова Гальчевського за розбудову державотворення. Ми подали цю книгу на львівський Форум видавців і сподіваємось перемогти в якійсь номінації. Я обов`язково приїду на Форум, бо вважаю це своїм обов`язком. Я дуже хочу, щоб Львів нас прийняв та оцінив. Я з великим задоволенням сюди приїду. Також обов’язково на Форум приїде Сергій Пантюк – видавець книг.

Чому в Україні так мало журналістських розслідувань? Це страх чи відсутність мотивації у журналістів?

Насправді це не так. Журналістських розслідувань насправді багато. Наші книги – результати багатьох журналістських розслідувань. Просто комусь не вигідно їх висвітлювати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.