Пристрасті довкола теплової господарки Львова не вщухають. «Звільнений» директор комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Ігор Марчак розповідає про своє повернення.
Чому Ви вирішили не покидати «Львівтеплоенерго»?
Я бачу, як підприємство «готується» до зими. Фактично, підготовки нема. Не знаю, чи це свідомий розвал, чи просто міська влада настільки не знає, що робити. На підприємстві, справді, важкий мікроклімат. Людям не доплатили зарплату. Якщо підприємство й надалі рухатиметься в цьому напрямі, зимовий сезон не розпочнеться, оскільки ремонтні роботи з підготовки вже не відбуваються згідно з графіками. А про поліпшення послуг для споживачів годі й говорити. Необхідно залучити значні кошти, які може дати тільки інвестор. У цьому переконаний, на цьому наполягаю і повертаюся, щоб над цим працювати.
Але не все так легко з Вашим поверненням. Міський голова каже, що документа, який би засвідчив відкликання заяви, у мерії нема. Крім того, він заявляє, що таке зробити могла б лише непорядна людина…
Заяву на відпустку і на звільнення я написав на ім’я директорки департаменту житлово-комунального господарства Марії Желіско, оскільки «Львівтеплоенерго» підпорядковується цьому департаменту. Відповідно, заяву на відкликання також написано на її ім’я. За моєю інформацією, вона ознайомлена з нею. А стосовно непорядності, про яку каже мер, то, гадаю, тут можна дискутувати. Мене звільнили під час відпустки, що суперечить чинному законодавству.
Що Вас тримає на підприємстві? Адже керувати ним в умовах постійної критики і нарікань – не така вже й вдячна справа…
Справді, через ту критику було важко. Власне тому і хочеться реалізувати проект, над яким працював впродовж останніх чотирьох років. Я переконаний, що тільки він дасть змогу знівелювати всю критику. А коли ти за межами підприємства, то лобіювати проект стає неможливо, бо просто зв’язують руки і ноги. Крім того, команда спеціалістів і фахівців, яка зі мною працювала, сказала, що я не маю права піти просто так, кинути все напрацьоване.
Але як Ви плануєте реалізовувати свій проект, якщо Вам протистоїть міський голова?
Є ще депутатський корпус. Рішення про долю теплоенерго прийматиме він. Все одно міський голова і його радники не прийматимуть одноосібно рішення. Крім того, минулого тижня в Міністерстві житлово-комунального господарства на науково-технічній раді я презентував свій проект. Його оцінили на дуже високому рівні, і міністерство вирішило пропонувати його як пілотний проект модернізації теплової господарки в Україні. Будуть просити мера, губернатора, щоб проект запустити і показати всій України, як це потрібно робити.
Ви сподіваєтеся на підтримку депутатського корпусу. Чи переконані в ній?
Твердої впевненості нема. Зрозуміло, що міський голова має вплив, і він буде його реалізовувати. Я більше покладаюся на розум, виваженість і здоровий глузд депутатів. Тобто якщо керуватися позиціями поліпшення рівня надання послуг мешканцям, робити щось для міста і для мешканців, то іншого варіанту, аніж пропоную я, – нема. Все, що роблять проти напрацьованого проекту, роблять фактично проти Львова. Це однозначно. Можливо, це також через несприйняття Марчака і того, що напрацювала команда теплоенерго за кілька років. Радник міського голови Сергій Бабак не місцевий, він ще не вивчив ситуації, нічого напрацьованого не має, але також не сприймає того, що вже зроблено. Він вважає, що має бути тільки так, як він запропонує. Ця людина ні з ким не хоче погоджуватися. Тому я вирішив почекати, коли він щось запропонує, щоб заперечити йому. Я можу заперечити будь-які його слова, тому що він не називає жодного тверезого аргумента.
Тоді як Ви можете заперечити Сергієві Бабаку, який стверджує, що одним з основних негативів концесії теплоенерго, яку Ви, власне, відстоюєте, є те, що консеціонер за 25 років викачає з підприємства всі гроші і залишить містові руїну?
У тому, що він каже, немає логіки. Інвестор, вкладаючи гроші, завжди буде зацікавлений, щоб через багато років повернути їх. А зробити це він зможе тільки тоді, коли надаватимуться якісні послуги, коли підприємство працюватиме стабільно, економічно. Бо інакше наші люди просто не платитимуть. З іншого боку, концесія захищена українським законом і угодою, яку ми укладаємо з концесіонером. Власне, в угоді ми можемо прописати пункт, яким зобов’яжемо інвестора повернути підприємство у певному визначеному технічному стані. Принаймні, він буде кращим, ніж тепер. Нині в нас основні фонди замортизовані на 58%, а в угоді концесії ми можемо поставити умову, що амортизаційний знос обладнання має бути 20-30%. Інвестор буде змушений дотримуватися цього пункту, інакше заплатить штраф або взагалі з ним розірвуть контракт. А це для нього буде просто економічно невигідно, бо він вклав гроші. Тому аргумент Бабака виглядає дитячим і свідчить про повне нерозуміння.
А його закид стосовно того, що концесія є прихованою приватизацією?
Розумієте, існує закон України про концесію, який каже, що приватизація неможлива. Існує договір про передачу підприємства в концесію і в ньому також зазначено, що все майно теплоенерго залишається у власності міста. Тут питання можливої приватизації просто виключено. Натомість у варіантах, які пропонував радник, приватизація можлива. Тому депутати й запропонували йому подати письмові пропозиції, але він досі цього не зробив. На словах він пропонував створити спільне підприємство, у якому місто мало б 51%, а інвестор – 49%. На прикладі Луцька можу розказати, як відбувається приватизація в разі такого варіанта. Кілька років тому там створили СП. Котельню, яка опалює 80% міста, передали в спільне підприємство і вона відразу стала приватною власністю цієї фірми. Зараз місто судиться за неї. Такий самий варіант прихованої приватизації нам пропонує Сергій Бабак. Так, місто володітиме 51% акцій, але володітиме в приватній фірмі. Потім збільшиться вартість акцій, і місто почне дедалі менше і менше їх мати. Сергій Бабак також пропонував варіант управління підприємством. Умовно кажучи, мерія не знає, як управляти таким підприємством, шукає фірму і наймає грамотних менеджерів. Але за це також треба платити. Правда, Бабак казав, що ми можемо платити одну гривню, але я хотів би бачити, які менеджери прийдуть і за одну гривню будуть управляти такою структурою, як «Львівтеплоенерго». Це відразу наштовхує на думку, що це також варіант прихованої приватизації, бо не можуть серйозні менеджери за одну гривню братися до управління підприємством.
Ще один аргумент, який називає Сергій Бабак, стосується загрози поглинання теплоенерго російським компаніями. Звичайно, за умови концесії підприємства. Що Ви думаєте з цього приводу?
Все залежатиме від того, як ми складемо тендерну документацію і які вимоги поставимо до інвестора. Щоб інвестор був справді серйозним, у договорі буде записано пункт, що він повинен мати досвід роботи не менше, ніж 10-20 років. Він повинен буде показати, що реалізовував аналогічні проекти, умовно кажучи, у мінімум десяти країнах. Я знаю, що в Україні і Росії фірм з таким досвідом і таким рейтингом немає. Тому вони відпадають відразу. Стосовно того, що в Україні немає досвіду концесії. Перший прецедент концесії вже є – у місті Артемівськ Донецької області завершився концесійний конкурс. Його виграла литовська енергетична компанія. Уявіть, це в Донецьку. Не донецькі, не російські компанії взяли підприємство, а литовська компанія.
На які компанії розраховуєте Ви?
Я сподіваюся на західні компанії. Знаю три великі європейські фірми, які працюють у цій сфері, – французька, англійська і шведська. Вони потужні, на ринку теплової енергетики працюють уже багато десятків років. Так само є низка менших європейських компаній, які котуються на світовому ринку. Ми створюватимемо конкурс саме під найкращі компанії. Тобто ставитимемо найжорсткіші вимоги, щоб конкурс могли виграти ті, хто працює на ринку кілька десятків років, у яких оборот коштів значний, для яких не буде проблем вкласти приблизно 100 мільйонів доларів у нашу модернізацію.
В інтерв’ю одному з видань Ви сказали, що радники міського голови лобіюють інтереси бізнес-середовищ зі Сходу, чому Ви так вважаєте?
Оскільки вони є категоричними противниками концесії, конкурс якої ми робитимемо під великі західні компанії, то це свідчить про те, що вони мають варіанти залучити сюди саме східні компанії. Вони самі ведуть мову про те, що може виграти хтось зі Сходу. У разі концесії ми це просто виключаємо. Артемівськ це показав. Дякувати Богу, вже є приклад.
Варіант приватизації теплоенерго взагалі можливий у нашому місті? Мені видається, що міська рада такого ніколи не допустить…
Ми це знаємо, розуміємо, бо ми тут живемо. Всі варіанти приватизації я відкинув, бо розумію, що вони в нас не пройдуть. Але радник міського голови – не місцевий, він не знає нашого менталітету, і думає, що якісь штучки-дрючки можна буде протягнути. Поки він зрозуміє, що це неможливо, ми втратимо час. Тому хочеться, щоб він зрозумів якнайшвидше, що інші варіанти, аніж прозорі інвестиції під контролем міської ради, у нас не пройдуть.
Ваше ставлення до об’єднання «Львівтеплоенерго» та «Залізничтеплоенерго»?
Якщо дивитися на це з техніко-економічного погляду, то я сам колись був прихильником цього об’єднання. Але на сьогодні це негатив. На «Львівтеплоенерго» є готовий інвестиційний проект. Якщо тепер об’єднати підприємства, треба буде проводити нове дослідження і готувати новий проект, бо зміниться структура. Це відразу відкидає нас на кілька років. Крім того, такому об’єднанню передує дуже серйозна робота в розрахунках, робота з колективами. Зрозуміло, що об’єднання призведе до скорочення працівників. Тобто це і соціальне питання, яке також необхідно врахувати. А в нас все роблять кулуарно, ніхто нічого не знає, колективи бурлять… Найімовірніше, це й роблять під приватизацію. Бо одне підприємство легше контролювати, тому що збільшується обсяг послуг, оборот коштів, а спокуса сісти і «порулити» такими коштами завжди є. Про мешканців та подальшу якість послуг сьогодні ніхто не думає. Я шокований, що на шляху до покращення якості послуг знайшов такий опір від людей, які зобов’язані працювати на благо громадськості.
Вам дуже часто протиставляють Мирона Тереха, а «Львівтеплоенерго» – «Залізничтеплоенерго». Ситуація на цих двох підприємства насправді така разюча і чи можна загалом їх порівнювати?
Стан двох підприємств, однозначно, різний. Підприємства не можна порівнювати, бо джерела теплопостачання в Залізничному районі нові, реконструйовані, великої потужності. А в центральній частині Львова, яку, крім інших районів, обслуговує «Львівтеплоенерго», працюють маленькі п’єци, які гріють по одному будинку. Є 53 котельні, яким уже понад 50 років і які треба було закрити багато років тому, але ми їх ще експлуатуємо. Тобто порівнювати не можна.
Міський голова Андрій Садовий звинуватив Вас у нецільовому використанні коштів. Сказав, що «Львівтеплоенерго» понад мільйон гривень перерахувало не на газ, а на якісь другорядні платежі. З цього приводу навіть мають створити комісію, яка перевірятиме підприємство…
Нехай перевіряють. На підприємстві нині перевіряльників більше, ніж може вмістити приміщення. Нецільового використання коштів не було. Є просто використання коштів відповідно до виконаних робіт. Щоб зняти звинувачення, скажу, що в тарифі складова газу становить 62%. Підприємство на сьогодні проплатило за газ 70% отриманих коштів. Тобто більше, ніж закладено в тарифі. Тому говорити про нецільове використання коштів – абсурд. Можна було не платити зарплату, не давати тепло КЕЧівським будинкам, не підкачувати холодну воду мешканцям Львова, тому що водоканал не має коштів, щоб заплатити за підкачування води. Так, можна стати в позу і працювати відповідно до кошторисів, але тоді буде зовсім інше ставлення мешканців до влади. Підприємство виконує зобов’язання з оплати за газ. Цікаво також, що з одного боку говорять про нецільове витрачання коштів, а з іншого боку підприємству пропонують оплатити аудит фірми, яка безпідставно робить перевірку. Хоча з вересня на підприємстві було приблизно 20 перевірок, не було дня, щоб не було перевіряльників. Тобто ще наймати якусь компанію, платити їй кошти з підприємства і потім говорити, що ми ще нецільово використовуємо гроші…Це, звичайно, абсурд.
Скільки часу потрібно для реалізації проекту концесії і коли мешканці зможуть відчути від нього ефект?
Якщо все буде вирішено в червні, то від початку наступного року можна розпочати реалізацію проекту. А якщо ми втратимо це літо, то, відповідно, питання знову відтягнеться на весну, а ще далі, то втратимо і цілий наступний рік. Найоптимальніше розпочинати реконструкцію мереж відразу після закінчення опалювального сезону. А модернізовувати будинки можна і взимку. Сама ж підготовка конкурсу, його проведення, висновки, підготовка контракту і конкретних проектів займе приблизно чотири місяці. Як відчують ефект мешканці? Впровадження проекту ми почнемо від споживачів, від будинків. Проект розраховано на те, щоб уже першого року мешканці відчули позитив. Крім того, ми пропонуємо загалом ліквідувати таке поняття, як опалювальний сезон у Львові. Тобто тепло мають подавати людям тоді, коли воно потрібно, – через індивідуальні теплові пункти в кожному будинку.
Галина ЖАГАЛЯК, «Львівський портал»