Сьогодні під час семінару «Розвиток театрального мистецтва наших сусідів» директори театрів та режисери з України, Білорусії, Польщі, Австрії та Словаччини обговорювали проблеми розвитку сучасного театру. У дискусії взяли участь художній керівник театру “Воскресіння” Ярослав Федоришин, художній керівник Театру драми та комедії “Лівий берег” (Київ) Едуард Митницький, директор брестського театрального фестивалю “Біла вежа” Олександр Козак, художній керівник австрійського театру “Табор” Анатолій Глухов та інші митці.
Чи потрібні театральні фестивалі глядачу, як повернути глядача у зали, чи впливає державна цензура на театральне мистецтво, чи воно належно фінансується – саме на ці питання намагалися дати відповідь учасники дискусії.
Директор театрального фестивалю “Біла вежа” Олександр Козак, розповідаючи про стан білоруського театру, констатував, що “надія є”. Щоправда, прикро, що у Мінську немає повноцінного театрального фестивалю. Брестська “Біла вежа” уже 11 років поспіль збирає театральні колективи зі всього світу. Цього року, зазначає пан Козак, 40 відсотків бюджету фестивалю окупилися за рахунок продажу квитків на вистави.
Натомість, на думку мінчанина Володимира Ушакова, у державних білоруських театрах гостро стоїть проблема цензури, адже у всіх державних органах є працівник, який займається ідеологічною роботою.
В австрійських театрів інша проблема. Як зазначає художній керівник австрійського театру “Табор” Анатолій Глухов, австрійці мають чимало коштів, щоб ставити якісні постановки. Та, незважаючи на це, вистави виходять “мертві”, їх неможливо дивитись навіть 15 хвилин.
Проблемою польського театру, вважає Магда Хавроз з Мазовецького центру культури у Варшаві, є те, що люди відвідують лише прем ’єри. Натомість під час наступних театральних спектаклів у залах чимало пустих місць.
На думку художнього керівника Київського театру драми та комедії “Лівий берег” Едуарда Митницького, театральні фестивалі поступово перетворюються в комерційні акції, а таких акцій є надто багато. Оскільки стирається межа між естрадою, цирком та театром, знецінюється саме поняття театру, і він втрачає свою місію. “Театри перетворюються на офіціантів, які задовольняють смаки недалекої публіки, – зазначає він. – Вони перетворилися на розважальний десерт, який знецінюється в очах публіки”. А от Анатолій Глухов пояснює велику кількість фестивалів впливом шаленого темпу ХХІ століття. Проведення міжнародних театральних фестивалів – це неймовірне благо, оскільки митці з усього світу мають змогу ознайомитися з напрацюваннями інших, поспілкуватися і поділитися досвідом.
