Ой там, на точку, на базарі... - „За вільну Україну“, 28 вересня

Львів, звісно, не Сорочинці. Та й виставка-ярмарок „Осінь- 2004“ була не зовсім схожою на базарні торги ХІХ ст. Але той неповторний дух, який панував у парку культури в суботу, дозволив львів’янам на один день відчути себе героями творів Миколи Гоголя.

Перше враження від виставки можна описати одним словом: „Супер!“ Незважаючи на дрібний дощик та мряку, тут панувала атмосфера свята. Та це й не дивно – після напруженої хліборобської пори настав час „збирати плоди“. Тому з самого ранку сільськогосподарські виробники з усіх-усюд з’їжджалися на виставку, тим самим доводячи, що є що показати і є чим похвалитися. А троїсті музики, які були чи не біля кожної ятки, налаштовували на святочний настрій навіть тих, хто до збирання врожаю не мав жодного відношення.

Чого тут тільки не було! Різнокольорові лотки з різних районів буквально ломилися від яств та напоїв, виставка тварин та птиці наповнювала усе довкола багатоголоссям, сільськогосподарська техніка мирно сусідствувала з хімікатами, кормами та насінням. Та про все за порядком.

Свято, яке організувала Львів-ська облдержадміністрація, вже стало своєрідною традицією. Кілька років поспіль воно є чудовою нагодою відзначити кращих сільськогосподарських виробників, стимулювати їх до вищих результатів. До усіх хліборобів з привітальним словом звернувся Олександр Сендега, який відзначив, що у сільському господарстві є помітні позитивні зміни, село розвивається. І про це свідчить велика кількість нагород, яку вручили кращим збирачам урожаю зернових культур. А наступна прогулянка ярмарком довела, що сільське господарство – це не тільки пшениця і молоко.

Так, на виставці було багато хліба і до хліба. Не тільки звичні нам батони, буханці і булочки, а й короваї, випечені капелюхи і герби. Також макарони, стилізовані снопи, пшениця і мука. А м’ясо, ковбаси, сардельки, шинки і печені поросята так і просилися, щоб їх скоштувати. А молоко! З’ясувалося, що у багатьох районах Львівщини працюють цехи з виробництва твердих сирів і за якістю вони абсолютно не поступаються голландським. Зокрема такий цех працює на Самбірщині і на виставці вони репрезентували новинки: сир „Гауда“, „Мармуровий сир“, „Мисливський“ і „Естонський“. Також з галицького молока виробляють вже звичні для нас йогурти, сирні маси тощо.

Крім того, село – це цукровий буряк і, відповідно, горілка. Найпомітнішою у цьому плані стала „оковита“ з Пустомитівського району – вже добре знана „На-ша“. Радехівський район представив пиво власного виробництва і чудову добірку „до пива“ – рибу, раків тощо. Якщо продовжувати про рідину, то варто відзначити і солодкі та мінеральні води Галичини.

А ще було багато грибів. Не тільки звичних боровичків та маслючків, а й „тепличних“ печериць та глив. Тепер не обов’язково по цей продукт їздити до закордонного сусіда – багато господарств на місці розгромлених ферм при мінімальних вкладах займаються їх вирощуванням.

Дивували своїм різноманіттям овочі та фрукти. Мальовничі композиції з величезних гарбузів, екзотичні капуста та цибуля, кукурудза, буряки, картопля, яблука, груші, сливи… Цей перелік можна продовжувати безкінечно. Але що особливо вразило – це малина. Величезна, красива і соковита. Зиновій Шалай з Жовківського району розповів, що його малинник займає 20 соток, а продукцію закуповують чимало ресторанів та кафе.

Дещо розчарувала виставка екзотичних тварин – страусів на ній не було. Як мені пояснили, страуси завеликі, тому райони привезли своєрідну дрібноту: червонопоясих, бурих та кольорових свиней, декоративних качок, гусей, курей. А Львівський міський дитячий еколого-натуралістичний центр представив фазанів, голубів, куріпок тощо.

Безсонну ніч мені гарантувала виставка срібних та темно-коричневих норок і чорно-бура лисиця – надто вже гарна було б з них шубка. Щоправда, з реалізаторами такого хутра я домовилася, що пару-другу шкірок вони для мене притримають, але не впевнена, що до листопада назбираю стільки грошей…

Крім продуктів і тварин, галичани займаються вирощуванням квітів, вазонів, декоративних дерев. Також виробляють кераміку, продають вироби з дерева та лози.

Так, село розвивається. Як розповів Богдан Дубневич, директор ТзОВ „Львівське“ з Пустомитівського району, зараз рентабельність його виробництва на землі становить 157%. Такого немає у жодній виробничій галузі. Отож вже зараз можна сказати, що Україна як хліборобська країна має майбутнє. А якщо ми матимемо, що їсти й пити, нікуди той Євросоюз від нас не дінеться!

Ірина Гамрищак