Андрій Юраш, доцент ЛНУ ім. Івана Франка, релігієзнавець, про обрання нового глави УГКЦ

Львівський портал

|

«Новообраний глава Української греко-католицької церкви
Святослав Шевчук уродженець
Стрия. Більшість
свого життя він прожив в Україні, залишав Батьківщину лише на період навчання в
Римі, це було в 90-х роках. Також останнім часом він був на посаді Апостольського
адміністратора єпархії Покрови Пресвятої Богородиці  в Буенос-Айресі
(Аргентина).

Він має значний досвід роботи в діаспорі і студіювання в Римі
та Латинській Америці. Це добре і стало однією з особливостей, що зумовили його
обрання.

Чи щось зміниться з його обранням? Думаю що ні, принципово
не зміниться. І взагалі не може змінитися. На відміну від багатьох інших
офіційних груп в Україні, греко-католицька церква демонструє стабільну динаміку
розвитку і входить до певних ідеологічних та організаційних пріоритетів, які імплементуються
в практичній площині впродовж останніх десяти, а то й більше років.

У тому сенсі владика Святослав буде змушений продовжувати ту
лінію на внутрішню консолідацію і на пошук порозуміння з іншими українськими
церквами, яку проводив його попередник кардинал Гузар. У цьому відношенні
якихось сюрпризів очікувати не можна.

Я б відзначив два моменти, пов’язані з постаттю нового глави
Української греко-католицької церкви. По-перше (і це всі відзначають) – дуже добрі
організаторсько-менеджерські здібності. Це та його особливість, котра дозволила
дуже швидко просунутися по щаблях адміністративних УГКЦ і до 39 років стати
єпископом. Його надзвичайні здібності до організації великої кількості людей
проявилися ще у часі, коли він працював у Львівській семінарії Святого Духа,
організовував нові курси, нові програми. Взагалі на його плечах, як віце-ректора,
віце-декана богословсько-філософського факультету УКУ була організація
навчального процесу. Найтяжча рутинна робота, з якою він завжди впорювався і з
честю виконував.

Друга річ, яку варто відзначити – він є продуктом та
наслідком функціонування найпотужнішого зараз в Українській греко-католицькій
церкві середовища львівських інтелектуалів-богословів, яких породив Український
католицький університет і які значною мірою навколо УКУ зібрані. Власне його кар’єра,
як семінарійного адміністратора пройшла у Львові, у семінарії Святого Духа. У
такий спосіб ми можемо однозначно стверджувати, що друга причина, яка дозволила
владиці Святославу стати главою УГКЦ – це те, що він був підтриманий з одного
боку владиками, що солідаризуються з ідеологічними засадами львівського
богословського середовища, народженого і покликаного до життя УКУ. А з другого
боку, сам владика кардинал Любомир Гузар також був солідарний із цим вибором.
Це важливо, адже кардинал Гузар – найголовніший на даний час репрезентант цієї
сфери і цього львівського богословського ліберального середовища, яке продовжує
східно-християнську традицію та ідентичність УГКЦ».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.