Як поводитимуть себе під час виборів місцеві осередки партій, яким буде їх результат та як він відобразиться на Львівщині, аналізує політолог Анатолій Романюк.
Як ви оцінюєте шанси на перемогу політичних сил, що беруть участь у виборах?
Різниця між двома головними силами – Партією регіонів з одного боку та блоками «Наша Україна – Народна Самооборона» та БЮТ з другого, – дуже маленька, в межах статистичних похибок. Якщо відкинути заангажовану соціологію (якої дуже багато ), це співвідношення сил зберігається і збережеться. Вони будуть рівносильними і матимуть основну кількість голосів. Єдине, що я наважуся спрогнозувати, виходячи з старту виборчої компанії – НУНС не зможе обігнати БЮТ (хоча шанси й були). Тому передвиборча боротьба буде відбуватися в основному між Партією регіонів та БЮТом.
Як ситуація виглядатиме на Львівщині? Чи реальні підстави у місцевих бютівців та нунсівців стверджувати, що Партія регіонів в нашій області не має шансів?
Все залежить від того, що вважати шансами. “Шанси” – це тоді, коли сила набирає більше 30% і здатна блокувати прийняття якихось рішень. В такому значенні ПР голосів в області не набере. Інше питання – які взагалі шанси цієї політичної сили на Львівщині. Головними гравцями тут є безумовно БЮТ та Наша Україна. Тому головна інтрига буде полягати в тому, хто з них набере більшість. Як я вже говорив, найімовірніше переможе БЮТ, і розрив з НУНС становитиме майже 10% на їх користь. На мій погляд, проблема також в тому, що ми маємо до 10 відсотків людей, які розчарувалися, і їх розчарування стосується саме «помаранчевих». Тому питання полягає в тому: як поведуть себе ці 10 відсотків: вони не прийдуть голосувати; подумають, що помаранчеві погані, але свої; чи вони віддадуть свої голоси якимось іншим політичним партіям. Я думаю, що голоси цих виборців поділяться. Частина голосів все ж таки відійде до НУНС та БЮТ, а решту – іншим партіям. Цілком ймовірно, що 1-2 відсотки відійде до ВО “Свобода”. Стосовно Партії регіонів, то їхня політична сила отримає 3- 5% у Львові і до 2 % в межах області.
Чи реальне об’єднання БЮТ на НУНС на Львівщині, прощо говорить НСНУ? З якою метою озвучуються такі заяви?
Розпочнімо з того, з якою метою це робиться? До прикладу, в європейських країнах кожна партія має програму, в якій обумовлено, що робитиме ця партія, якщо прийде до влади. Оскільки програми українських партій надзвичайно популістичні, взяті буквально з неба і не мають під собою економічного обґрунтування, політики не дуже звертаються до них і заміняють штучними імплантатами. Такими імплантатами є гасла: ми не будемо об’єднуватися із Партією регіонів, ми утворюємо союз з БЮТ, ще з кимсь. Цим фразам надається значення програмних. Добре, якщо НУНС після виборів створить союз з регіоналами – це що, означає, що всі політики, котрі прийшли за цим списком, відмовляться від своїх мандатів? Звичайно, ні. Кириленко заявив, що тоді він піде з партії. В якій формі піде – незрозуміло! Тобто ці заяви є спробами знаходити інформаційні приводи в умовах, коли партія не хоче звертатися до аналізу ситуації, яка є в країні та аналізу дій, необхідних, аби цю ситуацію змінити.
Але, все ж таки, який найреальніший розвиток подій на Львівщині?
Львівщина давно вже є залежною від Києва, вона перестала бути самостійним центром політичного життя. Тому ситуація у Львівській області буде розвиватися в залежності від того, як вона складатиметься в Києві. За певних умов, коли буде створено блок НСНУ та ПР, ми знову будемо бачити святкування Днів шахтаря, як вже в нас було (до речі, саме Львів виступив з ініціативою таких святкувань).
А як ситуація складеться у Києві?
Я все ж таки маю велику надію, що БЮТ та НУНС наберуть більше голосів, ніж Партія регіонів. Відповідно до тих домовленостей, які існують, прем’єр-міністром має стати Тимошенко, а посади повинні поділити 50 на 50. Хоча поняття 50 на 50 дуже складне, бо різні міністерства є різної ваги. Тому політики, знову ж таки, кривлять душею, бо не окреслюють кількість посад. Ми не знаємо чи до них будуть включатися губернатори, заступники губернаторів, начальники управлінь. Беручи до уваги досвід, який 2005 року, можна передбачити, що проблеми з розподілом будуть дуже серйозні.
Як на цих виборах будуть себе поводити місцеві осередки партій, зважаючи на те, що вибори вважаються найдешевшими?
Дострокові виборами вважаються короткими і тому вони дешеві. В багатьох країнах такі вибори проходять в межах одного місяця і витратити дуже багато грошей, навіть з великим бажанням, неможливо. Стосовно того, як себе будуть поводити представники партій на місцях, то сьогодні відбувається дуже потужна централізація партійних осередків, в наслідок чого рівень партійної демократії опускається вниз. Прикладом цього є з’їзди, на яких затверджували списки виборців. Позиція керівництва є вищою, ніж позиція на місцях. Скажімо, обласна партійна організація НСНУ визначила, хто має претендувати на посаду в списку НУНС, а потім все змінилося. Тобто, спершу на першому місці був Олег Мандюк, а зрештою опинився Андрій Парубій, який був у кінці списку. Це свідчить про те, що рішення обласних організацій партій ігноруються в Києві, а визначальними є інші домовленості, завдяки яким той же Парубій опинилася в списку вище.
Які саме домовленості?
В цьому випадку – особиста позиція голови обласної організації Петра Олійника, який пролобіював лояльну до себе людину.
Продовжуючи відповідати на ваше запитання, місцеві осередки насамперед будуть працювати, як інформаційно-мобілізаційні центри. Тобто, партія випускає якийсь інформаційний привід, а місцеві партії повинні посилити вплив цього приводу і довести його до звичайного виборця. Ще є варіант, коли Київ буде проводити якісь лінію (дію, оцінку, твердження) на рівні місцевої організації, і, якщо вона позитивно сприймається, то говоритиме, що це від нас, якщо ж негативно, то скаже – це самодіяльність. І третя річ, вони будуть чітко працювати, як агітатори та пропагандисти, які будуть залучати людей до виборів.
Також існує думка, що члени місцевих осередків не будуть надто активними, оскільки не зацікавлені в результатах виборів?
Я погоджуюсь з оцінкою, що рядові члени партій на місцях не будуть активними. В чому причина? Партії можуть бути сформовані в різний спосіб. Один з способів – ідеологічна партія, тобто об’єднання на основі ідеологій. Люди, які проходять в партію мають чітку пропозицію свого росту, тобто політичної кар’єри. Однак, проходить час, а росту немає. Безумовно ці люди не будуть працювати так, ніби це їхня особиста справа. Тому, в основному, робота буде визначатися фінансами, іншими словами, платнею.
Чи буде це висока про плата і яка?
Як завжди, партії дурять. Вони не розраховуються взагалі, або не повністю. Однак, в кінці кінців люди погоджують з цією оплатою, бо могли взагалі нічого не заробити. Я не берусь оцінювати, скільки будуть платити членам партії за те, що вони ходитимуть від дверей до дверей та вішатимуть листівки. Останні практика показує, що партії часто відмовляються від залучення до цієї роботи своїх членів, а набирають студентів. Хоча партія змушена буде залучати і своїх членів, інакше ризикує їх втратити. Єдине, що БЮТ продумала інший варіант. Якщо люди хочуть потрапити в місцеві органи влади, – тоді повинні добре попрацювати на цих виборах. Оскільки досі такої практики не було, то активність буде 50 на 50 (хтось, зважаючи на попередній досвід, і не віритиме).
Дуже мало львів’ян потрапили до прохідного списку партій. А ваш колега Кость Бондаренко стверджує, що навіть ті, хто і потрапить до парламенту – виконуватиме функції «натискувачів кнопок».
Це надзвичайно ганебна річ, яка властива українській політиці. І прикро, що жодна з політичних партій не говорить нічого про це. Коли президент та інші говорять про політичну корупцію, то варто знати, що політична корупція полягає не в депутатській недоторканості, а в тому, що депутати голосують за гроші, продають голосування, що вони лобістські інтереси ставлять вище, ніж загальнодержавні. Люди, які приходять до ВР, тільки натискають кнопки, віддають посвідчення. А зараз наголошується на посиленні відповідальності членів партій перед центральним керівництвом. А це означає, що ця практика збережеться.
На вашу думку, який рівень фальсифікації буде у Львові?
Що вважається фальсифікацією? Я вважаю, що дуже принциповим є питання щодо голосування людей, які знаходяться за межами України. Якщо ми подивимося результати виборів 2006 року, то у Львівській області проголосувала більше, ніж 82%. Але за оцінками соцгруп та інших структур у Львівській області є 20 відсотків дорослого населення, яке не проживає в області, а виїхало на заробітки. До чого я веду – відрізняється кількість тих, хто проголосував в нашій і не тільки в нашій області, від кількості реальних людей, які могли голосувати. На мій погляд, Україна зацікавлена в тому, аби ми бачили реальну цифру, щоб не було використання паспортів та інших документів тих людей, які знаходяться за межами країни.
Чому, на вашу думку, партії основний акцент роблять все ж таки на лідерах?
В чому полягає принцип звернення до Ющенка, Тимошенко чи Януковича. Ці політики мають високий рівень довіри, і рівень довіри до них є вищим, ніж до партії. Повторюсь, політичні партії не розраховують на свої програми. Тому в програмах ми часто можемо читати такі речі, які нереальні до виконання.
Назвіть приклад.
В програмному документі НУНС написано, що кожні фельдшерський пункт отримає по автомашині. Це є фантастика, бо такого зробити неможливо. Згадайте, як важко було забезпечити кожну сільську школу комп’ютером (навіть зважаючи на те, що це були уживані комп’ютери). Тому легше написати «отримають певну кількість грошей на закупівлю ліків». Адже медикаменти, які знаходяться в таких пунктах, є дуже лімітовані і вони не дозволять надати кваліфіковану фельдшерську допомогу. Або всі школярі, котрі живуть на відстані 3 км від школи будуть довозитися автобусом. Це все популістичні заяви.
Більш збалансованою є програма БЮТ. Але вона також написана скоріше у форматі гасел, ніж того, що можна реалізувати. Зрештою, як і в Партії регіонів. Тому партії швидше будуть орієнтуватися на імідж лідерів.
Отже, лідерів партій невдовзі можна очікувати у Львові?
Безумовно, лідерів ми побачимо. Однак, до прикладу, Юлія Тимошенко частіше відвідуватиме райони центральної та північної України, де планує взяти більше голосів. Лідери Нашої України і Народної самооборони частіше відвідуватимуть Львівщину, ніж БЮТ, тому що вони намагатимуться повернути втрачені позиції. Щодо Януковича, то він один раз точно буде.
Галина ПЕТРУШКА, «Львівський портал»