З розвитком науки та появою масштабних кліматичних та екологічних загроз для планети розвинена частина світу почала все більше уваги приділяти усьому «зеленому». Німеччина вирішила до 2022 року повністю відмовитися від атомної енергетики, решта країн ЄС мають споруджувати будинки з майже нульовим споживанням енергії. Та й взагалі: використання альтернативних джерел для опалення будинків вже стає нормою у більшості розвинених європейських міст.
З нагоди Міжнародного Дня землі, коли увесь цивілізований світ підбиває підсумки «зелених» проектів і будує плани на еко-майбутнє, Львівський портал поцікавився, чи може місто Львів претендувати на звання енергозберігаючої столиці України? Чи використовує місто, яке позиціонує себе проєвропейським, альтернативні види енергії, та що заважає львів’янам встановлювати сонячні батареї у себе на дахах?
Місто «зелених» надій
На рівні міста впровадження енергозберігаючих заходів – це, перш за все, економія бюджетних коштів. Само собою, що чиновники розповідають і про екологічну складову, мовляв, турбуємося про матінку-природу і ресурси. Втім саме економія коштів є головною метою впровадження «зелених» проектів. У Львові більшість подібних речей фінансується або за кредитні кошти ЄС, або зупиняється десь на рівні розробки документації та пошуку інвесторів. Причина у тому, що альтернативна енергетика та потужні енергозберігаючі проекти дуже дорогі, а їх окупність займає час, якого ніхто не має.
«Сьогодні Львівська міська рада є асоційованим партнером у проекті USAID «Муніципальна енергетична реформа»… У рамках цього Проекту розробляється проектно-кошторисна документація для встановлення сучасних систем опалення у 2-х освітніх закладах Львова, які сьогодні використовують пічне опалення. Наразі триває будівництво твердопаливної котельні потужністю 5 МВт для забезпечення тепловою енергією та ГВП міської лікарні швидкої допомоги. Фінансування проекту здійснюється приватним інвестором», – йдеться у відповіді відділу енергоменеджменту міськради Львова на запит Львівського порталу щодо впровадження альтернативних джерел енергетики у Львові.
Окрім того, зараз місто шукає фінансування для проекту реконструкції систем теплозабезпечення групи будинків Шевченківського району у м. Львові з впровадженням ІТП.
Значною «перемогою» у цій сфері політики міста Львова є заплановане будівництво сонячної електростанції потужністю 35 кВт на даху однієї з шкіл міста.
«Будівництво реалізується з метою генерації та продажу електроенергії за «зеленим тарифом» з подальшим використанням отриманих коштів виключно на енергозберігаючі заходи. Сьогодні триває пошук юридичних механізмів для реалізації цього проекту. Фінансування проекту буде здійснено з міського бюджету», – переконують у мерії.
Цікаво, що у 2010 році Львів приєднався до міжнародної Асоціації «Energy-Cities».
Також у 2016 році мікрорайон «Рясне» було обрано для впровадження проекту «Зелений район». Цілком ймовірно, що саме у рамках реалізації цієї ініціативи ми зможемо спостерігати за принаймні частковим еко-перевтіленням міста.
Водночас директор Асоціації енергоефективних міст України Андрій Кирчів зазначив Львівському порталу, що на противагу країнам ЄС, в Україні немає досконалого механізму регулювання діяльності міст у сфері використання відновлювальної енергетики та «зеленої» політики загалом. Втім Львів взяв на себе певні зобов’язання у цьому плані, тому має бути одним із лідерів таких впроваджень.
«Якщо ми говоримо про міста у Європейському Союзі, то це міста, які зобов’язалися у рамках директив ЄС з енергоефективності відповідним чином виконати ті чи інші норми. Якщо ми говоримо про українські міста, то тут іде мова про добровільні зобов’язання. Місто Львів є одним з перших учасників Асоціації. Місто взяло на себе серйозні зобов’язання щоб справді змінювати ситуацію на краще. Якщо ми говоримо про відновлювальну енергію, то на деяких дошкільних та шкільних закладах у нас є сонячні колектори, які забезпечують гаряче водопостачання для дитячих садочків. Зокрема, на школі «Надія», на окремих закладах є фотоелектричні панелі, які можуть забезпечувати часткові потреби у електроенергії», – розповів експерт з енергоефективності.
Великим «пробілом» у плані відновлювальної енергетики та енергоефективності загалом А. Кирчів вважає відсутність норм, які б змусили компанії-забудовники робити новобудови «зеленішими». Сьогодні Львів забудовується дуже швидко, а про екологію, збереження ресурсів, економію енергії бізнесменам годі і думати…
«Енергетичні характеристики будівель, які з’являються зараз, є дещо кращі ніж ті, що будувалися у 70-80 рр., але зовсім трохи кращі. Проблема в тому, що через відсутність відповідних зобов’язуючих норм будівельники можуть зводити відносно недороге житло з дуже низькими енергетичними характеристиками. На противагу цьому, у Європейському союзі уже є зобов’язуюча норма, згідно з якою починаючи з 1 січня 2021 року всі будинки, які будуть зводитися, повинні бути близькими до нуля споживання енергії. В України такого зобов’язання немає і, на превеликий жаль, поки що не передбачається. Є розгляд іншого питання про те, що оцінка будівель буде проводитися не лише по вартості витрачених будматеріалів, але також по вартості експлуатації на період його існування. Відповідно, тут якраз характеристики можуть показати усім бажаючим купити дешевше житло, що «ви можете купити дуже недорого, але воно вам буде потім дуже дорого обходитися упродовж експлуатації», – розповів експерт.
Маргінальна сонячна енергія
Поки міська влада думу гадає, яким чином їй впроваджувати чи не впроваджувати енергоефективну політику, і де взяти кошти на «зелені» проекти, містяни можуть самостійно перейняли досвід західних колег і облаштувати свої помешкання так, аби не шкодити ні довкіллю, ні своїй кишені. Хоча і тут не все гладко, адже на державному рівні підтримка надається лише у формі «теплих кредитів», які дещо покривають витрати на заходи з утеплення, ущільнення та збереження тепла у домівках. На більш масштабні речі – на кшталт встановлення систем поновлювальної енергетики – руки на Банковій та Грушевського поки доходять слабо: днями на Київщини уряд надав перший (!) кредит на встановлення сонячної батареї. Тому сьогодні такі речі можуть собі дозволити далеко не всі.
Як повідомив Львівському порталу директор однією з фірм, що займається монтуванням електросистем, Андрій Камуць, попиту на різного типу альтернативні системи отримання енергії у Львові фактично немає.
«Не дуже популярне, бо дуже дороге обладнання, довгий термін окупності. Держава не дуже хоче допомагати і давати кредити, як за кодоном, на альтернативну енергетику. Тому не дуже це масово йде. Хто має зайві кошти, то може собі поставити. Сонячні батареї виходять з ладу десь за 5 років, хоча гарантія є 10 років», – розповів він, зазначивши, що через відсутність замовлень підприємство фактично перестало надавати послуги монтування альтернативних систем одержання енергії.
У Львові, каже директор Асоціації енергоефективних міст України Андрій Кирчів, деякі мешканці з власної ініціативи таки встановлюють собі системи «зеленої» енергії. В майбутньому, на його переконання, така «лихоманка» може перейти на рівень багатоквартирних будинків.
«Використання цих засобів – це рідше ініціатива тих чи інших мешканців чи керівників певних установ. Воно до недавнього часу не мало регулювання у законодавчій сфері. Зараз ситуація буде покращуватися. Тепер навіть є можливість в ОСББ приймати рішення щодо встановлення у себе на дахах фотоелектрики чи колекторів. У цьому напрямку ми скоро будемо свідками дуже швидких темпів розвитку», – переконаний він.
Мало хто знає, що у Львові насправді трохи є житлових будинків-особняків, які «харчуються» енергією сонця чи взагалі збудовані повністю з еко-матеріалів. До прикладу, у передмісті Львова є декілька будинків, зведених… з соломи. Такі хатини вже давно будують в Європі, Америці, а в Україні еко-будинки лише почали приживатися.
«Коли ми стикнулись з цим питанням, ми зрозуміли, що на той момент екологічне будівництво було зовсім не індустріалізоване. Всі ці будинки зводились для людей, яких в першу чергу цікавила екологічність. Тобто енергоефективність була скоріше бонусом, ніж головною ціллю… У Львові є три об’єкти, які ми звели, зараз розпочинаємо четвертий. Львів не головне місто, де ми будуємо. Але ми подіваємося, що саме на Західній Україні – в екологічно чистій частині нашої країни – буде більше зростати зацікавлення», – розповів один із засновників компанії з будівництва еко-будинків Максим Андріянов.
За словами еко-бізнесмена, «солом’яні будиночки» стоять у Наварії, Малечковичах та скоро ще один з’явиться у Рясне-Руській.
Ще тут варто зазначити, що у разі встановлення, до прикладу, сонячних батарей у себе на даху, ви маєте можливість неспожиту енергію продавати за «зеленим» тарифом, що сьогодні становить 1 кВт – 19 євроцентів. Для цього треба пройти тисячу кіл бюрократичного пекла, підписати договір з «Львівобленерго» та встановити спеціальний лічильник. Втім потім буде значно легше окупити дороговартісне обладнання та його монтаж. До слова, встановити систему сонячних батарей на даху вартуватиме в залежності від потужності від 10 тис. євро, термін окупності – приблизно 5-8 років.
І трішки надії на сміття
У розвинених країнах сміття уже давно стало біоресурсам: його не захоронюють, не пересипають і т.д., а перетворюють на сировину і що важливіше – на енергію. До прикладу, у столиці Данії – Копенгагені – завдяки діяльності сміттєспалювальних установок опалюється 70 тисяч домогосподарств.
Швеція взагалі вразила увесь світ заявою про прийом відходів з інших країн, бо їй, бачте, не вистачає свого сміття. Відтак, скандинави імпортують 700—800 тисяч тонн сміття з сусідніх держав.
А от у Відні сміттєспалювальний завод – не лише архітектурне диво, але й мегаджерело енергії. Там на теплову енергію перетворюється 265 тисяч тонн сміття на рік, що дозволяє опалювати цілі райони міста.
А оскільки у Львова фактично немає вибору, і місцева влада дико клянеться збудувати сміттєпереробний завод, то постає логічне питання: чи буде він джерелом енергії? Чи категоричне «ні» будувати завод у межах міста – не потакання енергетичним олігархам, які ніколи не погодяться втрачати прибутки від продажу енергії? І чи буде наш завод обігрівати хоч якесь нещасне село? Зрештою, це вже буде зовсім інша історія…
Катерина РОДАК, Львівський портал