Мажоритарка-2014. 118-й округ. Олігарх в оточенні невідомих

Петро ЗЕНИК, Львівський портал

|

Одномандатний виборчий округ № 118

 Львів (частина Личаківського, Шевченківського районів м. Львова, Пустомитівський район)
Діючий депутат – Юрій Михальчишин (ВО «Свобода»)

Інтрига виборів 2012 року в цьому окрузі була надзвичайно простою: великі гроші проти популярного партійного бренду. Перші грали на стороні одного з найбагатших людей Львівщини – Богдана Дубневича.  За спиною його суперника Юрія Михальчишина стояла надзвичайно популярна тоді на Львівщині «Свобода». Грошей, аби переважити популярність партії Тягнибока, Дубневичу таки не вистачило.

Однак, підтверджувати свій мандат на цьогорічних виборах Михальчишин відмовився, – молодого політика «сватають» на поважну посаду в Службу безпеки України. «Свобода» офіційно не висунула свого кандидата по цьому округу, а депутат обласної ради Ярослав Мудрий, який спробував заповнити звільнену Михальчишином нішу, боротиметься за мандат у ранзі самовисуванця. За особистою популярністю Мудрий значно поступається Михальчишину зразка 2012-го. 

Інші суперники Дубневича теж не вирізняються особливою популярністю. «Батьківщина» та «Народний фронт» виставили  не надто впізнаваних кандидатів. Серед самовисуванців виділяється хіба представник поважної львівської родини Лубківських, але скажемо відверто – про існування поважного молодого чиновника МЗСу у Львові донині мало хто знав, а стати депутатом лише за приналежність до сім’ї нині не так уже й просто.

Дубневич до того ж зумів заручитися підтримкою президентської партії. Чи означає все викладене, що аграрно-залізничного магната цьогоріч чекає легка прогулянка за мандатом. Хотілося би вірити, що ні, і що в нинішньому світі теж не все вирішується кількістю грошових знаків.

Богдан Дубневич– 52 роки, президент АПП «Львівське». Висунутий Блоком Петра Порошенка

Старший з двох братів Дубневичів намагається потрапити до Верховної ради утретє. Протягом двох років він мав можливість спостерігати за депутатською діяльністю свого більш фартового молодшого брата, який минулого разу зумів вибороти депутатство на Городоччині. Цього року брати знову спробують проскочити до парламенту тандемом. Разом їм завжди веселіше. Бізнесова та політична діяльність Богдана та Ярослава настільки переплетена, що у Львові їх звикли вважати за один персонаж під спільним іменем «брати Дубневичі».

Бізнес Дубневичів родом з горбачовських 1980-х. Саме тоді Богдан відкрив кооператив з випуску дешевого модного взуття при Пустомитівському райпобуткомбінаті. Перший бізнес приніс не стільки прибутки, скільки проблеми. За інформаціієї ЗМІ, Богдан отримує восьмирічний термін за розкрадання державного майна. Проте за три роки виходить на волю за станом здоров’я і невдовзі вже очолює аграрне підприємство  у рідній Зубрі. АПП «Львівське» й досі залишається важливою ланкою  в бізнес-імперії братів Дубневичів.

Проте справжніми олігархами братів Дубневичів зробило знайомство і довгорічна співпраця з нині покійним Георгієм Кірпою – начальником Львівської залізниці, а згодом – міністром транспорту України. Створене братами НВП «Колійні технології» завдяки Кірпі отримувало багатомільйонні державні замовлення, ставши монополістом у виготовленні цілої низки залізничних деталей. Трагічна загибель міністра у 2004 році не відсунула Дубневичів від цієї годівниці: перереєструвавши підприємство у ТзОВ «Колійні ремонтні технології», вони продовжили співпрацю з наступниками Кірпи, зокрема з Михайлом Костюком – директором Укрзалізниці, а згодом і львівським губернатором.

Дубневичам й досі закидають, що їх «залізничний» бізнес мав кримінальну специфіку: велика частина отриманих від Укрзалізниці державних коштів за допомогою конвертаційних центрів та фіктивних фірмі виводилася з легального обороту у тіньовий сектор. Оборудками КРТ неодноразово цікавилися слідчі органи (включно з організацією маски-шоу на підприємстві),однак бізнесменам кожного разу вдавалося уникнути відповідальності.

 Минулого року Дубневичі заявили про продаж компанії КРТ харківському бізнесменові. Однак, львівські ЗМІ піддали сумніву щирість цієї заяви. За їх інформацією, бізнесмени насправді продали обтяжене боргами проблемне підприємство професійному ліквідатору з Харкова, перекинувши всі мільйонні замовлення на новостворене ТОВ “Корпорація КРТ”.  Нині ця компанія має кіпрську реєстрацію.

Бізнес-інтереси Дубневичів поширюються також на комунальну теплоенергетику  (ТЕЦ Новояворівська та Нового Роздолу), будівельну галузь (фірми «Будінвест, «Львівцентробуд» та «Архібуд»), виробництво будматеріалів («Галкерамзит», завод «Шляхзалізобетон», Ровенський завод залізобетонних конструкцій), горілчаний бізнес (ТМ «Абсолютний стандарт»).

Через АПП «Львівське» та інші структури брати є одними з найбільших землевласників у на Львівщині, володіючи більше 10 тисяч га землі. Методи, якими вони скуповували чи орендували сільськогосподарські угіддя та інші землі, далекі від цивілізованих. Кілька років тому виник величезний скандал внаслідок рішення обласної ради  (брати тоді фактично контролювали найбільшу фракцію БЮТ у раді) передати Дубневичам 5 тис. га лісів у Самбірському районі.

Бізнесмени проявляють активність і на ринку елітної львівської нерухомості. Найвідоміші об’єкти, що належать Дубневичам – чотириповерховий будинок на проспекті Шевченка біля пам’ятника Грушевському, грандіозна псевдоісторична новобудова (на місці двох зруйнованих будинків) біля Галицького ринку та нещодавно придбана на аукціоні історична кам’яниця на площі Ринок, 28.

Статки братів Дубневичів два роки тому оцінили у 38,2 млн доларів.

Розуміння потреби політичної підтримки та захисту свого бізнесу прийшло до Богдана Дубневича доволі рано. Ще у середині 90-х він вступає до Аграрної партії, лідером якої на Львівщині був тодішній губернатор Михайло Гладій. У кінці 90-х Дубневич-старший, як стверджують, був своєю людиною і  у колі СДПУ(о). Особливо тісними були його контакти з головою податкової адміністрації Сергієм Медведчуком (молодшим братом одіозного кума Путіна).

У 2002 році Богдан здійснює першу спробу прорватися до Верховної ради. Увесь Львів тоді заполонили білборди, де наш герой красувався на тлі жовтих ланів і синього неба під гаслом «І словом, і ділом» – відвертим плагіатом  передвиборного слоган ющенківської «Нашої України». Не допомогло – з результатом 17.96% само висуванець Дубневич посів лише третє місце.

У виборах 2006 року Дубневичі участі не брали, натомість «засвітилися» у внутрішньопартійному скандалі. На той час брати опинилися уже в таборі Юлії Тимошенко. Амбіції олігархїв не дозволяли їм погодитися на роль простих партійців, і Дубневичі, як писали ЗМІ, «виграли тендер» на право контролювати виборчий штаб БЮТ. Це не надто сподобалось керівнику обласної організації Івану Деньковичу. У результаті  в області паралельно діяли два штаби блоку Тимошенко, які не стільки працювали на результат, скільки намагалися насолити один одному.

Конфлікт тривав кілька років, але у результаті аргументи олігархів (насамперед фінансові) виявилися переконливішими. Дубневичі таки «дожали» Деньковича, змістивши його з посади голови обласної партійної організації.

Проте довго тішитися перемогою над опонентом братам-олігархам не довелося. Ображений Денькович переметнувся до Партії регіонів і зробив все, щоб виконати завдання нових патронів – не допустити «Батьківщину» до виборів на Львівщині. І Юлія Тимошенко водночас стала нецікавою Дубневичам. На вибори до обласної ради у 2010-му вони вже йшли під прапорами «залізничної» партії «Відродження».

У 2012 році, під час другої спроби стати депутатом Верховної ради, Богдан Дубневич знову вибирає формальний статус самовисуванця.  І знову невдача. Попри мільйони, витрачені на «задобрювання» виборця, бізнесмен не мав жодних шансів у боротьбі з креативним представником «Свободи» Юрієм Михальчишиним . «Свободівець» переміг більш ніж переконливо, набравши у підсумку вдвічі більше голосів:  57.21% проти 28.35%.

Подейкують, що Богдан Дубневич зробив висновки з тієї поразки і цього разу вклав гроші не стільки у виборця, скільки у «розчищення» округу від потенційно небезпечних конкурентів. Однак і це може зіграти злий жарт із відомим олігархом. У нинішні часи імідж нової людини із незаплямованою репутацією може виявитися значно виграшнішим, ніж реноме досвідченого політика зі скандальним реноме.

Додамо, що у Богдана Дубневича склалися непростіі стосунки із засобами масової інформації. Ось уже кілька років триває справжня інформаційна війна з газетою «Експрес», кілька років тому конфлікт виник у братів і з телеканалом ЗІК. Усе це подвигло Дубневичів на створення власного медіа-холдингу, в який входили «Львівська газета», радіо «Галичина-FM» та інтернет-видання «Галнет». Певний час Львовом ходили чутки про спробу бізнесменів створити чи придбати власний телеканал. Однак, схоже, з часом Дубневичі охололи до медіа: мрії про телебачення так і залишилися на рівні прожектів, а за останньою інформацією, вони позбулися і газети.

Данило Лубківський – 39 років, заступник Міністра закордонних справ України. Самовисуванець.

Представник ще однієї відомої львівської родини з неоднозначною репутацією. Батько Данила – відомий львівський письменник Роман Лубківський – голова львівського відділення спілки письменників у радянські часи, старшого брата Маркіяна асоціюють насамперед із скандалами на посада керівника оргкомітету з підготовки Євро-2012 в Україні.

Саме найближчі родичі протоптала Данилові стежку в цірину української дипломатії. Першим з родини Лубківських на дипломатичну стезю став його батько. У 1992 році Роман Мар’янович працював послом України в Чехословацькій, а пізніше у Чеській республіці. У 95-му   дипломатом стає  Маркіян, який теж доріс до посла в Хорватії та Боснії і Герцеговині. Слід зауважити, що дипломатична служба обох старших Лубківських супроводжувалася шлейфом скандалів: одного звинувачували у розтраті державних коштів, іншого – у зв’язках з торгівцями жінками.

Данило Лубківський уник подібних неприємностей. Ставши кар’єрним дипломатом одразу по закінченню факультету міжнародних відносин Львівського університету у 1998 році, він тихо і спокійно пропрацював у МЗС до 2006 року. Особливих злетів за цей час у Данила не було, проте примудрявся постійно перебувати біля першого тіла  – як не помічником міністра, то радником. Єдиним дипломатичним відрядженням Лубківського за цей час була трирічна робота секретарем Постійного Представництва України при ООН у Нью-Йорку.

Новий етап для всієї родини Лубківських настає після обрання Віктора Ющенка Президентом України. Всі вони отримують нові посади. Данило услід за старшим братом опиняється у безпосередній близькості від першої особи – чотири роки він займається підготовкою промов і виступів Ющенка, з 2008 року – у ранзі радника. Упорядкував книгу виступів Президента Ющенка «До нації», яка вийшла 2010-го.

Після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича Лубківський відійшов у тінь. В офіційній біографії сказано, що протягом чотирьох років він займався громадською діяльністю.

Після перемоги Майдану Данило Лубківський повертається у Міністерство закордонних справ. Новий міністр Андрій Дещиця призначає його своїм заступником. Цю посаду він зберіг і при Павлові Клімкіну.

Пізніше також став головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, представником України у виконавчій раді цієї організації

12 вересня Лубківський повідомивив, що подає у відставку на знак протесту проти «відтермінування» на рік Угоди про асоціацію з ЄС в частині скасування мит на європейські товари в Україну. Однак жодної інформації про звільнення його із займаної посади досів не з’явилося.

Додамо, що у родини Лубківських уже є досвід депутатської діяльності – у 1990-1994 роках нардепом був батько кандидата Роман Лубківський.

Ярослав Мудрий – 46 років, вчитель загальноосвітньої середньої школи с. Верхня Білка, депутат Львівської обласної ради, член ВО «Свобода». Самовисуванець.

Кандидат із гордим князівським ім’ям є одним з найактивніших депутатів фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді, одним з основних речників та головою різноманітних комісій. Попри безумовні заслуги перед партією, у цих виборах він виступає самовисуванцем.

Попри серйозний вік та мирний фах вчителя, Ярослав брав найактивнішу участь у подіях Майдану , був сотником Львівської сотні, особисто боровся на барикадах. В одному із епізодів, як стверджує офіційний сайт ВО «Свобода»,  він хитрістю звільнив із заблокованих «Беркутом» в підвалі Палацу Свободи 15 бійців своєї сотні.

«Із кількома хлопцями пішли до Палацу Свободи під виглядом комунальників. Розмовляли суржиком, сказали, що їх прислали розгребти завали. З осторогою, але все ж їх пропустили. Доки хлопці начебто розгрібали завали, а насправді намагалися врятувати полишені документи повстанців, сотник шукав той підвал. Але знайшов його… водночас із беркутівцями. Хитрістю вдалося визволити майданівців цілими і неушкодженими», – розповідав він.

Після Майдану Мудрий перейнявся допомогою бійцям, що воюють на Донбасі. Він – голова комісії Львівської обласної ради із сприяння Збройним силам України ЗСУ, кількоразово особисто виїжджав у розташування наших бійців, був одним  з ініціаторів створення так званої «депутатської роти» – від цієї ідеї, щоправда пізніше відмовилися.

Попри це, Ярослава Мудрого звинуватили… у підтримці сепаратистів. Із відповідним запитом до обласної ради звернулася сільський голова села Кротошин  Наталя Кузьма.
«Депутат Львівської обласної ради Ярослав Мудрий останнім часом приймає дуже активну участь в підтримці сепаратистів та диверсантів, які здійснюють свою діяльність на території с.Кротошин Пустомитівського району Львівської області та на території області взагалі. Даний депутат займається організацією надання їм медичної допомоги, використовує службовий автомобіль в приватних цілях для надання його вище вказаним особам, перешкоджає здійсненню діяльності органу місцевого самоврядування шляхом ініціювання проведення постійних перевірок, надає послуги з перевезень ТРК’’Львів’’ на службовому автомобілі для влаштування прес-конференції, надає недостовірну інформацію для ознайомлення в соціальних мережах без попередньої її перевірки.»  – йшлося у запиті.

Депутат, зрозуміло, назвав ці звинувачення «маячнею», однак що саме не поділив з головою розташовонаї на території його виборчого округу сільради, та і не прояснив.

Іншим скандалом, в якому активно «засвітився» Мудрий, став «наїзд» «Свободи» на тележурналіста Остапа Дроздова, який виступив з ініціативою створення на Львівщині руху «Стоп мобілізації». Саме Ярослав Мудрий звернувся до СБУ з вимогою вжити негайних заходів щодо перевірки дій Дроздова на наявність у них ознак складу злочину.

Ольга Швець – 24 роки, директор ТОВ «Веста-МД». Висунута партією «Народний фронт».

Голова громадської організації «Львівський молодіжний клуб» є зовсім новою людиною у львівській політиці. Два роки тому Ольга з відзнакою закінчила економічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Вільно володіє зразу трьома іноземними мовами: англійською, польською та російською.

Стратегічним завданням свого потенційного депутатства молодий політик бачить є усунення від владних крісел олігархів та їх послідовників. Саме їх вона насамперед звинувачує в бідності України, жалюгідному стані малого і середнього бізнесу, масовому виїзді українців за кордон. Ольга знає, про що говорить, оскільки очолює підприємство, що займається працевлаштуванням українців за кордоном.

Більшість законів писалися, аби захистити чи пролобіювати інтереси крупного бізнесу. Конкретні схеми і всі «дірки» у законах, що дозволяють олігархам обдурювати державу відомі, каже Ольга Швець. Вона обіцяє не лише обнародувати ці схеми, а й представити механізми їх подолання. Зважаючи, що одним з головних претендентів на депутатство у цьому окрузі є львівський підприємець-мільйонер Богдан Дубневич, Швець може попрактикуватися у боротьбі з олігархами безпосередньо  під час виборчих перегонів.

Ольга також переконує, що досконало знає проблематику молодіжного середовища і готова запропонувати та впроваджувати реально-діючий механізм,  який дозволив би створити належні умови  для забезпечення розвитку і самореалізацї молоді.

14 жовтня Ольга Швець заявила, що знімає свою кандидатуру на користь дипломата Данила Лубківського. 

ЦВК також зареєструвала по цьому округу наступних кандидатів:

Сергій Бутенко – 43 роки, директор ПП “Кадикало”. Самовисуванець.

Ігор Васьків – 53 роки, директор  НВК “ЗНЗ І–ІІІ ступенів – ДНЗ”. Висунутий ВО «Батьківщина».

Іван Галич – 30 років,  директор ПП “Юридична компанія «Галич та партнери». Самовисуванець.

Олександр Лабецький – 29 років, оператор з обслуговування комп’ютерної техніки  відділу освіти Турківської РДА. Самовисуванець.

Олександр Мацях – 37 років, фізична особа – підприємець. Самовисуванець.

Ігор Некрасов – 55 років, секретар, Львівського обкому КПУ. Висунутий Комуністичною партією України.

Степан Середа – 56 років головний лікар Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, член партії Українська платформа «Собор». Самовисуванець.

Андрій Ткачук – 21 рік, тимчасово не працює. Висунутий Радикальною партією Ляшка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.