Про зміни у житті 4,1 млн. українців з підписанням Асоціації з Європейським Союзом, експортні можливості аграріїв Львівщини та фактори впливу на вартість овочів, фруктів та городини ми поговоримо з радником директора ТзОВ РСП «Шувар» з питань АПК Іваном Стефанишиним
– Нещодавно дещо зросла ціна борщового набору. Які економічні фактори впливають на ціну такої, здавалося б, буденної речі, як борщовий набір?
– Основна проблема на сьогодні – це питання структури виробництва. Якщо ми розглянемо, хто виробляє основні продукти з борщового набору, то це на 94% особисті селянські господарства з примітивною технологією і з насінням, яке не змінюють упродовж багатьох років. В основному вирощується для себе, а не на ринок. Для прикладу розкладка валового виробництва картоплі у Львівській області за 2011 рік: загалом валове виробництво становить 1,8 млн. тонн. З них 452 тис. тонн (25%) спожито на харчові цілі, насіння становило 277 тис. тонн (15%), витрачено на корм – 722 тис. тонн (40%), продано на ринку – 93, 3 тис. тонн (5%), ще 182 тис. тонн (10%) втрачено при зберіганні та інші витрати – 90 тис. тонн (5%).
Зараз багато розмов про входження до Європи, але варто звернути увагу на європейські ціни і чи конкурентна наша продукція. Очевидно, що ні. Скажімо, у Австрії відібрана та запакована цибуля коштує 3 грн. На картоплю ціни у ЄС також нижчі від наших. При цьому потрібно врахувати, що для підтримки власних товаровиробників в країнах Євросоюзу кожен гектар дотується на понад 260 Євро, а в нас – лише 20 Євро. Зрозуміло, що імпортна продукція є дешевшою.
Тому ми повинні вже тепер проектувати ситуацію на декілька років уперед. Бо, з точки зору конкурентноздатності, наша продукція поступається європейській як за ціною, так і за якістю.
А цього року нічого не сталось. Так, були несприятливі погодні умови. Але в нас дуже багато про це говорять , хоча у виробництві під відкритим небом завжди будуть проблеми з погодою. Очевидно, справа в іншому. Враховуючи умови, що складалися, необхідно було корегувати технологію, сортову політику та інше.
– А чи існують відмінності між харчовими уподобаннями українців та європейців?
– Львівська область споживає 168 кг картоплі на одну людину за рік, при нормі 95-100 кг у Європі. Якщо узяти структуру споживання за іншими видами, то українці, програють у м`ясі, молоці, овочах і фруктах. Наявна структура харчування українців свідчить про бідність. Очевидно, тут проблема більш глобальна: життя примушує українців будувати свій харчовий баланс таким, як він є. Окрім того, у 2012 р. через роздрібну торгівлю реалізовано алкогольних та тютюнових виробів на суму 52,2 млрд. грн., що на 9,4 млрд. більше від реалізації всієї харчової продукції (м’яса, молока, хліба, риби, овочів та фруктів, картоплі, ягід тощо).
Два останні роки були рекордні за валовим виробництвом картоплі – майже 2 млн. у Львівській обл. Це “обвалило” ціну на ринку до 0,80-1,00 грн., тобто, нижче собівартості. Доцільно розглядати ціну за всіма параметрами – 2,70-3,00 грн. за 1 кг. картоплі. І на сьогодні великого попиту нема, а є велика пропозиція. Це ясно, що “перегнули палку”.
Можна спрогнозувати, що у зимовий період більшість продукції закопають на зберігання. Якщо врахувати, що населення має 98% картоплі, вочевидь, значна її частина піде на зберігання через примітивну – кагатну форму, і її ніхто до весни добувати не буде. Тоді на ринок вийдуть сільськогосподарські підприємства і фермери, які мають базу для зберігання городини.
– Як можна вирішити проблему зберігання городини? Завдяки активним діям з боку бізнесу або через програмний підхід держави?
– Зараз згідно з державною програмою є співфінансування таких проектів, розраховане на великих виробників. Однак державні програми потрібно розглядати не як заміщення фінансової частини, а як спонукання до дій, щоб люди не лінувалися.
Бо одна справа виростити і зберегти, а інша – продати. Якщо цикл буде розірвано, виробник отримає збитки, бо доведеться продавати продукцію посередникам нижче собівартості. Це стратегічні речі, які потрібно планувати ближчим часом і з точки зору здешевлення продукції для споживачів, і для того, щоб ми виглядали достойно у Євроспільноті за якістю і ціновою пропозицією. У іншому випадку, через рік-два ніхто не буде слухати нарікань, бо виживає сильніший.
– З`явилась інформація про низьку якість наших м`ясо-молочних продуктів порівняно зі стандартами ЄС. Наскільки критичною є ситуація ?
– Для порівняння: стандарт ЄС передбачає наявність у 1 кубічному сантиметрі до 300 тисяч мікроорганізмів, а у нас є більше 2 мільйонів. Очевидно, для покращення якості, це молоко після видоювання потрібно відразу охолоджувати у домашньому чи молокоприймальному холодильнику. На сьогодні для переробних підприємств весь процес полягає у дешевій сировині, скороченому технологічному процесі і дорогому високо технологічному обладнанні. Парадокс виробничого процесу – на вході і на виході продукція має бути дешевою через невисоку купівельну спроможність населення. А тому маємо статистичні дані, що 66% молочної продукції не відповідає стандартам ЄС через наявність антибіотиків і пальмових олій.
З м`ясом подібні проблеми. На Львівщині нема якісної яловичини, бо нема м`ясної худоби, і наявний сегмент за якістю не підходить. Водночас, є швидко окупні продукти. Скажімо, птиця більш динамічна, адже для бройлера достатньо 45 днів. Також свинина вигідна, і за 6 місяців досягає продуктивного віку. А за всі роки Незалежності виробництво м`яса яловичини є збитковим – мінус 35-40%. При такій економіці зрозумілим є скорочення поголів`я.
– Що тоді робити селянам? Опустити руки чи якось діяти?
– У нас є ряд проектів, у тому числі магазин для виробленої у приватному секторі продукції. Ми готові працювати і створювати умови для реалізації м`ясо-молочної продукції фермерськими господарствами і кооперативами, які мають достатній рівень безпеки. Ми готові підписати угоди про надання можливості продавати чи давати товари для реалізації на “Шуварі”. Скажімо, фермерське господарство “Лелика” з Жовківського р-ну продає молоко по 7 грн., тоді як закупівельна ціна переробних підприємств становить 1,80-2,00 грн.
– Окрім Асоціації з ЄС, які ще зміни варто очікувати селянам найближчим часом?
– Кабмін вже розробив доповнення до закону про якість харчових продуктів, за якими запроваджується HACCP – система заходів безпеки від виробника і до кінцевого споживача. Якщо раптом споживач отруїться чи матиме претензії, наприклад, до ковбасних чи молочних виробів, то за системою HACCP знайдуть постачальника неякісної сировини. Водночас, передбачається серйозна відповідальність за завдання шкоди здоров`ю: за збитки середньої важкості – 2-5 років ув`язнення, а за смертельні випадки – 5-10 років.
Окрім того, з 1 січня 2015 р. набуває чинності заборона реалізації молока у сирому вигляді. Тобто, вулична торгівля буде категорично заборонена. Водночас, не можна буде продавати ні на ринках, ні в інших об`єктах торгівлі м`ясо тварин, забитих надворі. Простіше кажучи, зарізану на власному подвір`ї свиню господар не зможе продати. А лише через бійні, які мають відповідні сертифікати. Навіть дрібне тваринництво – птицю чи кролів можна буде продавати після забою на сертифікованих підприємствах (більше 4 штук).
– А як щодо експортних можливостей наших аграріїв?
– Ми спробували експортувати картоплю, цибулю та цукор. То крім проблем нічого більше не отримали. Хоча сьогодні можна реалізувати хороший продукт у Європі. Особливо на Балканському півострові та країнах СНД. Попит є, але ми не завжди можемо запропонувати товар у потрібній кількості та якості. Проблема була з картоплею, яку необхідно мити і фасувати для супермаркетів.
Не лише за кордоном, але й в Україні змінилися вимоги покупців. На сьогодні більше 50% населення проживає у містах і старіє. Це зумовлює, що люди прагнуть купувати продукцію, що має завершений вигляд. Тобто, помита, запакована, почищена, має довший період споживання. Вже ніхто не пакує підвали картоплею і городиною. А наші аграрії продовжують думати, що їхню продукцію і далі купуватимуть у тому вигляді, як вона є.
Так от, виявилось, що важко знайти сорти картоплі, яка миється. Наші фахівці знайшли голанський сорт “Мелоді” на Волині, той же сорт вирощують у Кам’янсько-Бузькому р-ні. Пізніше домовились про постачання польського сорту “Тайфун” зі старосамбірськими фермерами. Решта не підходить для продажу за кордоном.
На “Шуварі” є лінія для миття, сортування і фасування продукції, яку можуть використовувати усі зацікавлені виробники. За перше півріччя попит на таку продукцію зріс у 4 рази. Очевидно, це загальносвітова динаміка, і її потрібно враховувати нашим виробникам.
– Я правильно розумію, що від асоціації виграє у першу чергу споживач?
– Загалом виграють усі, бо покращаться стандарти. Але з точки зору сьогоднішнього села виробник отримає найбільше проблем. Щодо багатьох культур (олійні, зернові) труднощів не буде, особливо для холдингових компаній. А от для середнього та малого с/г бізнесу виникне чимало проблем. Йдеться про 4,1 млн. українців. Тому треба шукати варіанти допомоги від держави. Або спробувати зайняти нішу екологічно чистої продукції.. Це перспективно, бо на сьогодні у світі значна кількість продуктів містить ГМО. Тому чиста продукція завжди буде у ціні.
І ОРСП “Шувар” подібні речі впроваджує вже сьогодні. Наприклад, уклали угоди та співпрацюємо з фермерськими господарствами, сільськими радами та фізичними особами. Домашню продукцію продають через інтернет-магазин, де люди замовляють собі домашній сир чи сметану домашню. Також у грудні плануємо відкрити магазин домашньої продукції на “Шуварі”. Усі охочі зможуть купити домашнє м`ясо та іншу екологічно чисту продукцію. Ми об`їздили чимало країн і отримали значний досвід, яким готові поділитися з виробниками с/г продукції.
Фото: lemberg.ua
