Музейне протистояння у Львові

Не так давно у Львівського музею історії релігії з’явився новий керівник – колишній заступник начальника управління культури Департаменту з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА Орест Малиць.
Як відомо, це обрання зустріли не під оплески – якщо не під обурення. Зокрема обурення було зумовлене тим, що керівника закладу культури обрали не на конкурсній основі, а в кулуарних колах. Відтак, громада і, зокрема, представники духівництва хотіли бачити на посаді Музейника знаного у Львові і за його межами релігієзнавця, доцента Львівського національного університету імені Івана Франка Андрія Юраша.

«Погляд» вирішив поцікавитись, чим може закінчитись таке умовне протистояння чиновницького та наукового стилю, керівницького та професійного підходу, 15-річного досвіду державної служби та 20-річного досвіду у вивченні релігії.

Орест Малиць «прощає» недоброзичливцям і не боїться кпинів та закидів

Колишній чиновник, а тепер новий директор Музею історії релігії Орест Малиць запевнив, що попри природну народну нелюбов до слова «чиновник», він відчуває себе у стінах Музею достатньо комфортно. Щобільше, новий директор переконаний, що налагодить стосунки з тими, хто виступав проти його кандидатури і вважає, що інформаційну атаку щодо незаконності його обрання можна залишити у минулому.

«Те, що відбувається, я можу пов’язувати хіба що з приватними зацікавленими. Ця інформаційна атака, яка була зроблена, нехай залишиться на совісті тих людей, які її організовували, а що стосується релігійних діячів, то я думаю, що їх, мабуть, однобоко поінформували про справу з обранням. З часом ми налагодимо нормальні відносини з релігійними організаціями», – розповів у коментарі «Погляду» новообраний директор.

При цьому співрозмовник зазначив, що жодних проблем у колективі наразі не виникає: «Ми знаходимо з людьми спільну мову. Люди розуміють, що є завдання, які стоять перед музеєм і їх потрібно виконувати. Будемо вирішувати проблеми, маючи 15-річний досвід державної служби», – оптимістично «змірює» ситуацію Орест Малиць.

Як зізнався він «Погляду», ситуація з обранням, подобається це комусь чи ні, уже в минулому. А всі «метання» і звернення окремих осіб не зможуть зініціювати переобрання, оскільки юридичного механізму як такого для процедури чийогось невдоволення немає.

«Справді, були різні звернення. Проте і Міністерство культури, і обласна адміністрація зробили висновок, що призначення відбулось, відповідно до чинного законодавства, без порушень. Є різні думки, бачення, але порушення у призначенні немає. У мене є відповідна освіта, досвід керівницької роботи. Не варто цю ситуацію переглядати», – наполягає керівник закладу.

З його слів зрозуміло, що Міністерство не може розпоряджатись комунальною власністю територіальної громади Львівської області, відтак – втручатись в обрання нового директора теж. «Погодження чи непогодження Міністерства у цій ситуації є непотрібним. Якщо мова іде про національні заклади культури у Львові, той же Музей імені Шептицького, чи Національну галерею мистецтв у Львові, то вони дійсно підпорядковані Міністерству культури і тут призначення дійсно відбувається за розпорядженням Міністерства», – пояснив Орест Малиць, додаючи, що у ситуації з Музеєм історії релігії Міністерство відіграє лише нормотворчу консультативну функції.

Тобто, юридичного механізму для переобрання керівника чи відміни попереднього рішення адміністрації як такого немає. Орест Малиць навіть не розглядає імовірності якогось «перевороту», адже, по суті, ніхто проти його кандидатури відверто не виступав.

«Якщо люди не довіряли б мені особисто, то вони б висловлювались суто, скажімо, проти моєї кандидатури, проти моєї репутації. У цій ситуації люди підтримали людину, яку вони знають. Закидів у мій бік як таких не було. Люди вважали, що ця людина (Андрій Юраш – авт) є достойною. Я нічого проти не маю, сприймаю думки, але теж можу заручитись підтримкою відомих у сфері культури людей, які можуть мене підтримати. Це питання суто дискусійне», – відмітив директор Музею і додав, що знає Андрія Юраша лише з його публікацій, у яких видно розумну, обізнану у багатьох питаннях людину. 

Андрій Юраш викликає конкурента «на килим», аби подискутувати на тему релігії

Водночас релігієзнавець Андрій Юраш сподівається на «розум влади» і все ще вірить, що відбудеться прозоре переобрання, яке не викличе стільки запитань та заперечень. Що більше, він готовий спробувати себе у ролі директора Музею.

«Якщо говорити дипломатичною мовою, то в обранні керівника музею сталася помилка – на обрання була запропонована людина класично чиновницька. Варто повернутись до ситуації і зробити це призначення прозорим. Іде мова про змагальність, видимість обставин та досягнень того, що зроблено», – зазначив співрозмовник.

При цьому він додав, що взагалі система призначень, на Львівщині зокрема, останнім часом викликає чимало запитань, в сенсі вмотивованості та обгрунтованості того, що відбувається. «Не можна керуватись приватними інтересами кількох осіб, які хочуть визначати ситуацію так, ніби мова йде про приватну інституцію і призначати того, кого, собі забажають», – зауважив Андрій Юраш і додав, що все ще вірить в розум влади.

«Вірю, що влада середнього порядку повернеться до цієї ситуації і спробує зробити призначення в такий спосіб, який не викличе запитань», – наголосив Андрій Юраш.

Релігієзнавець також наголосив, що при виборі керівника Музею жодного запитання щодо професійності не стояло. «Проблема в тому, що питання не вирішувалось у площині професіоналізму, лише у площині чиновницької доцільності», – підкреслив Андрій Юраш.

Обранець громади також зізнався, що хотів би спробувати свої сили у ролі директора Музею. «Я все своє свідоме життя, 18-20 років, професійно займаюсь питаннями вивчення історії та соціології релігії, релігійної географії. Я думаю, що та спадщина, яку я вже маю, однозначно дозволяє мені брати участь у прозорій процедурі щодо призначення і перегляду керівника цього закладу», – зазначив Андрій Юраш і додав, що насправді хотів би зустрітись на розмові чи дискусії із Орестом Малицем – подискутувати на тему релігії, якщо він і далі хоче претендувати на посаду директора, поділитись своїми досягненнями, знаннями у цій ділянці. «За 20 років, працюючи у ділянці висвітлення релігії, я, мабуть, перетинався майже з усіма діячами, які до цієї сфери причетні, і у Львові, і в Києві, і за кордоном. З Орестом Малицем доля мене не зводила, тому це, власне, ще одне свідчення того, що його у цій площині не існувало», – відмітив релігієзнавець.

Музей впливу і Музей старовини

Погляди на музейну справу в колишнього чиновника та релігієзнавця також різняться. На думку Андрія Юраша, «Головне, врешті-решт, не інтереси музею, а інтереси того, щоб музей перестав бути антикварним здобутком, а перетворився у живий інструмент впливу на релігійну ситуацію, на громадськість, інструмент у сенсі пошуку нових модерних музейних шляхів представлення багатої спадщини, яким музей володіє», – представив свою візію Андрій Юраш.

Водночас Орест Малиць плекає чималі сподівання на «нове життя» Музею: «Проблеми у музеї є загальні. 50% наших музеїв потребують ремонтів, 70% експонатів, що зберігаються у фондах, потребують реставрації. Ми всі проблеми вирішуватимемо, є плани – нам потрібно оновлювати експозицію, думати, як вона має виглядати. Це все потребує пильної уваги, відповідальності, професійного підходу. Наразі 1025-річя хрещення Русі – у цей час відбуватимуться цікаві виставки, заходи, тому чекаємо на всіх, хто цікавиться мистецтвом, старовиною до нашого музею», – запросив гостинно головний Музейник закладу.