13 проблем, які доведеться вирішити в 2013 році

Номер присвячений  планам України в новому році, враховуючи його виклики і загрози політичного, економічного та соціального характеру. Ми хотіли пояснити макропроблеми, спустившись на мікрорівень українського домогосподарства та персонального сприйняття реальності громадянами. А головне, показати взаємозалежність глобального та індивідуального, оскільки речі, які нібито не стосуються простих людей, насправді є вирішальними у впливі на життєдіяльність кожного. Вже зараз можна прогнозувати, що 2013 рік для України буде вкрай складним через низку причин, так що вирішувати проблеми потрібно буде спільно, незалежно від особистих політичних та соціо-культурних уподобань.

 ПРОБЛЕМА НЕКЕРОВАНОСТІ

Однією  з головних політичних тенденцій 2013-го стане продовження процесу консервації  всього і вся, з чим Україна  зіткнулася в кінці року, що минає, коли влада зробила ставку на геронтократів. Ніхто не поспішає відмовитися від принципу трайбалізму і налагодити продуктивний діалог з усіма українськими елітами. При цьому грудневе загаяння з призначенням нового уряду показало, що і з комунікацією між провладними групами впливу не все гаразд. Причина того, що відбувається, проста — у Віктора Януковича дуже мало людей, яким він здатний вірити. В результаті нав’язуваний суспільству міф про міцну вертикаль влади валиться як картковий будиночок: права рука не відає, що робить ліва, а голова відмовляється відповідати за ноги. І такий параліч влади призводить до неможливості адекватного прийняття рішень, починаючи від проблем національної безпеки та закінчуючи питаннями в звичайному ЖЕКу.

 ПРОБЛЕМА ТИМОШЕНКО

Вибіркове правосуддя по відношенню до представників  колишньої влади в цілому і  до Юлії Тимошенко зокрема вже  призвело до безлічі труднощів, головних з яких дві — заморожування  відносин України з Заходом і  патова ситуація у взаєминах по лінії  влада–опозиція. Наслідки справи Тимошенко у вигляді перманентної політичної кризи і можливого витка нових політрепресій можуть відчути на собі як прихильники, так і противники Юлії Володимирівни. Причому з кожним днем положення все більше ускладнюється, але належного для влади ефекту — виведення Тимошенко з актуального політичного процесу — так досі і не досягнуто. В очах громадськості глава «Батьківщини» залишається на беззаперечних лідируючих позиціях в опозиційному таборі та головним кандидатом в президенти від опозиції.

 ПРОБЛЕМА НАРОДНОЇ НЕДОВІРИ

Всеосяжна корупція на всіх рівнях держуправління, відсутність виразної об`єднавчої ідеології  у правлячої партії вкупі з  небажанням влади вести який-небудь діалог із суспільством — ось три  кити, на яких ґрунтується криза довіри українців до всіх без винятку державних інститутів у країні. Усвідомлюючи тотальну народну нелюбов до себе, геть усі чиновники відповідають громадянам взаємністю: у кращому разі просто ігнорують їхні інтереси, а в гіршому — контратакують особливо принципових. У кожному конкретному випадку враження від роботи державної машини можуть покращити деякі її представники, які не розлучилися остаточно з моральними принципами, але негативну картину в цілому ці винятки із правил не міняють.

ТИСК З  БОКУ МИТНОГО СОЮЗУ

Перенесення візиту Віктора Януковича до Москви за пропозицією російської сторони  означає, що в Кремлі очікували від  Банкової конкретних рухів щодо зближення  з Митним союзом. Нова дата візиту і  його порядок напевно будуть поставлені в пряму залежність від наміченого на 25 лютого саміту Україна – ЄС. У разі несприятливих прогнозів щодо договору про асоціацію або незадовільного для Києва підсумку цього заходу українське керівництво може вжити «не зобов`язуючі кроки» назустріч МС – наприклад, змінити статус спостерігача на членство в ЄврАзЕС. Наступний крок зважаючи на погіршення стану економіки буде зробити простіше – особливо якщо Кремль гарантує компенсацію втрат від скорочення торгівлі з членами СОТ і санкцій, викликаних гармонізацією українських мит з нормами МС. Втім, можливий і силовий варіант: якщо Москва доб`ється створення двостороннього консорціуму або СП для управління української ГТС, фактична інтеграція в МС може трапитися навіть раніше озвученого Кремлем 2015 року.

ВІДДАЛЕНІСТЬ ВІД ЄС

Те, що саміт Україна – ЄС не відбувся протягом 2012 року, свідчить про уповільнення діалогу між Києвом і Брюсселем. Європа ставить незручні для українського керівництва питання, але можливостей ухилятися від відповіді і відмовчуватися у нього залишається все менше. І тому воно воліє зосереджуватись на технічних моментах зближення на зразок введення біометричних паспортів та подібних конкретних діях, які можна відзначити галочками.

Тим часом  конкретизація вимог встановити прозорі правила виборчого процесу  і покінчити з вибірковим правосуддям позбавляє їх сенсу, оскільки мова йде не тільки про перейняття норм законодавства, але й про імплементацію системи цінностей, що суперечить нині діючої в Україні. Тому велика ймовірність, що саміт 25 лютого Київ не порадує і стане початком офіційного “розлучення” між Україною та ЄС.

НА БОРГИ  ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАЙМАТИ

У 2013 році Україні  належить погашення рекордного обсягу суверенного зовнішнього боргу – $ 9 млрд., або 5% від ВВП. І без залучення  фінансування з-за кордону уряд не зможе ні оплатити рахунки, ні впоратися з накопиченими макроекономічними проблемами. Проблема гострої валютної недостатності в кінці 2012 року була тимчасово вирішена за допомогою введення обов`язкового продажу валюти експортерами та розміщення єврооблігацій. Але позичати на міжнародних ринках Мінфіну більше не вдасться: невизначеність економічної політики та відсутність в країні реформ відлякає інвесторів і зробить європозики непомірно дорогими. Уряду майже напевно доведеться звернутися за допомогою до МВФ і погодитися на підвищення тарифів на газ. В іншому випадку країні буде загрожувати обвал гривні і масштабна фінансова криза. Альтернативний варіант – поступитися вимогам Росії, вступити до Митного союзу, а заодно домогтися зниження ціни на газ і нових кредитів на оплату старих боргів.

ЕКОНОМІКА СПОВЗАЄ В РЕЦЕСІЮ

2013 чреватий для вітчизняної  економіки новими неприємностями. ВВП країни в кращому випадку  може вирости на 3%, в гіршому  – зростання буде близьким до  нуля. Невизначеність у світовій  економіці продовжить підточувати позиції українських експортерів, насамперед металургів (на галузь припадає близько 40% валютних надходжень і 22% ВВП країни). Це не може не відбитися на державних фінансах. Вже в цьому році ситуація з наповненням держскарбниці близька до критичної. План по доходах держбюджету передбачає збільшення надходжень у 2012 році на 23% (рік до року), але реальні темпи зростання майже втричі менше. Дефіцит бюджету в 2012 році, швидше за все, перевищить 5% ВВП. Проблема з наповненням держскарбниці залишиться гострою і в майбутньому році. Відповідно до держбюджету-2013 планові доходи скарбниці в порівнянні з цим роком знизяться на 12 млрд. грн., Зростання ВВП сповільниться на 0,5%, а дефіцит головного фінансового документа країни становитиме 50,43 млрд. грн. (3,2% ВВП), хоча ще у вересні в уряді говорили про 1,65% ВВП.

БЕЗРОБІТНИХ СТАНЕ БІЛЬШЕ

Обвал у вітчизняній промисловості  призведе до тотального зростання безробіття в країні і подальшого зубожіння населення. За даними Держстату, за підсумками першого півріччя 2012 року рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (у відсотках до економічно активного населення працездатного віку) склав 8,4%. Аналітики вважають, що вже в першому кварталі 2013 року цей показник виросте до 10-10,5%. Ситуація погіршується практично у всіх ключових галузях, включаючи машинобудування, металургію, обробну і легку промисловість. Так що масові звільнення вже не за горами. За оцінками експертів, продовження падіння виробництва тільки в металургії може спровокувати скорочення штатів до 20% (згідно з даними Держстату, за станом на жовтень 2012 року в сфері металургії працювало 316,8 тис. чол.). В результаті армія безробітних збільшиться відразу на 15%.

Значна частина українців може виявитися в статусі безробітних  неофіційно. Як і під час минулої  кризи, роботодавці будуть відправляти  працівників у відпустку за свій рахунок і переводити на часткову зайнятість.

ТАРИФИ ШТОВХАЮТЬ В ГОРУ

Експерти кажуть, що 2013 рік, найімовірніше, стане роком підвищення комунальних тарифів. Звичайно, вибори пройшли і в пряниках для народу особливої потреби немає. Тоді як тарифи комунальної сфери (особливо на тепло-і водопостачання) менше собівартості вироблених послуг на 10-50%. Ця різниця має покриватися з держскарбниці, але робиться це не завжди і не в повному обсязі. Бюджет-2013 в цьому плані став ще більш показовим, ніж всі попередні. Так, компенсація водоканалам на наступний рік взагалі не передбачена (у 2012 році було 100 млн. грн.). А виробництво і постачання тепла населенню і бюджетним організаціям зменшилися на 3 млрд. грн. (З 8 до 5 млрд.). Цих грошей якраз вистачить на покриття боргів минулих років (близько 4,5 млрд.). Іншими словами, влада явно розраховувала бюджет-2013 виходячи зі зростання комунальних тарифів до ринкового рівня.

Тим більше що прийнятий влітку цього року закон  передбачає розрахунок тарифів за принципом Regulatory Asset Base. З 2013 року тарифи на комунальні послуги можна розраховувати  виходячи не тільки з собівартості, але включати туди амортизацію і дохід на вкладений капітал (кошти власників, позиковий капітал). Це може різко підвищити інвестиційну привабливість комунальної сфери, а заодно й суттєво збільшити розмір тарифів. Власникам компаній це, звичайно, вигідно, інша справа, як на це відреагує зубожілий народ.

ЦІНА ГАЗУ

Ціна імпортованого  «Нафтогазом України» у країну російського  газу в першому кварталі 2012 року склала близько $ 416 за 1 тис. м3, у другому – близько $ 425, у третьому – $ 426. У четвертому кварталі ціна прогнозується на рівні $ 417 за тисячу кубів, а в бюджеті-2013 закладена цифра $ 421. Однак експерти все рідше говорять про те, наскільки це забагато для економіки. Ті хіміки, які знаходяться під чуйним керівництвом Дмитра Фірташа, цю проблему для себе вже вирішили прямими поставками Ostchem, ті, хто під керівництвом Ігоря Коломойського, – використанням газу внутрішнього видобутку. Металурги намагаються вирішити питання власним видобутком. А в зоні ризику опинилися найнезахищеніші споживачі – населення та комунальна сфера. Враховуючи, що субсидіювати подорожчав газ ніхто в 2013 році не планує, наступного року питання ціни на газ обов`язково переміститься з економічно важливих в соціально значимі проблеми. Звичайно, в «Газпромі» допускають, що в 2013 році вартість газу для нас зменшиться до $ 352. Інша справа, якою ціною і на який період. Якщо Україні буде надана чергова тимчасова знижка, то вже до наступної зими ми маємо всі шанси повернутися до $ 450 з усіма витікаючими проблемами. Тільки вже без важелів впливу на російську монополію.

ЕКСПОРТ – НАШЕ ВСЕ

Як не старалися  чиновники в першій половині 2012 року переконати нас, що з експортом в  Україні все добре, у жовтні дефіцит  зведеного платіжного балансу України  становив $ 1,999 млрд. Всього ж і МВФ, і українські експерти прогнозують дефіцит за підсумками року на рівні 6,2 – 6,5% ВВП, або приблизно $ 11-12 млрд. На наступний рік МВФ припускає дефіцит у розмірі 7,6% ВВП, або не менше $ 13 млрд. Звичайно, в ці цифри серйозну лепту вносить відсутність іноземних інвестицій і відтік капіталу, але все ж основа нинішнього дисбалансу – зниження експорту. І металургія, і агрокомплекс, і машинобудування – всі флагмани в цілому по року показували зниження темпів вивезення своєї продукції за кордон. І, за словами експертів, передумов до поліпшення ситуації в 2013 році не спостерігається. Більше того, погіршення економічної ситуації у світі призведе до зростання торгових воєн з країнами-партнерами. Поки ж українські виробники «воюють» в основному з російською стороною, але не так давно ми залучили непотрібну увагу інших країн – учасників СОТ своїм бажанням радикально переглянути умови участі. Крім того, без прив`язки до України ряд країн, у тому числі Китай, знову затурбувалися субсидуванням своїх пріоритетних галузей. А це теж негативно позначиться на українському експорті. У результаті ми можемо отримати дефіцит платіжного балансу навіть більше прогнозованого. Пересічним українцям це загрожує як нестабільністю валюти, так і черговими обмеженнями для експорту. Адже останнє – улюблений спосіб властей покращити ситуацію з торговельним балансом.

ВУЗАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ХВИЛЮВАТИСЯ ЧЕРЕЗ ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ

У наступному році очікується прийняття законопроекту  «Про вищу освіту», який передбачає серйозні новації в вузівського життя – зокрема, системі розподілу держзамовлення на навчання у вузах та вступної кампанії. Як показує практика, будь-які зміни в цій сфері стають серйозним викликом – виникають ажіотаж і спекуляції, які доводиться гасити в авральному режимі.

Отже, законопроект передбачає створення Національного агентства по якості вищої освіти – органу, який буде частково фінансуватися самими вузами і займатися серед іншого ліцензійної експертизою діяльності вузів, формуванням бази спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка студентів, і т.д. Це вже само по собі є стресом для ректорів. А тут ще й цілих 20% держзамовлення пропонується розподіляти через три дні після завершення вступної кампанії серед вузів, в яких буде найвищий конкурсний бал абітурієнтів. Це означає, що на не особливо популярні нині технічні спеціальності буде ще більший недобір студентів – з наступними висновками для вузу з боку Міносвіти. Крім того, залишається не до кінця зрозумілим, чи означають всі ці новації руйнування старих корупційних схем або створення нових.