«Львівський портал» та «Коментарі» в рамках проекту «Вибори-2012» презентують досьє кандидатів в народні депутати України по мажоритарних округах.
Біографія
Тарас Іванович Батенко — кандидат-самовисуванець в окрузі №123. Він народився 20 червня 1974 року у Львові. Вищу освіту здобув у Львівському університеті імені Івана Франка (кафедра політології, філософський факультет). У 1999 році захистив кандидатську дисертацію «Роль опозиційного лідера в суспільно-політичному процесі України другої половини ХХ ст.».
У 1990—93 рр. — брав активну участь у діяльності Української республіканської партії.
У 1993—96 рр. — видавав журнал «Республіканець».
У 1996—97 рр. — спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу Львіської облдержадміністрації, помічник голови з питань інформаційно-аналітичного відділу ОДА.
У 1997—00 рр. — заступник директора Центру політичних досліджень «Нова хвиля».
У 2000—02 рр. — керівник Центру політичного прогнозування газети «Високий Замок».
У 2002—03 рр. — завідувач прес-служби Львівської ОДА, заступник директора Інституту розвитку міста.
У 2003—05 рр. — один з керівників виборчого штабу Віктора Ющенка на Львівщині.
У 2005—08 рр. — заступник голови Львівської ОДА.
У 2009–2010 рр. — голова фракції блоку «Наша Україна» у Львівській облраді.
З серпня 2009 — директор «Магістральних нафтопроводів «Дружба» ПАТ «Укртранснафта».
Досьє на інших кандидатів у депутати можна прочитати тут
Політична діяльність
Активну політичну діяльність Тарас Батенко розпочав ще студентом під крилом Української республіканської партії, яка на той час мала у Львові значну вагу. Як майбутній політолог, він долучився до видання журналу «Республіканець» і був його редактором.
У другій половині 90-х Батенко вперше пробує сили у справі, яка на довгі роки стане його чи не основним заняттям — керівництві прес-службою. Посівши посаду прес-секретаря голови Львівської облради Ореста Фурдичка, Батенко «погорів» на першій же прес-конференції – він так довго не починав цей захід, чекаючи на представників одного з телеканалів, що журналісти пішли геть. Батенка звільнили.
Здібний та амбітний політолог знайшов своє місце в об`єднанні «Нова хвиля», де разом з відомим політологом Костем Бондаренком видавав журнал однойменний журнал та розбудовував ідеологічну платформу для НДП.
Паралельно політолог почав друкуватися в одній з найпопулярніших газет Львівщини – «Високому Замку», куди згодом перебрався цілком, очоливши структуру під назвою «Центр політичного прогнозування». Співпраця з газетою тривала два роки, однак 2002 вона припинилася через конфлікт, подробиці якого так і не стали надбанням громадськості.
За цей час Батенко встигає написати низку книг — окрім кандидатської дисертації світ побачили політичні біографії Михайла Гориня, Левка Лук`яненка, Івана Геля, книга про Анатоля Вахнянина, а також дві книги про міжнародну політику – «Королі СНД» (політичні портрети президентів країн СНД) та «Прелюдія Путіна. Перебудова в Кремлі». А невдовзі Батенко стає працівником газети «Поступ», де ближче знайомиться з Андрієм Садовим.
Того ж 2002 року він робить другий захід на ниві роботи у прес-службах — очолює прес-службу Львівської ОДА, де на той час до керма припав Мирон Янків. Слід сказати, що цього разу Батенко чи не вперше за історію обласної влади налагодив чітку та системну роботу прес-служби. Він доволі успішно забезпечував інформаційні тили шефа, щоправда, припускався іноді серйозних помилок — як вийшло із «Аналітичною запискою» для Адміністрації Президента, яка призвела до серйозного конфлікту між націонал-демократами, які контролювали облраду і Янківим, який дрейфував в бік Медведчуків. Відтак Янків мусив прилюдно вибачатися, що не додавало йому плюсів в публічному іміджі демократа, яким він себе хотів бачити. За кілька місяців голову ЛОДА звільнили. А прес-секретар знову залишився без роботи.
І хоча в офіційній біографії це не відображено, та львівські медіа кажуть, що прихисток знайшовся в структурі під назвою Інститут розвитку міста, яку створив для власного піару бізнесмен та депутат Андрій Садовий. Проте й там Батенко не затримався на довго, бо нагодилися президентські вибори 2004 року і він опинився у штабі Віктора Ющенка.
Робота в штабі і під час Помаранчевої революції вивела Батенка на провідні ролі в оточенні Петра Олійника. І коли той став головою ЛОДА, Батенко вперше отримує значну посаду в адміністрації, ставши заступником голови з гуманітарних питань.
Про ефективність і вагу впливу Батенка свідчить і те, що йому вдалося переконати шефа публічно висловитися на підтримку Андрія Садового у боротьбі за крісло мера Львова 2006 року, незважаючи на те, що «Наша Україна» офіційно висунула та підтримувала іншого кандидата — Василя Куйбіду.
Водночас назріла велика сварка між колишніми соратниками по революційній боротьбі — Михайлом Сендаком та Петром Олійником, в якій Батенко став на бік шефа. Особливо вона загострилася в період виборчої кампанії того ж таки 2006 року і через два роки, коли неозброєним оком було видно, що обласна гілка влади намагається дискредитувати гілку представницьку, адже на той час Сендак вирішив іти на вибори з БЮТ.
Чиновницька кар`єра Батенка обірвалася на якийсь час після того, як досяг апогею конфлікт Петра Олійника та Віктора Балоги. Знаючі люди кажуть, що у певний момент постать героя революції Олійника, який міг в будь-який момент і без жодних узгоджень зустрітися з президентом Ющенком, стала на заваді Віктору Балозі. Проте Тарас Батенко залишився депутатом і навіть в 2009 році очолив фракцію «Нашої України» у Львівській облраді. Паралельно він намагався закріпитися в інформаційному просторі, вивівши на ринок інформаційну агенцію «Галінфо». Але влітку 2009 року у долі політолога-політика-чиновника стається подія, що ввела певну частину політикуму та медіа-простору Львівщини в культурний шок — Батенко опиняється в кріслі першого замдиректора магістральних нафтопроводів «Дружба», які колись очолював екс-міський голова Львова Любомир Буняк.
Той, до речі, різко негативно оцінив таке призначення. «До влади прийшли нікчемні люди, непрофесіонали, випадкові люди і навіть шахраї. А призначення Тараса Батенка на посаду першого заступника голови львівської філії «Магістральних нафтопроводів «Дружба» – це яскравий приклад чергового безглуздого призначення. Адже на таку посаду призначили людину, яка далека від цього і навіть не знає, що таке нафта», – так прокоментував Буняк ЗІКу нове призначення Тараса Батенка.
Місцеві медіа припускали, що призначення пов`язане з тим, що було налагоджено добрі зв`язки між обласною адміністрацією та структурами Ігоря Коломойського, а Батенка пролобіював тодішній керівник «Укртранснафти» Олександр Лазорко, який свого часу керував НПК «Галичина» в Дрогобичі.
Наступного року Батенко вийшов з «Нашої України», а на виборах до облради переміг на мажоритарці в Золочівському районі. І з того ж часу він продовжив планомірне освоєння цих теренів. Зокрема, створено благодійний фонд імені Батенка.
Улітку цього року Батенко робить ще один перспективний хід — поновлює перед виборами своє членство в УРП — партії, яку він покинув понад 15 років тому. І це незважаючи на радикальну репутацію теперішніх республіканців, які, наприклад, через суд вимагали від міської влади Львова знести монумент Слави радянської армії. Парадокс, але повернення в лоно радикалів ніяк не позначилося на кар`єрі державного чиновника Батенка.
У цьогорічних виборах Батенко активно задіяв одного із героїв своїх книг — патріарха національно-визвольного руху Левка Лук`яненка та місцеве духовенство, що викликало дошкульні публікації у місцевій пресі.
Бізнес
Місцеві медіа нічого не повідомляють про бізнесову діяльність Тараса Батенка, врешті він обіймає поважну посаду в структурі «Укртранснафти». Доходи кандидата за минулий рік склали майже 313 тисяч гривень. На рахунках в банках Батенко тримає 160 тисяч і внесені вони були в минулому році.
Скандали
Восени 2002 року Тарас Батенко написав аналітичну записку про стан справ у Львівській області, яка на той час була єдиною, де головою став представник опозиційної «Нашої України». У тексті національно-демократичні сили Львівщини були названі «так званими», що вже тягнуло на скандал місцевого масштабу. Добрі люди «злили» цей текст опозиційним депутатам і закрутилася незла веремія, в якій імідж губернатора Янківа як західника та демократа отримав вагому пробоїну. Опозиційні депутати почали вимагати звіту Янківа з подальшими оргвисновками з боку ради. Певна річ, що дісталося й автору документа, хоча посади своєї він не позбувся.
Ще раз Батенко потрапив в епіцентр скандалу чи, радше, конфлікту за три роки, коли вже працював з Петром Олійником. Під березневі вибори до місцевих рад львівська «Наша Україна» вирішила, що єдиним кандидатом в мери буде екс-міський голова Василь Куйбіда. Але очільник обласної парторганізації думав інакше — кандидатом має бути депутат і бізнесмен Андрій Садовий. Як твердять джерела, обізнані з процесом, вирішальний вплив на думку Олійника мав не хто інший, як Тарас Батенко. У місцевих ЗМІ неодноразово з`являлися матеріали про тісні стосунки Батенка із Садовим.
Зі свого боку Олійник мав вагомий вплив на тодішнього президента Ющенко, який до кінця мерської кампанії так і не став на сторону офіційного кандидата від його партії. Припускають, що ця невизначеність забрала у Куйбіди чимало голосів на виборах, хоча не варто відкидати й того, що значне число жителів Львова не надто хотіло його у тому кріслі знову бачити.
Ще один скандал мав місце чотири роки тому. На одній із сесій у квітні 2008 року голова фракції «Пора» в обласній раді Богдан Кук оприлюднив звернення фракції щодо загрозливої ситуації, що склалася в гуманітарній сфері області. За його словами, ця ситуація стала можливою не в останню чергу через те, що обласна адміністрація втратила контроль за цією сферою. А у цьому, на думку «Пори», винен профільний заступник голови ЛОДА Тарас Батенко, який замість працювати, «займається політичними інтригами і формуванням власного іміджу», що йде на шкоду роботі. Відтак Кук запропонував заслухати звіт пана Батенка про його роботу. На це Батенко заявив, що готовий дискутувати з «Порою» на будь-якому телеканалі, однак звітувати на збирається. Водночас заступник голови ЛОДА наголосив, що претензії «Пори» пов`язані із майновими питаннями, що стали тоді предметом конфлікту між депутатами різних політичних сил в облраді.
Цитати
Про потребу в прямому президентському правлінні (осінь 2008 року):
«Не впевнений, що дострокові парламентські вибори можуть стати розв’язанням кризи, бо суттєво не вплинуть на зміну конфігурації політичних сил у Верховній Раді. Політичний хаос не може тривати довго, хтось нарешті повинен взяти на себе всю повноту відповідальності. Вважаю, такою людиною має бути Президент України. Не виключаю, що Віктор Ющенко міг би в умовах економічної та політичної нестабільності на зразок Франкліна Рузвельта розглядати можливість введення президентського правління державою… Україна зараз потребує власне періоду консолідації влади, оскільки парламент демонструє свою управлінську кризу, і, можливо, настав момент, коли Президент на короткий період часу мав би взяти на себе відповідальність, очолити уряд, відтак фактично очолити увесь фінансово-економічний блок. В період кризи управлінський процес адміністрування має бути в одних руках. Зараз бачимо повне розбалансування влади, а це шкодить і демократії, і економічному поступу держави».
Про те, якими бувають опозиційні кандидати:
«Єдиних кандидатів від опозиції нема, а є опозиційні кандидати на окрузі. Деякі кандидати на своїх білбордах називають себе «єдиними кандидати від опозиції», хоча крім них є й інші опозиційні кандидати. Це фальш, яка починається вже з самого старту кампанії. Одні з опозиційних кандидатів представляють бренд Об’єднаної опозиції, який увібрав у себе 8 суб’єктів виборчого процесу. Інші кандидати представляють інші політичні сили, але між ними не повинно бути бруду і взаємопоборювання».
Фото: Львівський портал
Львівський портал