Або ми дружимо з НАТО, або з Федерацією. Іншого не дано.
Російська Федерація розриває дружбу з Україною, якщо остання приєднається до НАТО. Навіть, якщо це буде лише План дій щодо членства. Такий ультиматум озвучили в середу депутати Держдуми РФ. Сусідські парламентарі також запропонували своєму президентові та уряду розглянути питання про вихід Росії з Договору про дружбу, співробітництво та партнерство з Україною. У Москві вважають, що зближення України з Альянсом загрожує безпеці Федерації та порушує умови нашої Дружби.
Подібні погрози (про розірвання Договору) вже неодноразово звучали з боку офіційної Москви, і останнім часом це вже стало російською народною традицією. Однак цього разу Москва заявляє: порушення умов Дружби – це вина України, а відтак, вважайте, що ви самі виходите з Договору. Наше зовнішньополітичне відомство відреагувало на ультиматум одразу ж: ми не виступаємо за денонсацію Договору, а відповідні заяви сприймаємо як тиск і провокацію. „Пропозиції Державної Думи РФ про вихід із цього Договору є недалекоглядним і безвідповідальним кроком. Очевидно, що він ніколи не знайде підтримки й з боку міжнародної спільноти, адже цим було б завдано серйозної шкоди безпеці і стабільності на континенті та всьому комплексі українсько-російських відносин”, – зазначено у заяві Міністерства зовнішніх справ. У цьому тексті також йдеться про те, що Україна виступає за рівноправне партнерство між обома країнами та вирішення усіх спірних проблем через діалог.
Діалог почався – вчора, у четвер, Президент України Віктор Ющенко відбув до Москви поспілкуватися з тамтешньою владою на тему перебування Чорноморського флоту РФ на українському півострові Крим. Зустріч була запланована ще до скандалу, і після нього її не скасували. Більше того, після конфлікту навколо членства України в НАТО тем для розмови між державами побільшало. Швидше за все, наближення цієї розмови (про Чорноморський флот РФ) і спровокувало конфлікт. Напередодні своєї поїздки глава нашої держави вже відреагував на заяви Держдуми, і ця реакція прозвучала гідно: „Я ніколи не допускав і не допускатиму тієї тональності чи застосування слів для характеристики наших відносин”. На такий же настрій президента сподіваються наші дипломати, коли він говоритиме у Москві.
Позиція Партії регіонів традиційно збіглася з позицією Росії. Депутати з фракції ПРУ в унісон стверджують: ніякого НАТО, бо образимо „старшого брата” і посваримося. Співпрацювати можна, а вливатися – зась! „Співпраця України з НАТО не порушує Договору про дружбу між Україною та Росією. Ми співпрацюємо з Альянсом сьогодні і будемо співпрацювати далі, – так оптимістично почав інтерв’ю з „Поглядом” народний депутат України від Партії регіонів Василь Кисельов. – Але приєднання до Плану дій щодо членства у НАТО – це вже зовсім інша річ. Не плутаймо. Тому що ПДЧ (план дій) – це вже фактично членство у НАТО, і всі розуміють, що варто нам приєднатися до ПДЧ, як ми вже в Альянсі. Тому я повністю підтримую позицію російської Держдуми, розуміючи, які негативні для України будуть наслідки цього приєднання, у тому числі економічні. Це вже порушення міждержавного Договору, зокрема, статей 6, 7, 8, 12, 20. Читайте ці статті”.
Автор цих рядків таки читала ці статті до початку інтерв’ю з паном Кисельовим. У статті 6, справді є такі слова, що „кожна з Високих Договірних Сторін зобов`язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів…”. Власне, саме до цієї статті найчастіше апелюють активісти Партії регіонів, говорячи про порушення цього Договору. Однак, якщо дочитати речення до кінця, то стає зрозуміло, що не можна укладати будь-яких угод із третіми країнами тільки за умови, якщо вони (ці угоди), спрямовані проти іншої Сторони. У цьому випадку приєднання до плану дій або навіть членство України в НАТО не стало б спрямованою акцією проти Росії ні з боку нашої держави, ні з боку НАТО. На відповідне зауваження автора цих рядків, пан Кисельов сказав, що слово „проти” він бачить у тому, що Росія „проти” нашого приєднання до Альянсу… Гра слів вражає своєю логікою та твердістю.
Хто не з нами, той проти нас!
Що стосується нібито негативних економічних наслідків членства України в НАТО, про які говорив пан Кисельов, то про них „Погляду” розповів фахівець Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Євген Раждорожний. Як і слід було очікувати, експерт спростував інформацію, що економіка України постраждає через вступ в Альянс. За його словами, ми, навпаки, виграємо від цього членства. „Якщо Україна приєднається до НАТО, це надаватиме їй певні гарантії безпеки. Відповідно в умовах стабілізації цього простору до нас прийдуть нові інвестори, розвиватимуть бізнес, – розповідає Євген Раждорожний. – З іншого боку, є політична складова зі сторони Росії, яка може призвести до негативних економічних наслідків. У разі вступу України до НАТО, Росія може розірвати усе військово-технічне співробітництво з Україною, яке розвивається ще з радянських часів”. Очевидно, говорячи про втрати для української економіки, Василь Олексійович Кисельов мав на увазі такі підприємства як „Моторсіч”, яке на 90% працює під російське замовлення, „Южмаш”, що займається модернізацією стратегічних ядерних сил Росії та інші підприємства оборонного комплексу. Сприймаючи НАТО за ворога, Росія просто припинить це співробітництво, бо це буде суперечити її міркуванням безпеки. Однак цей ризик для нашої економіки має суто політичну похідну. „Якщо Росія вважає НАТО ворогом, і тривожно сприймає його наближення до кордонів, то це суто політичні питання, які не мають жодних економічних підвалин”, – погоджується Євген Раждорожний.
Що стосується порушень умов Договору про дружбу між Україною та Росією, то своїм приєднанням до НАТО ми не порушуємо жодної умови цієї угоди, вважає експерт. „Формально тут порушення побачити дуже важко, бо у статті 6 Договору йдеться тільки про ворожі дії стосовно учасників договору, – каже Євген Раждорожний. – Але вся справа у тому, як інтерпретувати цю статтю. От в Росії вважають вступ України до НАТО недружнім кроком з нашого боку. Всі інші статті, на які посилаються опоненти цього вступу, не дають навіть формального приводу придертися до нас”.
До речі, читаючи текст цього Договору, про який так багато говорять, авторка цих рядків натрапила на цікаву статтю №16. Ця стаття зобов’язує сторони надавати підтримку одна одній у вступі до міжнародних організацій і приєднанні до угод і конвенцій. Сьогодні ж „підтримка” України її сусідкою має вигляд погроз про розірвання дружби. Отож знову наша вічна сусідка перейшла на принцип „Ти мені більше не товариш” або „Хто не з нами, той проти нас”.
Юлія БАСЕНКО, «Новий Погляд»