Львівський губернатор Петро Олійник недавно прозвітував про соціально-економічні показники Львівської області за перше півріччя 2006. Дивує, чому саме зараз Петро Михайлович вирішив це зробити, адже до запланованого звіту перед облрадою залишається більше як місяць.
У будь-якому випадку спробуймо проаналізувати губернаторську діяльність Олійника на Львівщині. Перш за все, керівника Львівської області слід зачислити до, як на сьогоднішню мірку, бюрократів-старожилів. Він пережив два уряди, довготривале протистояння на Львівщині із колишніми союзниками з помаранчевого табору і попри все зберіг своє крісло та довіру Президента.
Чим запам’ятався Петро Олійник за цей період? Насамперед своєю безкомпромісністю у проведені власної політики. Не завжди це мало позитивні політичні наслідки для губернатора, скоріше навпаки – породжувало численні протистояння в місцевому політикумі. А почалося все від моменту формування губернаторської команди, одразу ж після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах. Знехтувавши попередніми домовленостями з «помаранчевими» союзниками, новий губернатор почав формувати команду виключно під себе. Дійшло навіть до того, що Олійник відкинув кадрові пропозиції однопартійців, депутатів облради попереднього скликання. Фактично, весь період від січня-лютого 2005 року до березня 2006-го позначений перманентним протистоянням голови обласної державної адміністрації та обласної ради.
Власне, тоді розгорівся з новою силою заморожений ще з допомаранчевого періоду конфлікт між Петром Олійником та тодішнім головою облради Михайлом Сендаком. Водночас зароджується нове протистояння – Олійник або ж НСНУ проти БЮТ. Відтак, Петро Олійник став одним з перших губернаторів у «помаранчевій» Україні, який був звинувачений політичними опонентами, причому «помаранчевими», у використанні адмінресурсу. Аналогічні звинувачення у бік губернатора лунали і впродовж виборчої кампанії 2006 року.
Цікаво, що незважаючи на власні амбіційні наміри і заяви, губернатор так і не зумів забезпечити цьогоріч на місцевих виборах «Нашій Україні» обіцяних 50 відсотків голосів виборців. Більш того, «НУ» перемогла БЮТ з мінімальною різницею на виборах у Львівські обласну та міську ради. Такий підсумок виборів справедливо можна вважати найсерйознішою і чи не першою політичною поразкою Петра Олійника на Львівщині. Особливо з огляду на те, що Президент все-таки залишив Петра Олійника на посаді, вочевидь, саме для проведення ефективної виборчої кампанії. Проте цю тимчасову локальну поразку губернатор компенсував повністю, сформувавши де-факто в облраді лояльну більшість та проштовхнути в крісло голови свого ставленика Мирослава Сеника. Чим не приклад класного політичного менеджменту для центральної влади. І дарма якими методами цей менеджмент втілювався у життя. До речі, за інформацією джерел, які заслуговують на довіру, аналогічні методи використовувалися і при обранні голів та керівників районних рад. Різниця тільки у величині «гонорарів»…
Однак, у будь-якому разі, треба віддати належне Петру Олійнику за вміння посилити, централізувати владу у такому непростому регіоні, як Львівщина. І це, підкреслимо, не маючи великої кількості власних «нашоукраїнських» багнетів у радах різних рівнів. Фактично, до призначення Віктора Януковича головою уряду можна було говорити про повну домінацію партії Олійника у Львові та області. Петру Михайловичу до останнього часу вдавалося послаблювати опозицію, яку він часто-густо сам для себе і визначав. І навіть поодинокі спалахи бунтарського духу деяких фракцій обласної ради не були здатні зіпсувати настрій Олійника. Скільки б голів РДА і з яких підстав він не звільнив би, обласні депутати не могли цьому нічого протиставити, окрім емоцій та безрезультативних позачергових сесій. Справді, як тут не погодитися з тим, що Петро Олійник – це перш за все політик. Так він сам про себе говорив. Минулий час тут – ключовий момент. Зараз пояснимо. Одна з останніх «політичних заяв» Петра Олійника була про те, що він тепер господарник. Час її проголошення було обрано дуже вдало, з усіх поглядів. По-перше, економіка Львівщини, на диво, почала зростати, повільно і якось зненацька, але економічні показники почали рухатися вгору. А точніше, виповзати з ями, в якій вони опинилися, зазначимо для об’єктивності, не без участі Петра Олійника. По-друге, наближалася невідворотна зміна політичної ситуації в країні, зокрема, очікування нового прем’єр-міністра, тому, вочевидь, губернатор готував поле для маневру і роль успішного господарника для цього пасувала як жодна інша.
Хоча Олійник-господарник однаково вельми уразлива мішень. А саме, чи не найгостріше стоїть проблема залучення в область інвестицій, а це було одне з головних завдань, проголошених губернатором. Поки що всі анонсовані великі інвестиційні проекти залишаються прожектами, попри довгоочікуване зростання обсягу прямих іноземних інвестицій за перше півріччя цього року, яке досягнуте, знову ж таки, на фоні минулорічного спаду. Кумедною також виглядає ситуація із запланованим будівництвом нафтопереробного комплексу у Бродах. Обсяг інвестицій, за словами Петра Олійника, мав становити 10 млрд доларів. Від моменту декларації цих планів минув майже рік, за який громадськість так і не почула майже нічого про практитчні кроки з реалізації проекту. Окрім нарікань, що, мовляв, У Києві блокують реалізацію проекту. Втім чи пам’ятає про «БродиАгроОйл» сам губернатор, адже економіка, господарство, інвестиції – не його «нова» спеціалізація. А як ми вже писали вище, Петро Олійник є майстром політичної інтриги, створення і героїчного подолання конфліктів. Чи не таку ж лінію поведінки він тепер застосовуватиме і щодо господарських проблем? Але, схоже, такі люди найбільше зараз ціняться в центрі. Інших підстав для такого тривалого перебування Петра Олійника важко знайти.
Губернатор Львівщини, за його ж словами, не думає про запасні аеродроми. Але, як виходить, готує їх. При цьому голові ЛОДА не варто забувати, що на віртуальних господарських досягненнях йому, членові НСНУ, при уряді Віктора Януковича, голови Партії регіонів, далеко не заїхати: політична кон`юнктура така перемінлива.
Власне, вона, кон`юнктура, вже змусила помаранчевих поділитися владою із вчорашніми запеклими «біло-голубими» ворогами. Не важко спрогнозувати, що одразу за змінами в центральних органах влади відбудуться кадрові перестановки в регіонах. Чи зачеплять вони Львівщину? Все залежатиме від домовленостей між Ющенком та Януковичем стосовно регіональної політики, про які нам наразі нічого невідомо. Проте, навряд Олійнику варто турбуватися про своє майбутнє, якщо, скажімо, «нашоукраїнці» збережуть за собою власні «базові» регіони. У випадку, коли Президент дасть можливість новому прем’єру Януковичу проводити самостійну регіональну політику у всій Україні, у що слабо віриться, то навіть тоді шанси в Олійника залишитися в кріслі є досить високими. Згадаймо його зустріч з Олексієм Радзієвським невдовзі після закінчення місцевих виборів. Вже тоді, судячи із заяв Радзієвського, Олійник зондував грунт можливої співпраці з «Регіонами» у разі наявності відповідної волі у центрі. Більш того, Петро Михайлович дуже вчасно, а саме напередодні рішення Ющенка щодо кандидатури прем’єра заявив про свою готовність працювати з Віктором Януковичем. Тому видимих загроз губернаторству Петра Олійника поки що немає. Але хто його зна’.
Набагато цікавіша ситуація із головуванням губернатора у обласній НСНУ, адже тотальна більшість членів її нижчої та середньої ланок не підтримують кандидатуру Віктора Януковича. Львівська міська організація на чолі з Олегом Мандюком вже заявила про свою опозицію до нового прем’єр-міністра та готовність до виходу з лав партії. Як поводиметься Олійник у цій ситуації? Скоріше за все, він не стане ламати своїх однопартійців через коліно, а шукатиме аргументи для того, щоб зберегти єдність львівської НСНУ. Цілком можливо, що губернатор може призупинити своє членство в партії або вийти з неї, якщо не зуміє «вгамувати» своїх соратників.
Непрості процеси очікують Львівську обласну раду. Далеко не очевидним є факт того, що губернатор та обласний голова – представники політичної сили, яка пішла на альянс з «Регіонами», матимуть в очах обласних депутатів достатню легітимність для подальшого перебування на своїх посадах. В цьому контексті можливі спроби переформатування більшості. Тобто, політичний серпень та осінь обіцяють бути непростими для Петра Олійника.
Ігор Танчин, політолог:
«Швидше за все, Петро Олійник буде звільнений з посади голови Львівської ОДА, адже об’єктивних і суб’єктивних мінусів є більше, ніж плюсів. Про це взагалі дуже важко говорити, не знаючи конкретних домовленостей. Ми знаємо, що губернатори – прерогатива Президента. Також ми знаємо про домовленість: призначати голів обласних адміністрацій за згодою обласних рад. Якщо так, тоді немає значення, наскільки той чи інших чоловік буде угодний Януковичу. З першим все добре: Олійник – людина Президента, позиціонує себе, як сліпий виконавець (а наш Президент таких любить). Тобто, вірогідно, що Петро Михайлович буде мати підтримку. Але якщо брати до уваги низку інших факторів, зокрема, ефективність роботи, то відомо, що корумпованість не зменшилася, виник ряд скандалів, не наповнюється бюджет, не долається безробіття і так далі. Іншими словами, завдання не виконані. Є також великий сумнів у підтримці Олійника обласною радою. Тому, я думаю, що сукупність цих мінусів переважить, і Олійника замінять на когось іншого. Якщо це відбудеться, то відбудеться десь зараз, коли відбуватимуться усі перестановки. Якщо ж ні, тоді затягнеться на тривалий час».
Тарас Возняк, політолог, головний редактор журналу «Ї»:
«Не думаю, що уряд Януковича змінюватиме голів ОДА у Західній Україні. Їх більше буде цікавити утвердження своїх голів ОДА на території, яку вони контролюють. Після цього почнеться повзуча експансія в інші регіони, але не в Західну Україну. Це завершилося б лише скандалом».
Віктор Леоненко, для Західної інформаційної корпорації