Про парламентські перегони, політичний вододіл поміж Сходом та Заходом України, НАТО, майбутній уряд, львівські «Карпати» та київське «Динамо» в ексклюзивному інтерв’ю першого Президента України, лідера Опозиційного блоку «Не ТАК!» Леоніда Кравчука.
– Леоніде Макаровичу, ще під час заснування форуму „Об’єднаймо Україну!” Ви багато говорили про роз’єднання, поділ України. На Заході вважають, що Україна поділена на хороших „помаранчевих” та поганих „біло-синіх”…
– Україна справді поділена. Тому що на президентських виборах 2004 року Ющенко та Янукович визначилися на діаметрально-протилежних курсах розвитку держави, не радячись з народом, не враховуючи думку усього українського народу, розділили країну на Схід і Захід, на добрих і поганих.
А Ющенко, після того як прийшов до влади, замість того, щоб стати Президентом усієї держави, нічого не зробив для того, щоб об’єднати країну. Щоб у його курс повірила не лише та чистина людей, які голосували за Ющенка, а весь народ. Віктор Андрійович навпаки усе робив для того, щоб показати, що це – погані люди, що вони – не патріоти, що вони не в таку церкву ходять.
– Вибори-2006 більше об’єднують чи роз’єднують Україну і чого під час цих перегонів більше: ідейної боротьби чи маніпуляцій?
– Сьогоднішні вибори йдуть за таким же принципом: роз’єднання України. „Помаранчеві” і близькі до них сили притримуються курсу: лише Захід, лише НАТО, не рахуючись з думкою людей, які проживають на Півдні та на Сході України. Якщо сьогодні елементарні соцдослідження показують, що більше 70% українців проти НАТО, хіба можна вирішувати цю проблему, не дослухаючись до думки народу? Я глибоко переконаний, що ні.
Вибори-2006, на жаль, роз’єднують Україну. Ті політичні сили, які хочуть пройти до парламенту, орієнтуються на обдурювання тієї частини людей, яка хоче за них проголосувати. А коли прийдуть до парламенту, то забудуть про людей, як забули принципи, ідеали „помаранчевого” Майдану. Про Майдан тепер говорять лише на свята, та й то в загальних тезах.
Ще не відійшли від президентських виборів, а вже включилися у парламентські, і негативи президентських виборів автоматично перенесли в парламентську кампанію.
Маніпуляції більше, ніж ідейної боротьби. Ідейна боротьба, як правило, точиться навколо „гарячих” точок: мова, церква, міжнаціональні стосунки, федералізація, НАТО, ЄЕП. Близько десяти гострих проблем. Навколо них роками йде боротьба не стільки ідейна, скільки конфронтаційна.
– Ви багато критикуєте нову владу: непрофесійність, некомпетентність і так далі. Хіба не можете виокремити хоча б двох-трьох чинників, за які Ви б могли похвалити Президента та його команду?
– Лише один можу. Я переконаний, що свободи слова стало значно більше, ніж було раніше. Це – правда.
– З ким „Не ТАК!” у випадку подолання 3-відсоткового бар’єру готовий блокуватися і кого підтримуватиме на посаду прем’єр-міністра України?
– Ми більше готові співпрацювати з Януковичем, ніж з „помаранчевими”. Якщо Партія регіонів набере найбільше голосів, висуне кандидатуру Януковича на посаду глави Кабміну, ми будемо вимагати від Януковича чіткої та ясної програми. Зараз він може говорити певні передвиборчі гасла, як, до речі, робив і Ющенко перед президентськими виборами. Він й слова не говорив про те, що він за вступ у НАТО. Так само, як Кучма, котрий говорив за дві державних мови. Але, ставши Президентом, одразу забув про це. Він зрозумів, що це нереально і невигідно для України.
Ми будемо співпрацювати з Януковичем, але у нас будуть вимоги до його політичної програми. Програми не для виборів, а конкретного документу, проголошеного у Верховній Раді. У Конституції зазначено, що Верховна Рада схвалює основи зовнішньої і внутрішньої політики. І ми запропонуємо Януковичу скласти проект такого документу і винести його на голосування. У нас буде дуже багато застережень, ми не будемо безоглядно когось підтримувати. Ми не кажемо, що підтримуватимемо Януковича, а кажемо, що будемо брати участь у переговорному процесі щодо формування влади за новими принципами.
Ми будемо вести переговори з двома-трьома силами на благо держави. Уявіть собі, що без „Не ТАК!” немає 226 голосів. Тоді Президент розпускає парламент. І до листопада в Україні немає влади. Я не можу з цим погодитися.
Ми можемо пропонувати кваліфіковані кандидатури на посади в уряді. У нас є Папієв, Довженко. Найдосвідченіший юрист України Віктор Медведчук може стати міністром юстиції. Я знаю про що говорю.
– Леоніде Макаровичу, вихідців з Львівщини у списках до Верховної Ради обмаль. А у прохідних частинах усіх списків – ще менше. Це стосується і „Нашої України”, і БЮТ, і Партії регіонів, і Блоку Литвина і СПУ та інших. І в „Не ТАК!” така ж ситуація: лідер львівських об’єднаних соціал-демократів Ігор Шурма аж на 22 місці. На Вашу думку, що є причиною такого ставлення вітчизняної політичної еліти до галичан?
– За часів радянських у Львів скеровували секретарів зі сходу, своїх не висували. Усі перші секретарі у Львові були не місцеві. Таке ставлення. Якщо говорити про сьогоднішній список „Не ТАК!”, то була блокова комісія з чотирьох партій. Вони рахували коефіцієнти, розробляли підходи: хто може дати більше голосів і так далі. Я до Ігоря Шурми ставлюся з великою повагою і ціную його. Але я заборонив собі та Медведчуку і ще деяким особам втручатися у формування списків.
– 22 березня – акурат перед виборами – у Львові київське „Динамо” зіграє перший матч півфіналу Кубка України з львівськими „Карпатами”. Неадекватне ставлення львівських уболівальників до керівництва „Динамо” та ФФУ Ви знаєте. Чи є загроза, що у цей день довколафутбольні події закінчаться гучним політичним скандалом?
– Якщо ми всі не такі дурні, як нас хочуть бачити, то усе буде без скандалу. Якщо ж хтось хоче ще раз показати свою велику „мудрість”, тоді усе можливе.
Тарас Кухар, Західна інформаційна корпорація
