Андрій Парубій: “У мене дуже багато запитань до теперішньої влади"

Ось уже рік минув післяейфорії Помаранчевої революції. Сьогодні варто знову пригадати ті події, і заодно переконатися, чи виправдалися наші сподівання на зміни, як на державному, так і на регіональному рівні. Мій співрозмовник – один із тих, хто творив цю революцію не словами, а діями. Комендант Українського дому, заступник голови Львівської обласної ради Андрій Парубій переконаний, що революція дуже багато змінила у свідомості людей, однак…

„ Український дім назвали фортецею Помаранчевої революції ”

Пане Андрію, пригадайте, як все розпочиналося тоді.

В день виборів першого туру біля кожної дільниці у Львові діяла група у складі одного екіпажу. Туди входили: водій, журналіст із відеокамерою, юрист і ще двоє людей для підстраховки. Таких груп було біля 30. Після того, як в ніч із 21 на 22 листопада , о п”ятій ранку, завершився останні підрахунки на дільниці , ми всі разом зібралися і виїх а ли до Києва. Ще напередодні виборів ми розуміли для себе, що результати презид е нтських виборів будуть фальсифіковані і потрібно оргнізовувати акції протесту. І тому я вирішив сформувати команду, яка потім і стала громадським об’єднанням “Український Дім”.

На той момент вже відбувся виступ Ющенака, в якому він заклика в людей за допомогою акці й протесту відстояти свій вибір. Ще по дорозі ми відчули, наскільки складною буде ситуація безпосередньо в Києві. Вже на виїзді із Львова нас зупинили представники міліції, які намагалися не пропустити нашу автоколону до Києва. Опираючись на свій статус заступника голови обласної ради, мені вдавалося або швидко “ставити міліціонерів на місце”, або взагалі не зупинятися на їхні команди. І лише на кордоні Рів н енської та Житомирської област ей ми зустріли вагому перешкоду – дорога в Київ була заблокованою піском і трактором. Б іля цієї імпровізованої барикади стояло близько 50 працівн и ків ДАІ. Фактично це була перша наша зустріч із опором влади. Кер у ючись своїм конституційним правом вільно пересуватися Україною , а також опираючись на мандат депутата, нам все ж таки вдалося переконати міліціонерів зіштовхнути трактор. Наступні такі блокади ми долали легко, керуюючись попереднім досвідом.

Спробувала влада застосу в а т и і жорсткішу технологію – кидали на дороги так звані їжаки, які повинні були пробивати колеса машин (один із таких їжаків пан Парубій досі тримає в себе на столі). Ці труднощі, нам також вдалося подолати, оскільки наша автоколона прилашувалася позаду фур, які своїми колесами збирали ці їжаки. Фактично ми без втрат доїхали до Києва, але подорож тривала близько 12 годин. Так для нас розпочалась Помаранчева революція. В той же вечір ми прийшли на майдан, коли ще не було багато людей і зайнялися охороною сцени, оскільки поступила інформація, що має прийти ОМОН і всіх розігнати.

А як , власне , відбулися події в Києві і взяття “Українського Дому ” ?

На ступного дня після нашого приїзду відбувся відомий штурм Адміністрації президента Нам вдалося вийти по п ереду колони і першими вийти на зустріч із ОМОНом. В першій лінії оборони були прості міліціонери. Цікава, до речі, історія про яку мало хто згадує, коли 5 –7 омонівців перескочили на нашу сторону і стали з нами. Якби їх було не 5-7, а 20-30, то, можливо, ми б і пішли в атаку . Один із омонівців повідомив нас, що позаду стоїть російський озброєний с пецназ, який у випадку атаки відкр и є бойовий вогонь. Цей момент міг би змінити хід революції. Влада могла б оголосити надзвичайний стан і тоді не вдалося б зібрати на майдані 1,5 мільйон и людей.

Згодом, з ’ явилась інформація про те, що Янукович хоче перемістити свій штаб в Український дім, щоб створити альтернативу майдану. Кілька сот наших людей з депутатами Верховної Ради прийняли рішення не блокувати Український дім, а йти в середину. Було кілька причин такого рішення. Зрозуміло, насамперед, щоб не допустити розміщення тут штабу Януковича. Інша та, що люди вже третю добу стояли на морозі. Е нтузіазм минав, з’ явилися хворі. Ми вважали за необхідне людей хоча б на деякий час зігріти, надати медичну допомогу. А Український дім із його величезними площами якраз підходив для виконання такої функції. Я зустрівся із керіникои Українськог о дому і пояснив, що з цього моменту тут буде розташований революційний штаб. Перші мої накази – це безпосередньо створення штабу, а окрім того буфету і медпункту. У ту ж ніч до нас наді йшла інформація, що може бути атака, тому ми закликали людей із майдану, щоб вони підходили і долучалися до нас. Вже до вечора всередині і біля дому було кілька тисяч людей. Юля Тимошенко оголосила із майдану, що в нас є свій штаб, а пізніше Український дім назвали фортецею Помаранчевої революції.

„Львівська облрада стала подразником подій, які перелилися в Помаранчеву революцію”

Як Львівська область і безпосередньо Львівська обласна рада вплинула на хід революці ї . Звісно, окрім того, що ви, як заступник голови облради, організ ов ували колони і були комендантом Українського дому. Чи можна вавжати, що ЛОР стала основоположн и цею подій, які потім вилилися в Помаранчеву революцію?

С аме так я це і трактую. Скажу відверто на чому базу ю ться мої аргументи. Після виборів 2002 року сталось так, що лише у Львівській обласній раді було обрано керівництво від „Нашої України”. Хоч нам це і вдалося меншістю депутатів, власне нашоукраїнців було трошки менше третини. Влада не могла пропустити це повз увагу і ми відчули блокаду нашої діяльності буквально із перших місяців нашої роботи.

«Кучмівська» влада всіма силами добивалася того, щоб зняти голову Львівської ОР Михайла Сендака. Апогей конфлікту ста вся тоді, коли в 2003 році постало питання щодо ЄЕП і політреформи. Я особисто підготував заяву проти вступу в ЄЕП і політреформи. Під стіни обласної ради прийшло кілька тисяч львів’ян і нам вдалося із трибуни переконати депутатів, які не входили в блок „Наша Україна”, проголосувати проти. Тоді про це писали всі ЗМі, сам Віктор Ющенко приїхав на другий етап цієї сесії. Опісля всіх депутатів, які були причетні до виконавчих органів , було звільнено із роботи. На другий етап сесії знову зібралися люди біля облради і більшість депутатів проголосила проти, всупереч центрально-виконавчій владі. Тому можна відповідально говорити, що Львівська облрада була ініціатором, подразником тих заходів і як орган влади ми відкрито задекларували своє неприйняття дій режиму Кучми, які пізніше перелилися в Помаранчеву революцію.

Розкажіть про те, що відбувалося безпосередньо в Львівській обласній раді в ці дні?

В ніч перед виборами я, як керівник обласної ради, вів переговори із секретарем місько ї рад и Зеновієм Сіриком. Ми дійшли по розуміння, що ма ють відбутися позачергов і сесі ї і міської , і обласної ради. Потім я поговорив про це і з головою облради , і з депутатами, але знаючи, що основні по дії відбуватимуться в столиці (так показує історія революцій), я розумів, що регіон в даний момент нічого не вирішить. І тому в ту ж ніч я перестав брати участь в тих процесах, які відбувалися в області. Я можу про це розповідати, але як третя особа.

Хто вплинув на ваше рішення поїхати до Києва. Чи були ваші дії погоджені із головою ЛОР Михайлом Сендаком?

Це, звичайно, була моя ініціатива. Я мав контакти із багатьма керівниками передвиборчої компанії: із Романом Безсмертним, із Тарасом Стецьківим. Знав про підготовку тих процесів і фактично це було моє рішення і рішення тих соратників, які їхали із зі мною. Ми лише координували і погоджували наші дії із керівниками. Хочу ще наголосити, що погодження були не тільки на рівні Києва, ми виконували суспільно-важливу функцію. Було два оригінали протоколів голосування. Один оригінал летів на літаку із керівником штабу, а другий везли відповідальні люди до Києва. І якщо Петро Олійник віз одну копію оригіналів літаком, то власне наша колона мала забезпечити доставлення другої.

„О станні 5 місяців своєї діяльності Львівська облрада пройде гідно ”

Що змінилося за цей рік? Можливо, певні ідейні переконання чи світогляд самих депутатів. Чи вплинув якось конфлікти в середині ради, або в фракції „Батьківщина” на цілісність і згуртованість ЛОР?

В політичній структурі обласної ради змінилось багато. Перш за все цілісність фракції „Наша Україна”. Я був першим головою цієї фракції і скажу відверто – це був дуже монолітний і збитий колектив, який пройшов дуже великі випробування. Ми провели більше 150 зустрічей в регіоні по питаннях ЄЕП і виборах Ющенка. На жаль, після революції фракція не змогла втримати своєї цінності. Частина людей перейшла у фракцію „Батьківщина”, в УНП. І хоча на сьогодні фракція і надалі існує, вона вже не т а .

Потім з’явилися дуже неприємні і незрозумілі для мене речі у фракції „Батьківщина”, коли багатьох членів цієї фракції, які творили цю фракцію, було виключено звідти – Канівця, Гайдучка, Ваврина (до речі, це другий голова „НУ” після мене). Згодом створилася ще одна фракція „Батьківщина –БЮТ”. І, якщо у першостворену фракції входили колишні нашоукраїнівці, то до теперішньої „Батьківщини-БЮТ” більшість людей туди перейшли із СДПУ(о) – „Соціальної справедливості” – Баран, Буба, Данькевич.

Я б поставив тільки одну вимогу : коли фракції будуть ділитися, то має бути м о раторій на прийняття колишніх членів фракці ї „Соціальна справедливість”. На жаль, моя пропозиція була не підтримана і тепер „Батьківщина – БЮТ” просто „к и шить” тими, які ламали і давили нас тут.

Загалом структура облради д уже змінилась. Але я переконаний, що т і останні 5 місяців, що залишилися , Львівська облрада пройде гідно. І ми не дозволимо, що ці протистояння, які є в державі, ці обливання брудом і компромат, відобразились на результаті роботи нашої сесії, що б вони зат ь м арили все те добре, що ми зробили за 3,5 рок и.

„У країнська нація відчула, що зможе впливати на політичні процеси в державі ”

Відомо, що після Помаранчевої революції учасників подій нагороджували відзнаками. Хто із депутатів ЛОР має ці нагороди і що це за відзнаки?

В обласній раді, на скільки я знаю, ніхто не отримав нагороди, окрім мене. Є така приказка „Грамотним – гроші, не грамотним – грамоти”. Перша моя відзнака була ще в лютому – „ Видатному учаснику помаранчевої революції”. Було 300 таких нагород. Перший номер – Ющенко, другий – Тимошенко, в мене був 40 номер. Інших депутатів облради не було. Потім президент нагородив мене персональною грамотою та іменним годинником. Була ще випущена відзнака «Гвардія революції», але вона настільки була масовою, що навіть важко назвати її відзнакою. Хоча теж не пам’ятаю, що хтось із депутатів нею був відзначений. Нам дали кілька відзнак на Український Дім.

А взагалі, хочу сказати, що дуже сумно виглядає відзнака тих людей, які брали участь у помаранчевій революції. Більшість тих командирів, 12 чоловік, скажімо, комендант наметового містечка, жовтневого палацу, Українського дому, зараз не беруть участь у політичному процесі. Я маю на увазі не тих, хто виступав із сцени, а реальних. Між нами є жарт, що періодично нас викликають, щоб дати ту грамоту. На жаль. на тому і закінчується. Більше того, як ми захотіли цього року організувати святкування річниці Українського дому, то нам повідомили, що Адміністрація П резидента організовує своє святкування . Є підстави думати, що більшість з реальних гвардійців Помаранчевої Революції на це святкування не потрапить.

Чи можете Ви через рік оцінити плюси і мінуси Помаранчевої революції і чи задоволенні Ви сьогодні її результатами?

Я не оцінюю революцію по самій революції, я оцінюю революцію по завданнях, які ми ставили перед собою. В ті дні українська нація вийшла на новий рівень національної ідентичності. Хочу наголосити, що це є заслугою не штабу , а всіх тих українців, що вийшли на Майдан .

Що стосується результатів , то в мене є надзвичайно багато питань до влади. Про деякі я вже говорив попередньо. А решта стосуються перш за все того, що не було виконано на майдані. Люди їхали боротись за Україну, не за Ющенка.

Я д уже негативн о сприймаю ті розбори, що почалися в українській політичній верхівці у вересні. Мені не подобається коли ставиться питання, кого фінансував Березовський: Ющенка чи Тимошенко . Я знаю, що ніхто не фінансував Український дім і ентузіазм людей. Мене навіть не хвилює, чи підуть Ющенко з Тимошенко на вибори разом. Натомість м ене бентежить, що святкування Майдану нагадує презентацію нової версії комп’ютерної гри Майдан – 2. Мене, як політика правих сил хвилює, що це зашкодило іміджу України і революції.

Однак, незважаючи на згадані недоліки, українська нація відчула, що зможе впливати на політичні процеси в державі і може робити це ще стільки раз, аж поки не буде збудована така українська держава, за яку боролися наші попередники. І це, як на мене, головний позитивний наслідок Помаранчевої революції.

Галина Р ОСПОПА