Мера нам! Мера!

|

Ще жодна людина не жила без голови. Навіть майнрідівський Вершник без голови наприкінці роману виявився не духом, не примарою і навіть не живою потворою, а звичайним мерцем, який так і не впав зі свого коня. Не може жити без голови і місто, тим більше великий Львів із своїми вічними проблемами та хворобами, які потребують постійного підліковування.

Мільйонний Львів в унісон прокричав, що Буняк – не той, кого вони хотіли, він – мегапомилка. Загалом відставка Буняка – надзвичайно повчальний урок для мешканців нашого міста. Сьогодні, напереродні нових мерських перегонів кожен з нас добряче чухатиме голову і сотні разів мірятиме перед тим, як остаточно відрізати. Нинішній львів`янин настільки змучився від останньої каденції, що хоче просто спокійно пожити. Він не хоче виходити щодня на пікети, не хоче лаятися щоранку, коли проспить воду і не зможе почистити зуби, не хоче перейматися політикою, бо не на то він вчився.

На щастя, в сьогоднішньому переліку потенційних кандидатів на міського голову Львова навіть найвибагливіший гурман знайде свою симпатію, настільки їх багато, настільки вони різні і здебільшого “нові” у Львові. Воно й добре, адже не хочеться вибирати з перебранців, як на дешевому ярмарку секонд-хенду.

ОРГАНІЗАЦІЯ БОЮ

Що б там не говорили, але незалежно від досягнутого результату, помаранчевий Вітька і Юлька-Краса-Довга Коса навчили свій народ любити вибори – смакувати кожну краплинку компромату, ставити ставки своєї совісті на свого кандидата, цілодобово не відходити від телевізора, аналізувати рейтинги, влазити у шкуру політекспертів, екстрасенсів, наставників тощо. Саме тому багатьом із нас просто таки кортить, щоб кінець березня наступного року наступив негайно, а на політичну гладіаторську арену вийшли кандитати в мери нашого міста, щоб у фінальній сутичці з’ясувати, хто ж з них найсильніший.

Цікавості до мерських виборів додає те, що під час останніх виборів-революції люди нарешті навчилися заробляти виборами гроші хтось чесно, а хтось не дуже. Раніше виборами заробляли на життя традиційні політтехнологи, журналісти, політологи. Тепер у чергу на передвиборчі жнива із косами різних довжин, окрім вже згаданих вишикувалися працівники легкої промисловості та видавництв, письменники та поети, студенти і ректори, водії та соціальні працівники, директори інтернатів та багато-багато інших.

Ще одна цікавинка виборів львівського голови – їхня персоніфікація, тобто лише вибираючи мера, ви ставитемите галочку в бюлетні проти прізвища живої людини, адже решта наступнорічних виборів проходитимуть за партійними списками.

Серед потенційних претендентів сьогодні називають близько десяти кандидатів, які швидше за все боротимуться за можливість посадитися у найбільше крісло міської ради. Шанси усіх приблизно рівні і ніхто не береться зараз вгадувати хто ж переможе. Тим цікавішим виявиться дійство. Багатьом шкода лишень, що у мерський бюлетень не потрапить ані якийсь кавеенщик із „Львівських гусарів”, ані поп-зірка, до прикладу співак Остап, ані розкомплексований представник секс-меншин. Стовідсотково, такий персонаж у виборчих баталіях додав би цьому дійству веселої пікантності і гостроти чілійського перцю. Що ж, доведеться тішитися тим, що маємо і сподіватися, що в процесі залікових спарингів наші герої продемонструють усе, на що здатні і що вже через кілька тижнів своєю ексцентричністю затьмарять тих потішних кандидатів, про яких ми мріємо сьогодні.

У СИНЬОМУ КУТКУ РИНГУ…

Хто ж готовий боротися за крісло мера? Здебільшого кандидати ще не висунулися чи їх не висунули, та й мають на то як право, так і час. Мало хто однозначно сказав: „Я йду на мери!”, проте львівські „ілхами” ще задовго до сьогоднішнього дня накидали найможливіший перелік потенційних міських голів.

Ще чотири роки тому, на попередніх виборах міського голови, ніхто не сумнівався, що в 2006-му за керівне місце в мерії боротиметься відомий львівський медіамагнат Андрій Садовий. Журналісти його вже давно охрестили „вічним кандидатом в мери”. Головна цьогорічна фішка пана Андрія – „Самопоміч”, яка багатьох дратує, декому імпонує, а для когось стала бездонним матеріалом для створення анекдотів. Як би там не було, але реноме борця із забитими каналізаціями плюс довготривале на сьогоднішній день піарення як у власних так і в інших львівських ЗМІ, вивели Садового у фаворити, принаймні зараз, – про це свідчать останні соцопитування. Це не дивно, адже він без сумніву найпершим почав себе рекламувати. Проте, аналізуючи минуле, людям швидше за все буде мало одних чистих каналізацій. Вони не захотіли Сагуру із світлом, вони довго не хотітимуть Буняка із водою, чому ж вони мають голосувати за чисті каналізації? Що б не казали, але нинішньому пересічному львів’янину замало цілодобової води для свого нормального існування. Сьогодні кандидатам слід у своїх програмах переплітати господарку і політику.

Ще одним фаворитом на сьогодні є екс-міський голова Василь Куйбіда. Слід зауважити, що таку потужну підтримку львів’ян пану Василю забезпечила не реклама та різноманітні піар-трюки. Без сумніву, цьогорічний потужний авторитет Куйбіди – наслідок його мерської каденції. Що ж так запам’яталося львів’янам? Це: чорна бургомістерська накидка і… і… і все. Сьогодні в Куйбіді львів’ян приваблює те, що за його панування Львів потихеньку розвивався, не було голосних скандалів, які постійно супроводжували Любомира Костянтиновича, і ще одне – ніхто не заперечуватиме, що Куйбіда подібний на інтелігента, на розумну, начитану людину. Є у Куйбіди один недолік – під час своєї каденції він також хотів відбудовувати Високий Замок. Благо, що тоді він прислухався до мудрих людей і відмовився від цієї затії. Тим не менше, після буняківського „замкового скандалу” людина, яка лише носила такий задум в голові, для переважної більшості львів’ян здаватиметься злочинцем. Не виключено, що політичні опоненти використають цю чорну пляму в біографії колишнього міського татка. Пан Куйбіда досі остаточно не висунувся на мери Львова. Він звісно не заперечує такої можливості, але чемно вичікує, доки його висуне президія НРУ. Слід сказати, що цьогоріч рухівці мають на меті покрити своїми кандидатами в мери усі великі міста в Україні. Хто-зна, може нашого Куйбіду приласкають в Донецьку чи Дніпропетровську, адже рухівців-аборигенів в цих регіонах не так і багато.

За спинами цих двох вірогідних фаворитів примостилося одразу невеличка групка кандидатів, шанси яких на разі оцінюються одинаково. Проте все може змінитися докорінно, адже фактично жоден з них ще не розпочав передвиборчої кампанії. Вийнятком з цього правила є „уенпіст” Олекса Гудима, одиноко розкидані бігборди якого, як перші зелені листочки, нагадують про початок виборчої весни. Із величезних придорожних панно Гудима нагадує, що Львів завжди в його серці. Якщо йому вдастсься переконати в цьому львів’ян, то це на кілометр підведе його до перемоги.

Ще є Олександр Сендега, Тарас Стецьків, Петро Писарчук, Богдан Федоришин. Останнього вже неодноразово „виводили в люди” минулими місяцями, саме тому його прізвище стало доволі популярним серед ЗМІ. Не зважаючи на свою маловідомість, спонсори пана Федоришина та й зрештою й він сам, володіють капіталом, який може перетворитись на надзвичайно потужну кампанію, перед якою може не встояти навіть найзакостеніліший львів’янин.

Сендега і Стецьків – господарник і політик. Кожен з них добре справляється у своїй галузі, а от чи будуть вони добрими у протилежній – невідомо. Проте ці львів’яни-велетні також доволі конкурентоспроможні, найбільше через свою відомість. Слід сказати, що Олександр Сендега, будучи призначеним Кучмою, зумів добре опікуватися областю, його оминали скандали і навіть перед своїм відходом він зумів не заплямувати ані своєї, ані чиєїсь гідності.

Відомий „південний” підприємець Петро Писарчук ніби сам і не хотів бути мером, але не міг відмовити десяткам заплаканим підприємцям і інтелігентам, які бачать своє майбутнє і майбутнє Львова лише з єдиним керівником – паном Писарчуком. Звісно, що він не зміг відмовити львів’янам і вступив у бій.

Ще одним вірогідним кандидатом донедавна називала нардепа Павла Качура, проте міністерська посада, яку він нещодавно здобув, здається виявилася для нього ласішою за мерську. Саме, мабуть, тому пан Качур почав скручувати свого передвиборчого намета, не розклавши його навіть до половини.

Найвідоміший тимошенківець Львова Андрій Шкіль заявив, що і БЮТ хоче виставити на перегони свою людину. Пан Шкіль каже, що вірогідним кандидатом стане молода людина, а головне ця кандидатура буде прохідною. У них на приміті вже є кілька осіб, з якими ведеться робота, проте прізвищ бютівці називати не хочуть. Цікаво, які ж то молоді, відомі, прохідні тимошенківці є у Львові. Мабуть пан Шкіль веде роботу із собою, адже саме він найбільше нагадує описаного ним же кандидата.

Останній із сьогоднівідомих борців за мерське крісло – Любомир Буняк. Кажуть, що „дідусь” відчуває невиліковну ностальгію за всім, що у нього було. Якщо міркувати з точки зору психології, то Буняк не вірить, що його вигнали львів’яни – лише „купка амбітних депутатів”. На сьогодні він мав довести собі і всім, що він улюбленець публіки, найкращий мер і після всіх життєвих перипетій за нього знову проголосує більшість. У пошуках моральної сатисфакції Любомир Костянтинович принесе виборцю чимало втіхи. Отож сподіватимемось, що він таки висунеться.

БОКС!

За кілька наступних місяців із цього переліку може хтось зникнути, ще хтось може додатися. Як би там не було, але цьогоріч на мери цілитимуть здебільшого націонал-демократи, тобто всі свої. Так як вони всі єднакі, то для перемоги забракне лише підлабузництва до Ющенка, освідчення у коханні до Юлі чи просто биття в демократичні груди. Швидше за все це будуть вибори серйозних грошей, а не ідеологій. Львівські студенти потирають радо руки, адже ці вибори їм принесуть хорошу доплату до стипендій. Ну і добре, хай хоч в такий спосіб вкраїнські діти позалатують собі дзюри на протертих споднях.

Хто ж переможе? Ще раз підкреслимо, що на сьогодні це питання є занадто складним. Відомо, що переможе не дружба, не кандидат, який кричатиме про відбудову Високого Замку і не жінка, принаймні на обличчі. Звісно, що портрет наступного міського голови Львова залежатиме лише від нас – від мешканців цього міста. У нечесні вибори у Львові повірити важко, отож залишається переконаність, що переможе саме той, за кого буде віддано найбільше голосів, саме той, кого захотіли львів’яни. А це і є суть виборів. Отож, раз, два, три, чотири, п’ять – починаєм вибирать.

Михайло ГУЗАРЕВИЧ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...