Петро Олійник: "Якщо б залишилися старі кадри, почалася б реанімація старої системи: повзуча контрреволюція"

|

Петро Олійник за 10 років зробив стрімку політичну та бізнесову кар’єри. Нинішній губернатор Львівщини випромінює відвертість та впевненість, підходить до кожного питання з точки зору економічної доцільності та скаржиться на невисокий інтерес до його персони з боку засобів масової інформації.

Завершивши перший етап зміни влади у Львівській області – формування нової команди виконавчої вертикалі – Петро Олійник уже може підбити перші підсумки роботи у головному кабінеті на вулиці Винниченка, 18.

Про проблеми області, кадрову політику переможців на Львівщині, політичну ситуацію перед парламентськими виборами 2006 року, стосунки з Львівською обласною радою, засобами масової інформації, конфлікти в середовищі переможців на президентських виборах 2004 року та багато іншого Петро Олійник розповідає в ексклюзивному інтерв’ю Західній інформаційній корпорації.

– Петре Михайловичу, минуло більше як 100 днів з того часу, як Ви очолили Львівську область. Що Ви можете віднести до здобутків роботи нової команди та персонально собі?

— Перший здобуток це те, що ми зуміли не переламати, а надламати цю серйозну корумповану систему, яка діяла в області в системі правоохоронних органів, податковій адміністрації, митниці. Хоча по митниці й далі є ще дуже багато питань. Минулого року з обласної господарки «вимили» 2,5 мільярди гривень.

Нам вдалося сформувати кістяк команди. Зараз призначення відбуваються дуже важко, оскільки є великий спротив по багатьох лініях.

Ми зупинили падіння виробництва, яке у січні 2005 року становило 19%. Сьогодні ми вийшли на «плюс» – 1,3%.

Ми зуміли вийти з фінансового колапсу. Я прекрасно розумів, що в лютому була тупикова ситуація, коли не виконувалися державний та місцеві бюджети. Сьогодні ж ми маємо 30% приросту. Якщо порахувати, то на 1% приросту виробництва припадає 0,3% приросту податкових надходжень. Відтак, якщо звести до купи податкову та митницю, то за минулий рік бюджет недоотримав від цих служб 1 мільярд гривень.

Ми у дуже важких умовах ввійшли в посівну. Але добре впоралися з цією ситуацією, незважаючи на колосальні проблеми на ринку нафтопродуктів та велику кількість опадів.

Ми вийшли на систему багатоканального фінансування народногосподарського комплексу.

Але я не кажу, що це заслуга персонально Олійника. Є здобутки Олійника та його команди. Вони зв’язані також співпрацею з депутатами Львівської обласної ради, народними депутатами, з міністерствами, відомствами.

— Які проблеми на Львівщині потребують сьогодні нагального вирішення?

— Потрібно ввести в більш-менш правове поле банкрутство підприємств. Визначитися з земельними питаннями: те, що відбувається на ринку землі, просто трагедія.

Розуміючи, що преференції по СЕЗ сьогодні зупинені, потрібно зробити абсолютно сприятливу ситуацію для інвестора, аби залучати зовнішні і внутрішні інвестиції. Скажімо, Індустріальний союз Донбасу (я розмовляв з Сергієм Тарутою) витрачає 250 мільйонів доларів на будівництво шахти «Любельська». Ми деколи переоцінюємо напрям зовнішніх інвестицій, у нас є серйозні внутрішні інвестиції.

Потрібно реально напрацювати соціально-економічну програму, яка б стосувалася усіх аспектів життя мешканця Львівщини на період першого терміну президентства Віктора Ющенка: єдина екологічна карта області, єдина медична карта, єдина освітянська карта, єдиний соціальний пакет.

— Як Ви оціните теперішній кадровий потенціал Львівщини? Чи усі призначені чиновники відповідають вимогам, які ставлять перед держслужбовцями різних рівнів?

— Я – реальний чоловік. Мені важко оцінити роботу людей за три місяці. Наприклад, було дуже багато нарікань на призначення Ростислава Новоженця головою Яворівської РДА. Сьогодні це один з найуспішніших керівників районів. Він зумів оволодіти інструментарієм, повірив у себе. Якщо говорити про призначення керівників управлінь охорони здоров’я, освіти, культури, то на ці місця прийшли високі фахівці.

Інша річ: мені поки-що не вдалося провести заміни в управліннях подвійного підпорядкування повністю так, як я це бачу. Йде певний саботаж з їхнього боку. Дехто пішов у декрет, як, наприклад, начальник КРУ міста Львова, дехто взяв лікарняний, як керівництво екобезпеки.

У Києві починає працювати бюрократія на всіх рівнях. Стосовно цієї проблеми я готую доповідну Президентові.

Тому я не можу сказати, що команда до кінця сформована. Бо лише управлінські структури я призначаю по вертикалі, погодивши з Кабміном чи Президентом. Тут усе добре. А от до управлінь з подвійним підпорядкуванням я маю дуже багато питань і станом справ тут я незадоволений.

Наступний етап — необхідно було поглибити декриміналізацію правоохоронної, фіскальної та митної системи. Перша робота стосовно цього була проведена, і досить успішна робота. І тут є ще багато резервів. Наприклад зараз верхівка ДПА у Львівській області працює ефективно. А от середня ланка… Ми не можемо змінити усі 3 тисячі людей. Середня ланка інколи викидає такі «номери», які не в’яжуться ні з законом, ні з мораллю.

– Наскільки доцільним, вмотивованим, зрештою, професійним був квотний партійний розподіл посад голів РДА на Львівщині?

— Могли бути інші варіанти. Але політична сила, яка перемогла, визначилася саме так. Мова йде про угоду складових коаліції «Сила народу!».

Можна багато критикувати цю ситуацію, але ми бачимо, що можуть зробити політики, а не фахівці. Я не хотів би порівнювати себе з національними діячами. Але, якщо подивитися на наших сусідів, реформи в Чехії починали чисті політики, реформи в Польщі починали також політики. Тому, мені здається, що це був єдиний на той час, можливо не найкращий, але єдиний варіант.

– Доведіть, що директор музею, завуч сільської школи, начальник ЖЕКу, керівник секретного відділу ОДА володіють необхідним досвідом роботи та професійним потенціалом, аби очолити районну адміністрацію.

— Це важко довести. Доводити буде життя і справа. Але ми говоримо про програму мінімум і програму максимум.

Були люди, які були організаторами злочинних схем. Були люди, які до злочинних схем були залучені (у них не вистачило мужності написати заяву і піти з роботи). Такі важелі залишилися в системі. Приходить нова верхівка ОДА, і, якщо б залишили старі кадри, почалася б реанімація старої системи: повзуча контрреволюція. Тому перш за все потрібно було ставити чесних та відповідальних людей.

Безумовно, актуальним є питання щодо навчання цих людей. Сьогодні вже проводяться заняття і в Академії державного управління, і в Секретаріаті Президента і в інших інститутах у Києві. Хто зуміє оволодіти інструментарієм – буде працювати, хто ні – буде звільнений.

Дуже важко усвідомити, що саме ця людина має бути саме на цій посаді. Але я дивлюся на простого директора школи – голову Турківської РДА пана Стеця. Я бачу, що він працює добре.

Скільки людей – стільки думок. Але сьогоднішня ситуація відповідає нинішньому політичному та іншому станам. Якщо ці люди не будуть справлятися, у них вистачить мужності написати заяви на звільнення.

– Відтак, хто нестиме відповідальність за невиконану/провалену роботу в районах, в разі звільнення голови РДА: Ви чи представники партії, за квотою якої ця людина стала головою райдержадміністрації?

— Відповідь на ваше запитання є чіткою: відповідальність буду нести я особисто, тому що я знав, що керівники РДА призначалися за квотним принципом. Є прислів’я про футбол: «Виграє команда, а програє тренер». Я це усвідомлюю. Я є тренером. Якщо голова РДА, не дай Боже, з чимось не впорається, я буду нести персональну відповідальність.

Стосовно заступників голів РДА та всіх інших: відповідальність нестимуть голови РДА. Думаю, що пройшов час колегіальної відповідальності. Ми повинні переходити до персональної відповідальності.

— На Ваш погляд, наскільки ефективним є варіант адміністративно-територіальної реформи Романа Безсмертного? Чи погоджуєтеся Ви з його тезою, що керувати областю повинен обраний виконком, а губернатор повинен лише курувати ті відомства, які підпорядковуються безпосередньо Києву?

— У мене немає сумніву, що потрібна і адміністративна, і територіальна реформи. У вигляді Романа Безсмертного є три теорії, як це має відбуватися. Стосовно регіонів, то я підтримую розширення їх прав. Але потрібно віддати всі бюджетні галузі обласним радам, віддати усі трансферти, але паралельно необхідно в певних питаннях їх і обмежити. Не може рада підвищувати чи понижувати зарплату.

— Пане Петре, через скільки років у нас легалізують лобістську діяльність у владі певних фінансово-промислових груп, як це є в цілому світі, коли партійна група відкрито і прозоро лобіює інтереси певної ФПГ, а в кулуарах не шепчуться: «Це люди Димінського, Сенчука чи когось іншого»?

— Таку систему легалізують тоді, коли державні службовці матимуть високий рівень матеріальної забезпеченості і не залежатимуть від тих людей, інтереси яких вони лобіюють. Лобіюються інтереси ФПН певними політичним силами і ФПГ з ними розраховуються. Але це має йти в партійну касу. Це на Заході робиться прозоро.

А коли у керівника мого рівня зарплата 1,5 тисячі гривень, а через рученьки «проходить» 2,5 мільярди… Довго ще цього лобіювання не буде.

— Що повинно статися, аби губернатор-Олійник склав з себе повноваження народного депутата: рішення суду?

— Ми живемо в правовій державі, і нам ще дуже важко усвідомити, що, якщо є якісь протиріччя чи хтось з чимось незгідний, то ці питання вирішує суд. Я спокійно до цього ставлюся. Я ще остаточно не визначився, чи складу депутатський мандат до остаточного рішення суду. Я не буду повертатися в історію наших попередників, які по кілька років суміщали урядові посади, і в той же час були головами депутатських комісій, комітетів, тощо…

— Навіщо ж їм уподібнюватися..?

— Звичайно, я на них не рівняюся, оскільки це були вони, а це – ми. Законопроект Ключковського про довибори за менш ніж 12 місяців перед парламентськими виборами – одразу після президентських – є неправильним. Павло Качур запропонував геніальний закон: Олійник Петро Михайлович складає з себе депутатські повноваження, а на його місце приходить наступна людина з виборного списку «Нашої України». Це може бути мешканець Луганська.

— А якщо мажоритарник балотувався без підтримки жодної поличної сили?

— Тут є питання. Але в законопроекті Качура зазначено: «… ті, хто висувався за підтримки політичних сил». Є п’ять чи шість випадків, коли мажоритарники йшли як самовисуванці та без підтримки політичних сил. Наприклад, Микола Мартиненко. Таких округів є п’ять-шість. А ми говоримо сьогодні про 40 депутатів. Якби цей закон прийняли, то були б і вовки ситі, і вівці цілі. На жаль, Верховна Рада цього законопроекту не прийняла.

Я зараз в роздумах. Я ще рішення не прийняв.

— Пане Петре, чесно кажучи, Ваші аргументи і аргументи інших сумісників стосовно небажання складати депутатський мандат звучать більш, ніж непереконливо. Є закон, який не обговорюється, – добрий він чи поганий, а виконується. Якщо Ви вважаєте його недієвим, то треба спробувати його вдосконалити. Хоча, до речі, таких спроб ніхто із сумісників не робив. Зрештою, чому Юлія Тимошенко не побоялася, що її фракція у Верховній Раді залишиться без лідера, і у день призначення на посаду голови уряду склала свій депутатський мандат, а Ви боїтеся, що Сокальський округ залишиться без депутата?..

— Юлія Тимошенко – пройшла по списках. Я розумію, що порушую закон. Я розумію, що це лежить в площині моралі. З одного боку є мораль 125-го виборчого округу, а з другого боку є мораль: закон є закон. Мені доведеться прийняти рішення.

Старій владі таких питань навіть не задавали. І я є щасливим від того, що ви мені задаєте це питання. Це означає, що в нашому життя щось змінилося. Суд буде в червні. До суду я визначуся.


— Ви кажете, що щонеділі після обіду працюєте у своєму окрузі. Що Вам заважає робити це без депутатського значка? Невже такий важливий прапорець на лацкані піджака та посвідчення народного обранця для губернатора, аби допомагати людям, тим паче, своїм землякам?

— До речі, прапорець на лацкані я майже не носив. Є питання, які пов’язані з механізмом реалізації, котрий можна вирішити лише народному депутатові, а не губернатору. Наприклад, депутатський запит в міністерство. Мені, як депутатові, зобов’язані відповісти протягом 10 днів. А голова ОДА може писати в міністерство скільки завгодно, і може взагалі не отримати відповіді. Адже керівник області – в структурі.

Є питання звернень в правоохоронні органи. Депутат має право звертатися в правоохоронні органи. Якщо б я це робив як голова обласної адміністрації, порушував би закон, оскільки втручався би в роботу правоохоронних органів. Є нюанси. Голова адміністрації не може робити все те, що може робити депутат і навпаки.

«Живий» приклад: потрібно було відселити людей, які проживали в зоні екологічного забруднення. Як голова ЛОДА я двічі звертався в Міністерство екології. І лише тоді, коли пішов мій депутатський запит, правда мій колега сказав усе, що про мене думає, але він змушений був відреагувати.

– Як би Ви охарактеризували свої відносини з обласною радою? Чи знаходите Ви порозуміння з її головою Михайлом Сендаком, губернаторські амбіції котрого не були задоволені?

— Я не знаю, чи Михайло Сендак хотів бути губернатором. Я ніколи його про це не питав. Якби я сказав, що наші відносини дуже добрі, я б був перед вами нещирий. Але я як політично відповідальна людина і так само, як Михайло Дмитрович, член команди Ющенка, переконаний, що я повинен все робити для того, аби налагодити стосунки з обласною радою. Не має різниці, чи це фракція «Наша Україна», чи якась інша. Потрібно працювати і з опозицією. Я зустрічаюся та працюю і з позафракційними, і з фракцією НПУ, які були за Януковича. Тому що нам потрібно робити спільну справу. Я зроблю все для того, щоб наші стосунки були синхронізовані.

Є особливості характеру пана Сендака, можливо, є якісь інші речі, про які я не знаю. Якщо ви зауважили, з мого боку ніколи не лунало жодної критики в бік пана Сендака. Думаю, що так буде й надалі. Голова ОДА не має права не працювати на консолідацію.

– Частина депутатів облради вважає, що Ви ігноруєте їх позицію, думку, поради? Це відповідає дійсності?

— Це не відповідає дійсності. Якщо Ви зауважили, то на колегії ОДА були голови депутатських комісій, фракцій, груп. Михайла Дмитровича не було, але я впевнений, що він мав якісь важливі службові справи.

Я прислухаюся до думки депутатів, але це не означає, що я згідний з усіма думками, які висловлюють ті чи інші депутати. З тим, з чим я не згідний, я буду йти на сесію і доводити свою правоту. Але я ніколи не гратиму під килимом, не буду друкувати замовні статті. Як ви зауважили, я рідко з’являюся на екранах, чомусь мене не запрошує телебачення, яке належить обласній раді.

Я хочу співпрацювати, а не бути «добреньким», «підім’ятим» тими чи іншими депутатами в силу їх амбіцій. Співпрацювати не означає з усім погоджуватися.

– Інформаційна атака на Вашу персону з боку новоствореної фракції «Батьківщина» у Львівській обласній раді є наслідком неврахування персоніфікованих інтересів ради під час формування виконавчої вертикалі в області, про що не раз говорили Олег Канівець, Роман Гайдучок, той же Михайло Сендак, чи конфлікт в іншому?

— І перше і друге. Я мав інше бачення. Ви мене запитували, хто буде нести відповідальність: політична сила, чи я. Її нестиму я. До речі, обласна рада не є об’єктом формування виконавчої влади. Обласна рада ж різна. Може мені ще їхати і питатися поради в Медведчука чи Козака, вони ж також депутати?

– У якій конфігурації, на Вашу думку, підуть на парламентські вибори сили, які підтримували Віктора Ющенка під час президентських виборів? Як Ви поділите електоральне поле?

— Я дуже хочу, аби НСНУ (плюс НРУ, з яким підписана угода), «Батьківщина» та НПУ пішли на вибори разом. Я вважаю, що це – реально.

– НСНУ з Ющенком і без Ющенка – це одне і те ж?

— Якщо б не було Ющенка, не було б НСНУ.

— А зараз?

— Це не одне й те ж. Сьогодні нашій політичній силі вдалося сформувати свої політичні організації майже в кожній області. Назвіть мені будь-яку політичну силу, яка має свої організації в усіх областях?

Ющенко є інтегратором, він є харизматичною особистістю, яка об’єднує, він є людиною, яка поєднує, а не роз’єднує. Я практично цілком підтримую статут НРУ. Я готовий розписатися практично під кожним словом в програмі НРУ. Але традиційно склалося так, що НРУ мав вплив на Західній Україні і в частині центральних областей. НСНУ є силою, яка не пов’язана з ідеологемами «рухівець», «бандерівець», «упіст» з одного боку, та «москаль», «енкаведист» з іншого. Це – нова формація, яку запропонував Ющенко. Тому я не розділяю Ющенка і НСНУ.

– Ви з гордістю говорите про кавалерійські темпи партійної розбудови НСНУ. Чого у ній зараз більше: кон’юнктури чи реального партійного будівництва?

— Нам вдалося зняти цю проблему, хоча кон’юнктура присутня. Вона присутня в усіх провладних політичних партіях. Ми поставили фільтр і приймаємо у члени партії лише на президії обласної партійної організації. Ядром цієї політичної партії є «діти «помаранчевої революції»». Усвідомлення того, що потрібно об’єднуватися, у більшості членів партії домінує над тим, що можна щось «нацарювати».

Не усі ж посади були віддані членам НСНУ: охорона здоров’я, культура – призначено непартійних людей. Екологією на Львівщині також займатиметься безпартійний. Соціальним захистом керує людина також не з блоку «Наша Україна». Партійного підходу не буде.

Кон’юнктура є, але вона не домінуюча. Домінує процес бачення об’єднання. Скажімо, хіба потрібна якась посада Едеру чи Рудавському, котрі вступили в НСНУ?

– Чи не здається Вам, що Ви та інші екс-рухівці особисто у той чи інший спосіб започаткували процес маргіналізації партії, попри угоду НРУ з НСНУ? Чи бачите Ви перспективи НРУ поза НСНУ?

— Для цього потрібно робити соціологію. Вихід кожної адекватної, прогнозованої, дієвої особи робить партію біднішою. НРУ переживає зараз складні часи. Але я керувався іншою формулою, поступив демократично. Я на останньому проводі НРУ попоросив і був переконаний, що ми всі повинні були увійти в НСНУ. Це було б правильно.

Але так не сталося, і я зробив свій усвідомлений вибір.

— Чи можливе блокування НСНУ та БЮТ на Львівщині в розрізі останніх звинувачень на Вашу адресу з боку Івана Деньковича?

— Я переконаний, що воно відбудеться. Звинувачення лише додає сил. Але Олійник – це не НСНУ, а Денькович – не «Батьківщина». Ми діячі, лідери, одні з. Але союз мусить відбутися, я хочу цього.

— Ви вітаєтеся з Іваном Деньковичем?

— Безумовно, і з Канівцем, і з Гайдучком. Якби я тримав камінь за пазухою для всіх, хто щось колись говорив про мене погане, то, мабуть, мав би великі проблеми психологічного плану. Я йому кажу: «Що ж ти, Іване?», жартую з ним. Я його запрошував до себе в кабінет, ми довго говорили, потім знову критика. Що ж поробиш… Іван, Іван… Це його позиція, я її ціную.

— Що керувало Вами, коли Ви дали згоду очолити обласний осередок партії «Народний Союз Наша Україна»? Адміністрування як форма партійної розбудови не є найефективнішим варіантом?

— Реально розбудовою партії займаються Гула, Калинюк, інші люди. Я крім Львівської обласної та міської партійної конференції не був більше на жодній. Важко про себе говорити. Сказали, що в мене найкращі шанси, рейтинг, як в колишнього начальника штабу Ющенка, і так далі. Насправді для мене це не самоціль. Мабуть, коли закінчиться організаційна частина після 2006 року… Є люди, які, можливо, більше люблять партійну роботу, і я готовий відійти. Але, думаю, мій організаційний досвід (без використання адмінресурсу) допоможе. Тим паче, перебуваючи в опозиції, я добре навчився діяти не адміністративними методами.

Сьогодні в НСНУ немає адміністративних речей. Даю вам слово честі. Я можу вам поклястися, що жодну людину я не викликав в кабінет і нікого не змушував вступити в партію. До речі, голів РДА не найбільше з НСНУ.

— Розставте, будь ласка, крапки над «і» стосовно партійності Михайла Сендака: то він каже, що до 1 вересня не буде в жодній партії, а під час цього з’являється копія його заяви на вступ в НСНУ..?

— Є зареєстрована заява Михайла Сендака, написана ним власноруч, зареєстрована, підшита в папку. Він обраний членом ради, президії НСНУ. Тек, що він казав, що його не так зрозуміли, нехай коментує сам. Він є дійсний член НСНУ.

– Чи потрібна Вам, як губернатору та політику, опозиція в регіоні? Кого б Ви могли до неї сьогодні зарахувати?

— Мені внутрішньо не хотілося б, аби в області була опозиція до мене, як до керівника області та політика. Кожній людині хочеться жити в комфортних умовах. Але я розумію: якщо не буде опозиції – нашій владі прийде кінець. Влада має властивість розхолоджуватися, менше уваги приділяти роботі, будь-яка влада схильна до корупції.

Робота не буде ефективною, якщо ти не відчуваєш, що тобі в спину дихає опозиціонер, тоді ти приречений на деградацію. Такий період був навіть при однопартійній комуністичній системі: вона почала ламатися лише тоді, як Леонід Брєжнєв 18 років керував СРСР. Опозиція повинна бути, але це має бути справді опозиція, а не замовлення: віддай в Трускавці 120 га землі, віддій майно територіальної громади, віддай організації без тендера, того не рухай, бо він добрий дядько (а сам возить контрабанду), не «наїжджай» на того, хто йде на ПДВ, не змушуй його платити в повному обсязі податки і так далі. Якщо мене хочуть таким чином повернути в систему координат а-ля Кучма, то це не опозиція: це банальна «заказуха». І така «заказуха» сьогодні присутня.

– Чимало працівників Львівського телебачення говорять, що ОДА хоче змістити з посади Ярослава Климовича, аби посадити у крісло свою людину? Чи відповідає це дійсності і чи можуть представники ОДА, Ваші заступники коментувати ситуацію на ЛОДТРК, не маючи жодного стосунку до неї?

— Мої заступники мають право це коментувати, оскільки вони відповідають за цю ділянку роботи. Я переконаний, що Климович повинен написати заяву на звільнення. Хоча б за те, що він не виконав рішення суду. Я в Климовича виграв суд три роки тому.

Він, як моральний чоловік, після того фільму, який вийшов проти мене на ЛТБ, не має права очолювати телебачення. Те, що показували проти Яворівського, дрібничка проти того, що показували в чорно-білому кольорі проти мене під час парламентської кампанії 2002 року. До речі, другий раз цей «фільм» показали 30 березня 2002 року, коли агітація уже була заборонена. Цей фільм в чорно-білому зображені показали двічі, під супровід похоронного маршу, більшість кадрів були не з Червонограда, напевно їх знімали десь в Латинській Америці, а казали, що це я зробив з Червонограда. Він не має морального права працювати. Я цілком згоден з Батенком: Климович повинен піти.

– Процес роздержавлення ЗМІ: як Ви собі його уявляєте і що стане з тими журналістами, які позбудуться роботи?

— Чи може газета, яка має в якомусь місті наклад 1 тисячу примірників, отримувати дотацію, а поруч інша газета, яка «витягує» ситуацію без будь-якого державного фінансування? Повинно бути створене рівне конкурентне середовище.

Державні ЗМІ потрібно передати журналістському колективу. Якщо в них є олія в голові (якщо немає, то ми їм допоможемо), то вони знайдуть інвестора.

– Як би Ви прокоментували заяву колективу газети «Ратуша», про тиск на редакцію безпосередньо з боку міського голови Любомира Буняка? Чи достатньо цього, аби вимагати відставки мера?

— Я солідарний з колективом газети «Ратуша», підтримую будь-якого журналіста будь-якої газети (навіть опозиційних, скажімо, «Україна і час», ЗВУ чи «Молода Галичина»). Я читав цей «матеріал»: мені просто страшно.

Але цього недостатньо для відставки Буняка. Я не думаю, що відставка Буняка зараз взагалі потрібна. Я є противником тих, хто зараз її ініціює. До виборів міського голови залишилося трохи менше року. Потрібно дати міській владі допрацювати. А у 2006 році львів’яни розберуться, кому довіряти: Любомиру Костянтиновичу, чи Костянтину Любомировичу.

– Яку роль, завдання Ви відводите собі як керівнику Львівщини?

— Витягнути Львівщину з економічного та політичного маргінесу. В роки Кучми була свідома політика: маргіналізація Західної України. Я можу вам це довести економічними формулами, математичними викладами.

А зараз почалася й політична маргіналізація. Здається одна сила перемогла, а між собою: «гав-гав», «гав-гав». А це знову відтягує область. Ющенко боляче це сприймає, а наші вороги підсміюються. До речі, є й багато проплачених речей в нашій сім’ї, комусь підкидують грошенят. Я говорю не лише про «Батьківщину», а й про НСНУ й про інші політичні сили. Потрібно лише прослідкувати, хто в який кабінет заходить, який політолог його супроводжує, і дуже багато речей стане зрозуміло.

– Нещодавно Ви сказали, що якби Олійник був лише господарником і зовсім не політиком, то він би не обіймав найбільший кабінет на Винниченка, 18. Ким Ви зараз себе більше відчуваєте: господарником чи політиком?

— Я себе відчуваю регіональним лідером-політиком, якому доручено вести господарку у Львівській області.

– Чи вміє визнавати Петро Олійник свої помилки публічно?

— Вмію визнавати свої помилки і вмію вибачатися. Я вмію навіть вибачатися за інших. Я не раз це робив не лише у вузькому колі, а й публічно, перед людьми. Саме це я вмію робити дуже добре і не боюся цього.

– Яку причину Ви будете вважати вагомою, аби подати у відставку з посади голови ОДА?

— Незадоволення моєю роботою Президента. Або якийсь вчинок, який перекреслює моральні чи законні засади моєї діяльності: здійснення мною такого вчинку, після якого я б відчув, що не маю права залишатися на цій посаді.

Тарас КУХАР, Західна інформаційна корпорація

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...