Сен­са­цій­на зна­хід­ка під Льво­вом

У се­лі Су­хо­во­ля на Го­ро­доч­чи­ні не­що­дав­но знай­де­но уні­каль­но­го, ду­бо­во­го чов­на. Він є ні­мим свід­ком по­дій си­вої дав­ни­ни – ним ко­лись вес­лу­ва­ли на­ші да­ле­кі пра-пра-пра­щу­рі.

Про те, що зна­хід­ка по­ба­чи­ла світ Бо­жий піс­ля ба­га­тос­то­лі­т­ньо­го спо­чин­ку, про­мо­вис­то свід­чить те, що чов­на знай­шли під дво­мет­ро­вим тор­ф`я­ним ґрун­том.

Це тра­пи­ло­ся під час зе­мель­но-ес­ка­ва­тор­них ро­біт на бе­ре­зі сіль­сько­го озе­ра. На жаль, ін­ших сім (!) чов­нів уря­ту­ва­ти не вда­ло­ся – не­щад­ні “зу­би” ес­ка­ва­то­ра пе­рет­во­ри­ли ці уні­каль­ні іс­то­рич­ні ре­лік­вії на де­рев­`я­не мі­си­во…

Це від­бу­ло­ся так. Один міс­це­вий під­при­є­мець на ло­ні ма­льов­ни­чої при­ро­ди на­ду­мав спо­ру­ди­ти від­по­чин­ко­вий ком­плекс. Він зап­ла­ну­вав знач­но роз­ши­ри­ти об­`єм двох сіль­ських озер, які під час “со­ві­тів” заз­на­ли не­щад­ної ме­лі­о­ра­ції. Най­няв ро­біт­ни­ків, і по­ча­ли­ся жва­ві зем­ля­ні ро­бо­ти. Близь­ко трьох тиж­нів то­му на від­ста­ні 15-ти мет­рів від во­дя­ної по­вер­хні ме­та­ле­ві клеш­ні ес­ка­ва­то­ра у зем­лі нат­ра­пи­ли на щось ду­же й ду­же твер­де. Ці­єю “твер­діс­тю” й ви­я­вив­ся зга­да­ний чо­вен.

– Де­ре­во зат­вер­дло і ста­ло, як ка­мінь, – роз­по­вів “Пог­ля­ду” во­дій ес­ка­ва­то­ра Ва­силь (чо­ло­вік від­мо­вив­ся наз­ва­ти своє пріз­ви­ще). – Ди­віть­ся са­мі: двад­цять чо­ло­вік не мог­ли зру­ши­ти то­го чов­на з міс­ця. То­му ми йо­го ви­тяг­ну­ли на­го­ру за до­по­мо­гою ме­та­ле­вих тро­сів.

Пан Ва­силь зіз­на­єть­ся, що ін­ших се­ме­ро чов­нів він прос­то “пе­ре­ло­па­тив” за до­по­мо­гою тех­ні­ки, не ві­да­ю­чи про їх­ню іс­то­рич­ну цін­ність.

– А звід­ки я мав зна­ти про це?! – ні­я­ко­во роз­во­дить він ру­ка­ми. – Пра­цюю і пра­цюю, звід­ки ж я знаю, що під зем­лею є якісь іс­то­рич­ні зна­хід­ки? Ко­ли б знав, що ви так за­ці­ка­ви­те­ся ци­ми чов­на­ми, то збе­ріг би для вас не один чо­вен, а всі…

Іс­то­рич­на зна­хід­ка за­раз стоїть на зем­ля­но­му на­си­пі на бе­ре­зі озе­ра. Цей де­рев­`я­ний ду­бо­вий чо­вен має ду­же ці­ка­ву фор­му. Він дов­гий і вузь­кий, на­че ін­ді­ансь­ке ка­ное. Чо­вен ви­дов­ба­ний з су­ціль­ної ду­бо­вої ко­ло­ди, і твер­дий, на­че сло­ня­ча бив­ня…

– Нас ду­же за­ці­ка­ви­ла ця зна­хід­ка, – за­у­ва­жив меш­ка­нець Су­хо­во­лі, де­пу­тат Львівсь­кої об­лас­ної ра­ди Ярос­лав Кор­жинсь­кий. – Тим па­че, що в су­сі­дньо­му се­лі Во­ро­ців ар­хе­о­ло­ги знай­шли кам`я­ні то­пір­ці та мо­лот­ки. Ка­жуть, на цій те­ри­то­рії ко­лись жи­ли пер­віс­ні лю­ди. Мо­же, й на­ша Су­хо­во­ля має знач­но давнішу іс­то­рію, ніж офі­цій­них 550 ро­ків.

Не вик­лю­че­но, що тут про­ті­ка­ла ве­ли­ка рі­ка. Оче­вид­но, що чов­ни не є ні від­по­чин­ко­ви­ми, ні ама­торсь­ки­ми.

На пре­ве­ли­кий жаль, пос­піл­ку­ва­ти­ся з ав­то­ром ідеї спо­руд­жен­ня від­по­чин­ко­во­го ком­плек­су не по­щас­ти­ло – йо­го не бу­ло на міс­ці. На­то­мість ав­тор ма­те­рі­а­лу ви­ру­шив за ко­мен­та­рем до львівсь­ких ар­хе­о­ло­гів. В Ін­сти­ту­ті ук­ра­ї­ноз­навс­тва іме­ні Іва­на Крип­`я­ке­ви­ча НАН Ук­ра­ї­ни ми пот­ра­пи­ли як­раз на вче­ну ра­ду. І… з при­єм­ніс­тю кон­ста­ту­ва­ли, що на­ша роз­по­відь про уні­каль­ну зна­хід­ку та по­каз її світ­лин на му­жів на­у­ки спра­ви­ла ефект іс­кри в боч­ці з по­ро­хом. Умить роз­го­рі­ла­ся жва­ва дис­ку­сія. По­тім ко­жен ар­хе­о­лог вис­ло­вив свою точ­ку зо­ру сто­сов­но по­ход­жен­ня цьо­го чов­на та ймо­вір­ної да­ти “на­род­жен­ня”. Вер­сії лу­на­ли різ­ні – від кіль­кох ти­сяч ро­ків до на­шої ери (!) до XVII-XVIII сто­літ­тя. Усі при­сут­ні зій­шли­ся на то­му, що зна­хід­ка є надз­ви­чай­но уні­каль­на, і ви­рі­ши­ли не­гай­но вжи­ти за­хо­дів що­до її по­ря­тун­ку від по­даль­ших зем­ля­них ро­біт та від­ря­ди­ти в Су­хо­во­лю ар­хе­о­ло­гіч­ну ко­мі­сію.

– Ми вва­жа­є­мо, що чо­вен є од­ним із ар­хе­о­ло­гіч­них об’єк­тів яко­гось ве­ли­ко­го іс­то­рич­но­го ком­плек­су, – під­су­му­вав ажі­о­таж сво­їх ко­лег за­ві­ду­вач від­ді­лом ар­хе­о­ло­гії Ін­сти­ту­ту ук­ра­ї­ноз­навс­тва, док­тор іс­то­рич­них на­ук Олек­сандр Сит­ник.

– Це мог­ла бу­ти і прис­тань, і дав­нє по­се­лен­ня, і на­віть по­хо­валь­ний ме­мо­рі­ал. Біль­шість спе­ці­а­ліс­тів схо­дять­ся на то­му, що приз­на­чен­ня чов­на – лов­ля ри­би. Приб­лиз­ну йо­го да­ту за­раз наз­ва­ти важ­ко. На ос­но­ві світ­ли­ни мож­на при­пус­ти­ти, що чо­вен швид­ше за все при­ман­дру­вав до нас із Се­ре­дньо­віч­чя (XV-XVIII сто­літ­тя). Од­нак не вик­лю­че­но, що йо­го “вік” по­чи­на­єть­ся на­віть з до­би не­о­лі­ту – по­чи­на­ю­чи з 5-ти ти­сяч ро­ків до на­шої ери. Тіль­ки спе­ці­аль­ні ме­то­ди да­дуть змо­гу більш-менш точ­но об­чис­ли­ти вік цьо­го чов­на.

На­у­ко­вець під­крес­лив, що зна­хід­ка уні­каль­на пе­ре­дов­сім че­рез те, що знай­де­но не од­но­го чов­на, а ві­сім. На йо­го дум­ку, це свід­чить про те, що на цьо­му міс­ці ко­лись бу­ла дав­ня прис­тань ри­баль­ської ар­ті­лі. Не вик­лю­че­но, що по­руч було й се­ло, в яко­му меш­ка­ли ри­бал­ки.

– Ми при­пус­ка­є­мо, що “вік” усіх чов­нів різ­ний, але во­ни на­ле­жать до од­но­го ча­со­во­го ді­а­па­зо­ну, – за­у­ва­жив пан Сит­ник. – Швид­ше за все, во­ни не бу­ли за­ли­ше­ні в один мо­мент унас­лі­док яко­гось ка­так­ліз­му – нап­рик­лад, по­же­жі. Ма­буть, їх по­чер­го­во за­ли­ша­ли на цьо­му міс­ці че­рез ста­рість та неп­ри­дат­ність. У будь-яко­му ви­пад­ку чо­вен пот­ріб­но тер­мі­но­во вря­ту­ва­ти для де­таль­но­го дос­лід­жен­ня і збе­рег­ти цю ре­лік­вію для май­бут­ніх по­ко­лінь…