Борислав потерпає без води через амбіції олігархів?

Місто Борислав та сусідня курортна Східниця майже 20 діб були позбавлені однієї з найважливіших передумов людського існування – води. Мешканці міста вже не вперше відчували на собі всі «вигоди» дикої для 21 сторіччя ситуації: носили важкі каністри, змивали туалети використаною брудною водою, тішилися дощу. Місцеві ЗМІ звинувачують у всьому мера Борислава, мешканці теж нарікають на Володимира Фірмана. Сам мер міста вважає, що проблема тягнеться ще з часів, які передували його каденції.

Воду у Борислав та сусідню Східницю качають два насоси зі станції «Рибник». 8-го квітня згорів перший з них, а 20-го – другий, після чого місто лишилось без води. Лише 10 травня відновили централізоване водопостачання відновили, відремонтувавши один із насосів.

Поломка насосів стала закономірним фіналом довгої війни міської влади з енергетиками. Борислав і до того мав проблеми з водою – місцевий водоканал регулярно відключали від електроенергії за борги. Врешті-решт насоси не витримали роботи у рваному режимі через постійні відключення електрики.

Непорозуміння з енергетиками міська влада вважає багато в чому штучними. Головною причиною боргів за електропостачання «Бориславводоканалу» є погано визначені тарифи, вважають у мерії.

«Є необгрунтованй тариф на водопостачання. «Водоканалу» відключають електроенергію, бо не вистачає коштів, аби розрахуватись за неї. А тариф ми не можемо переглянути , бо нам НКРЕ не погодить його зміну. Спочатку треба сплатити борги, а тоді подавати документи», – розповідає заступник мера Борислава Роман Дубрак.

Ось таке зачароване коло: щоб розрахуватись з боргами, треба підняти ціну за воду, але ніхто її не підніме, поки ці борги не оплатяться. Втім, іншим містам, за словами чиновника, тарифи підвищили без такої складної схеми. Виходить, лише Бориславу вперто не хочуть змінювати розцінки за водопостачання? Звучить, як мінімум, дивно.

Втім, дивним у водній епопеї Борислава є не лише це. Міський голова Володимир Фірман, скажімо, не виключає, що насосні системи вивели з ладу спеціально, аби лишити Борислав без води, а потім взяти «Бориславводоканал» в концесію. Бажаючих провернути подібну обородку не бракує. Йдеться, зокрема, про колишніх «регіоналів», донецьких та львівських підприємців.

Та й серед міської влади є багато прихильників такої ідеї. Фірман, з його намаганням залишити підприємство місту, інколи виглядає на тлі своїх опонентів білою вороною.

«Депутати не мають чіткої позиції щодо того, аби «Водоканал» лишився комунальною власністю. Вони самі хочу передати «Бориславводоканал» в концесію. Напередодні Великодня один з них натякав мені, що скоро все так і станеться», – розповідає мер Борислава.

За словами мера Борислава, найлегший спосіб «віджати» собі якесь комунальне підприємство – це зробити його банкрутом. «Коли підприємство збанкрутіло-бери що хочеш. Якщо воно нормально працює – ніхто не забере», – пояснює він.

Обезгрошити підприєммство комунальної власності не так вже і важко, і цьому інколи допомагають окремі його керівники. «Коли Східниця, до якої вода теж йде з «Рибника», почала розвиватися, то деякі працівники «Водоканалу» почали підключати воду своїм знайомим. З 13 тис. кубів, які качає насосна станція, половина до Борислава не доходить», – бідкається мер.

До речі, в березні цього року у міській раді Борислава вирішили подавати воду лише вночі, аби зекономити енерговитрати та зробити меншою різницю у постачанні води та реально виплати за неї,що у Східниці становить лише 15%. Звучить красиво, але на ділі виходить, що люди, які крали певну кількість кубів води для своїх відпочинкових зон – мали би далі продовжувати це робити, а населення Борислава і Східниці – пожертвувати своєю водою на користь злодіям.

Отож зробити врізки у трубах, дати «на халяву» санаторіям кумів-братів декілька кубів води, подомовлятися з чиновниками, і все готово – «Бориславводоканал» по шию у боргах, чекає на святих рятівників, які прийдуть та врятують його та й усе місто.

«Якщо більше 25% підприємства належить місту, то воно не вважається малим і має платити ПДВ. А приватне підприємство виходить на спрощену систему оподаткування і не платить такі податки», – каже Володимир Фірман.

Це власне і є ще одною причиною, чому приватизація підприємства виглядає такою спокусливою. Втім, «Бориславводоканалу» вибратись із фінансового та технічного дна допомогли б і звичайні інвестиції чи спільна робота, коли б 51% власності належало б місту, а 49% – приватній особі чи фірмі.

Однак подібна схема всерйоз не обговорюється. А тим часом спроби приватизувати «Бориславводоканал» стають все активнішими. Володимир Фірман зізнається, що йому самому пропонували за згоду певні суми. Однак тепер уже нічого не пропонують, а все активніше «працюють» з іншими людьми. І «працюють» вельми переконливо, мер практично втратив підтримку депутатського корпусу, який готовий віддати комунальне підприємство будь-кому, хто лише подасть заявку. Найчастіше при цьому говорять про відомих на Львівщині братів Дубневичів.

Володимир Фірман вибудовує плани, як врятувати міську власність від чужих приватних рук. «Є два сучасних насоси і один на резерв, ціна одного – 800 тис. грн. Два будуть працювати вночі, коли ціна за електроенергію менша – лише 46 коп, і вдень люди отримуватимуть воду. Тоді затрати на електроенергію зменшаться. Цей проект окупиться протягом 9-10 місяців. Єдина проблема – грошей на це зараз ми не маємо», – ділиться мер.

Вихід з ситуації Володимир Фірман бачить у фінансуванні за допомогою іноземних інвестицій.

«Буду домовлятися з італійцями,які приїхали до нас. Вони хочуть будувати електростанцію сонячну, дають нам під гарантію насоси на 5-10 років. В такому випадку «Водоканал» лишається в міста. Я не хочу його віддавати. Все, що стає приватним – перестає працювати», – каже мер.

Відключення насосних станцій від електропостачання через заборгованість мер вважає лише «відмазкою» для певних осіб, які мають свої інтереси у приватизації комунального підприємства.

«Я не розумію, чому в Луганській області, в якій не платять за електроенергію, взагалі її не відключають, а у Львівській області вимикають? І чому відключають електропостачання, як правило, саме тим насосним станціям, які перебувають у комунальній власності», – обурюється Володимир Фірман.

Запустивши насосну станцію, Борислав отримав черговий перепочинок. Однак чи надовго прийшов водний спокій у місто, і чи зуміє «Бориславводоканал» залишитися власністю громади – наразі не береться сказати ніхто..