Влада Львова не дає собі ради із незаконним встановленням базових станцій мобільних операторів.
Офіційна статистика стверджує, що сьогодні в Україні налічують понад 51 млн абонентів різних мобільних операторів. І це при тому, що населення України становить близько 47 млн українців. Лише за 10 років кількість власників мобілок зросла у тисячу разів, порівняно із 1997 роком, коли мобільний зв`язок лише зароджувався на теренах нашої країни. Мобільний зв`язок проник у повсякдення українців, ставши основним засобом комунікації і невід’ємною частиною нашого життя.
Цілком закономірно, що такі тенденції змушують провідних операторів мобільного зв’язку збільшувати кількість базових станцій (іншими словами антен), аби в жорстких умовах конкуренції покривати мережею нові території.
У Львові суцільний мобільний «вишак»…
Нині мобільні антени у місті з’являються як гриби після дощу на дахах адміністративних будівель, гуртожитків та навіть міських комунальних поліклінік. За словами заступника начальника управління транспорту і зв’язку Львівської міської ради Андрія Швайки, сьогодні у Львові налічують 352 базові станції стільникового зв’язку провідних мобільних операторів, і лише 5 із них отримали дозволи з міської ради на встановлення. Решта 347 станцій мобільного зв’язку встановлено без відповідного погодження із міською радою.
Попри рішення міськвиконкому “Про порядок будівництва базових станцій стільникового зв’язку у м. Львові”, яке передбачає порядок встановлення нових і узаконення тих базових станцій, які вже існують, мобільні оператори таки не поспішають узаконювати свої вишки. «Мобільні оператори трактують, що у них є всі дозвільні документи. Але нема погоджень і дозволів від міської ради на будівництво, згідно з законами України «Про планування забудови території», «Про місцеве самоврядування». Тобто орган місцевого самоврядування повинен давати такий дозвіл. Цей дозвіл передбачає, що базову станція можна споруджувати в певному відведеному місці», – розповідає Андрій Швайка.
Намагання міської влади впливати на діяльність мобільних операторів у Львові не випадкові. Незважаючи на доволі велику кількість стільникових станцій у Львові, всі податки зі встановлення вишок, використання радіочастот тощо, мобільні оператори сплачують в Київ. Натомість міський бюджет від цього не отримує жодної копійки. У рішенні виконкому ЛМР “Про порядок будівництва базових станцій стільникового зв’язку у м. Львові” передбачено, що оператори мобільного зв’язку мають сплачувати інвестиційні внески при встановленні базових станцій. «Має бути сплачено інвестиційний внесок, сума якого залежить від вартості будівництва базової станції стільникового зв’язку. Це в кожному конкретному випадку передбачено, що має бути зведений кошторис. Згодом він потрапляє в управління контролю і аудиту міської ради, де роблять висновок про відповідність того кошторису реальній вартості. На підставі їхнього висновку і нараховують інвестиційний внесок», – повідомив Андрій Швайка. Щоправда, скільки саме операторів мобільного зв’язку сплатили інвестиційні внески за встановлення базових станцій та на яку суму, не відомо, оскільки управління економіки міської ради не веде окремого обліку сплати інвествнесків GSM-операторами.
Щодо демонтажу станцій, які не мають відповідного дозволу на встановлення, то міська влада не надто себе обтяжує в цьому напрямку. «Там, де є звернення жителів, міська рада реагує на такі речі. В нас є сім випадків, коли припинено діяльність базових станцій, які встановлені поблизу житлових будинків, особняків. Фізично демонтовано дві станції, ще у п’ятьох випадках призупинено роботу або не видано дозволів на введення в експлуатацію. Насамперед тут найбільша робота і відповідальність падає на районні адміністрації. В нас є відповідні рішення виконкому 2002 року, в яких передбачено процедуру демонтажу самовільно збудованих пристроїв зв’язку», – повідомив Андрій Швайка.
Наразі Галицька районна адміністрація готує три судові позови стосовно самовільно встановлених станцій стільникового зв’язку. Як повідомила Ірина Маруняк, голова Галицької райадміністрації, на встановлення кожної окремої мобільної вишки має бути рішення виконкому, адже встановлення базових станцій стільникового зв’язку міські чиновники класифікують як будівництво. «В Галицькому районі є випадки встановлення базових станцій стільникового зв’язку ЗАТ «Київстар», «Український мобільний зв`язок», «Велтон Телеком» без відповідних погоджень міської ради. Ми скеровуємо їм попередження про те, що треба узаконити вишки, зібрати весь пакет документів і дати погодження на виконком. Ми також скеровуємо документи в інспекцію Держархбудконтролю для накладення штрафних санкцій. І лише тоді ми подаємо матеріали до суду. Лише після прийняття рішення суду вишка може бути демонтована. Ми не можемо сьогодні просто взяти і де- монтувати вишку, тому що маємо працювати в межах чинного законодавства», – розповіла Ірина Маруняк.
Провідні мобільні оператори, які встановлюють свої базові станції стільникового зв’язку у Львові не погоджуються з тим, що встановлені вишки незаконні. За словами Віктора Гальчинського, менеджера із зв’язків з громадськістю ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», компанія розташовує свої базові станції відповідно до вимог чинного законодавства. «Усі станції компанії, щорозміщені у Львові, мають належно оформлені санітарні паспорти та інші дозвільнідокументи, визначені чинним законодавством України», – повідомив Віктор Гальчинський.
Схожу позицію щодо розміщення базових станцій стільникового зв’язку має й інший оператор – «МТС Україна». На думку Вікторії Рубан, начальника відділу зв`язків із громадськістю «МТС-Україна», намагання міської влади врегулювати діяльність мобільних операторів, які встановлюють свої базові станції у Львові, пов’язане із прагненням міських чиновників наповнити бюджет міста за рахунок великих прибуткових компаній. «Для того, щоб забезпечувати абонентів якісним зв’язком, «МТС» розвиває мережу та встановлює нові базові станції. Таке встановлення регламентує чинне законодавство, згідно з яким діяльність операторів мобільного зв’язку регулюють державні органи влади: Міністерство транспорту та зв’язку України, Національна комісія з питань регулювання зв’язку, Державна інспекція зв’язку та нормативні акти Верховної Ради України. Базові станції, введені «МТС» в експлуатацію, відповідають усім вимогам законодавства. У Львові це здебільшого базові станції, які встановлюють на існуючих будівлях, і є такими, що не вносять конструктивних змін в цілісність споруд. Отож, згідно з чинним наказом №180 Міністерства транспорту та зв’язку, встановлення таких базових станцій не повинні узгоджувати органи місцевого самоврядування. Сьогодні ані закони, ані інші нормативні документи державних органів, що згідно з законодавством мають повноваження регламентувати діяльність мобільного оператора, не передбачають вимог, які висуває Львівська міськрада. Попри це, «МТС» перебуває у постійному діалозі з Львівською міськрадою стосовно встановлення базових станцій», – розповіла Вікторія Рубан.
Контроль є – покараних немає
Не лише влада міста намагається контролювати ситуацію довкола встановлення базових станцій стільникового зв’язку. «Український державний центр радіочастот» чи не головний контролюючий орган, без погодження якого жодна із мобільних станцій не змогла б працювати. Завдання «Укрчастотнагляду» полягає в тому, аби слідкувати за законністю використання радіочастотного ресурсу України. Тож кожному операторові мобільного зв’язку надають відповідні частоти і будь-яка мобільна вишка не зможе почати передавати сигнал без дозволу такої установи, як “Укрчастотнагляд”. «Наше завдання полягає у відслідковуванні правильного використання частоти, чи оператори мають всі відповідні документи для того, щоб сплачувати податки при використанні цих частот. Усі ці ліцензії коштують немалих грошей. Мобільні оператори не можуть безкоштовно використовувати частотний ресурс України. Оскільки частоти є також надбанням держави, як газ, водні ресурси, ліс тощо», – розповідає Михайло Перепьолкін, начальник Львівської філії Українського державного центру радіочастот.
За його словами, базові станції стільникового зв’язку заборонено встановлювати поблизу шкіл, дитячих садочків тощо. Втім, відмовитися сьогодні від мобільного зв’язку практично нереально. Пан Перепьолкін розповів «Новому погляду» і про процедуру «реєстрації» станції стільникового зв’язку: «Якщо до нас приходить заявка, що оператор хоче встановити свою станцію, то ми перевіряємо місце розташування цієї станції, її координати, перевіряємо сертифікованість обладнання, даємо дозвіл на ввімкнення, тоді перевіряємо випромінення станції і її потужність. А оператори мобільного зв’язку самі погоджують встановлення вишки з власником будинку і санстанцією. Місце встановлення базових станцій повинна погоджувати міськрада із санстанцією. У санстанції є певні вимоги до мобільних операторів. Натомість запустити свою базову станцію без нашого погодження і контролю мобільні оператори не можуть. Будь-яка базова станція, що починає працювати без нашого погодження, «засвітиться». Якщо ми визначили, що певний GSM-оператор встановив базову станцію без нашого дозволу, ми відсилаємо йому попередження, і далі з таким оператором працює Державна інспекція зв’язку. Саме вони стягують з них штрафи від 170 до 1700 грн. Наразі GSM-операторів за незаконне встановлення протягом останнього року ми ще не карали».
Шкода для здоров’я
Існування мобільного зв’язку безпосередньо пов’язане з таким поняттям, як електромагнітне випромінювання. У надмірних дозах воно шкодить здоров’ю людини. Це незаперечний науковий факт. Вчені вже не перший рік сперечаються про те, наскільки впливають на здоров’я людини мобільні телефони і базові станції мобільного зв’язку. В Україні існують спеціальні санітарні норми, які заборонено перевищувати. У дотриманні цих норм зацікавлені всі. По-перше, населення. По-друге, оператори, які витрачають на монтаж базових станцій великі гроші і не хочуть, щоб їх закривали. По-третє, державні органи контролю – зокрема, санепідемстанції.
Вадим Стасюк, лікар оперативної лабораторії електромагнітних полів Львівської обласної санітарної епідеміологічної станції, каже, що санстанція веде облік і реєстрацію джерел електромагнітного випромінювання. «Існують державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. Вказаними нормами обумовлено, що розміщення радіотехнічних об’єктів (базова станція) допустиме на дахах житлових, громадських будинків за умови дотримання допустимих рівнів електромагнітного випромінювання, на території, прилеглій до забудови лікувально-профілактичних, житлових та інших об’єктів. Можна встановлювати на лікувально-профілактичних закладах. Тобто значних обмежень немає. Єдине, що обмеження існують на території дошкільних та шкільних закладів. Гранично допустимий рівень впливу на людину електромагнітного поля в Україні наразі становить 2,5 мікровати на сантиметр квадратний. Це дуже жорстка норма. Всюди у світі ті норми набагато лояльніші. В Росії, наприклад, 10 мікроват, в країнах Скандинавії 100 мікроват», – розповідає Вадим Стасюк.
До речі
Професор Вінницького технічного університету Юрій Крушевський стверджує, що негативний вплив електромагнітного випромінювання на людський організм, безперечно, є. Щоправда, наука ще повністю не дослідила його наслідки. Тому він радить не користуватися «мобілкою» більше години на добу, не носити апарат ближче аніж 50 см. від тіла, не прикладати слухавку до вуха одразу після набору абонента. Окрім того, суворо заборонено дітям до 10 років користуватися мобільним телефоном, і вже зовсім не бажано користуватися «мобілкою» вагітним жінкам, адже ембріон людини зовсім не захищений від електромагнітних хвиль.
Анастасія Андрійчук, «Новий Погляд»