Поховайте мене... у крематорії?

Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»

|

Чи потрібен Львову, місту із майже мільйонним населенням, крематорій? Чим насправді є кремація і наскільки вигідна ця процедура, порівняно з традиційними захороненнями?

Що про це кажуть міські чиновники, працівники львівського моргу, а також місцевого духовенства? Відповіді на запитання “Ратуша” шукала у людей, безпосередньо пов’язаних із цією проблемою.

Перепрошую, а куди мені вас ховати?

„Ховати завжди є кого. Аби тільки місць на всіх вистачило. Скоро у Львові це робитимуть, мабуть, стоячи… Смішно, навіть, запитувати, чи Львову не потрібен крематорій”, — відповів на наше запитання диспетчер міського відділення моргу. Авжеж, ситуація не виглядає критичною, але кожен причетний до цієї проблеми, знає: у Львові бракує землі, аби захоронити всіх, хто цього потребує. Ще рік тому начальник управління інженерного господарства Львівської міської ради Іван Онисковець висунув ідею провести дослідження на предмет того, як мешканці Львова ставляться до побудови у Львові крематорію. З цього приводу міські управлінці оголосили громадські обговорення. Однак мешканці міста не подали жодних пропозицій і не висловили бодай якихось думок із цього приводу. У зв’язку з цим мерія продовжила термін подання пропозицій, сподіваючись, що львів’яни все-таки продемонструють своє зацікавлення. Рік потому, коли “Ратуша” поцікавилась у пана Онисковця, якими ж були результати громадських обговорень, Іван Микитович досить гостро відповів, що жодних результатів він таки не побачив. „До нас зателефонувала лише одна людина і сказала, що особисто їй крематорій не потрібен”, — розповів начальник управління. Підхід міського чиновника до проблеми дещо здивував. У коментарі він не зміг чітко окреслити, як же проводили громадські слухання. “Ми давали оголошення про обговорення цієї теми в газети”, — повідомив пан Онисковець. Зрозу­міло… Мабуть, якщо кожного львів’янина окремо спитати, чи потрібно йому крематорій, навряд чи всі одностайно стверджуватимуть, що потреба у цьому є. Не дивно, що й міський голова дав чергову неоднозначну відповідь. “Ця проблема ще не на часі”, – підсумував Андрій Садовий у коментарі “Ратуші”.

Зрозуміло, не всім львів’янам ховати своїх родичів вже і сьогодні, тому і не кожен намагається усвідомити проблеми пов’язані із захороненнями. А проблеми насправді існують. Ще рік тому, а сьогодні ще гострішою є полеміка про брак земель для захоронень. Якщо із 12-ти існуючих у Львові цвинтарів Личаківський уже став музеєм, а Янівський, за словами, керівництва “напівзакритий”, то про, здавалось б, запасний варіант — Голосківське кладовище, вже й побоюються згадувати. „Щороку у Львові відбувається близько 7 тисяч поховань. Взимку людей помирає більше, ніж в інші сезони, близько 35 осіб щодня. Влітку, на щастя, менше: 15 — 20. Усі львівські кладовища вичерпують свої можливості, адже відповідно до українського законодавства на одне традиційне поховання необхідно виділити близько 2,2 метра квадратних землі”, – розповідає директор бюро ритуальних послуг Юрій Процевич. За його ж словами, триває пошук нових територій під захоронення. Нині розглядають варіанти розширення Сихівського цвинтаря, а також освоєння нових ділянок у селах Куликів і Радичі Жовківського району (по 60 га в обох місцях). Щодо Сокільник, поблизу яких також планували влаштувати новий цвинтар, то тут ситуація значно складніша, адже землі в цих місцинах належать Львівському аеропорту, а, відповідно до законів України, цвинтар на такій території будувати заборонено. „Правду кажучи, можна знайти декілька вільних гектарів, очистивши територію діючих цвинтарів. На тому ж Янівському дуже багато засмічених місць, а також місць, які заросли дикими кущами. Очистивши ці землі трохи полегшимо ситуацію”, — продовжує Процевич.

Поховання поряд з грядками

Така критична ситуація інколи призводить до того, що львів’яни ховають родичів неподалік від своїх дачних будинків, що не дуже безпечно з огляду на санітарні умови, а також у паркових зонах, що взагалі незаконно. Львівські ЗМІ неодноразово розповідали, як поодинокі могили знаходили у парку “Знесіння”, який для когось тепер став цвинтарем. Хаосу у міських захороненнях не доведеться довго чекати — влітку незаконну могилу встигають викопати за 40 хвилин, а штраф за незаконне захоронення не такий уже й великий — лише 70 грн.

Іноземний і вітчизняний досвід

У крематоріях Англії щороку спалюють до 70% померлих, у Чехії (до речі, лідера в Європі із виробництва обладнання для кремації) — 80%, у Москві — близько 50%. Перший крематорій в Україні, звісно ж, з’явився у Києві, другий — у Харкові і останній — в Одесі. Віднедавна, а саме цієї весни, питання про створення крематорію почали обговорювати у Донецьку, Кривому Розі та у Маріуполі. Тема не оминула і курортної Ялти. Місту доводиться шукати нові місця не лише для відпочинкових баз і приватних вілл, а й для нових захоронень. У статті “Ялта: крематорий землю бережет?” газети “Крымское время” від 24 жовтня минулого року журналісти повідомляли, що для мешканців міста процедура кремування коштуватиме близько 300 — 400 грн, приблизно стільки ж, скільки витрачають на звичайну процедуру захоронення. Інформацію ж про те, скільки коштує устаткування для кремації, різні джерела подають по-різному. Нині одна піч для кремації європейського, переважно чеського, виробництва коштує від 250 тисяч до

1 млн євро. Коли йшлося про суми, які необхідно витратити на побудову крематорію у Львові, то начальник управління інженерного господарства ЛМР Іван Онисковець називав суму у 3,5 млн грн.

Найбільший український

Найбільший за обігом кремації в Україні Київський крематорій. За даними, поданими у журналі „Деловая столица” попит на кремацію у Києві залишається стабільним — від 800 до 900 замовлень у місяць. Ціни на кремацію у Києві середні: від 400 до 800 грн, враховуючи посудину для зберігання праху, яка коштує від 36 грн до 1,5 тис. грн. Минулого року розпочалася реконструкція київського крематорію, і міська влада столиці передала на цей проект аж

7,5 млн грн. В цьому випадку у Києві не тільки розраховують на збільшення кількості охочих кремувати своїх родичів, а й на оздоблення зовнішнього вигляду похоронного дому, де кияни зможуть в останнє попрощатися зі своїми родичами. Президент Всеукраїн­ської асоціації працівників похоронних організацій Ірина Сапарова під час оголошення про те, що у Маріуполі відкривають новий похоронний дім і планують побудувати крематорій, в інтерв’ю місцевій газеті зазначила, що кремація вирішує для багатьох важливі фінансові питання. За її словами, у разі кремації відпадає потреба у закупівлі вінків, адже їх можна замінити гарною ікебаною, не потрібно купувати дорогі гроби, адже можна купити “фальш-гроб”, який є екологічно чистим і не коштує так дорого.

Півметра на людину

За словами Ігоря Гавришкевича, директора Личаківського цвинтаря, після кремації значно економлять на площі: на одну людину достатньо до півметра землі. Цієї ж думки дотримується і директор похоронного бюро Юрій Процевич. За його словами, через три роки питання побудови у Львові крематорію буде дуже актуальним. „Людям доведеться ламати стереотипи і довіритися кремації. На одній із процесій у Київському крематорії я звернув увагу на такі слова священика: із праху вийшов — у прах повернувся. В Європі зберігати прах родичів в урнах удома — звична картина. Як не як, пам’ять про близьку людину залишається набагато ближче”, — впевнений директор.

Саме під час нашого візиту в кабінет Юрія Процевича зателефонували із проханням організувати кремацію. „Сьогодні ми можемо лише допомогти людям кремувати родичів у Києві. Ми надаємо транспортні послуги і веземо тіло до столиці і привозимо урну з прахом назад. Мені дуже хочеться бути тим, хто вирішить питання побудови крематорію. До речі, це може бути навіть регіональний крематорій. Наприклад, об’єднаємо Львівську, Тернопільську, Чернівецьку та Закарпатську області…”, — захоплено розповідає пан Юрій.

Ще не час, але…

Є люди, які переконані, що у Львові вже починали будівництво крематорію, зокрема, на території Голосківського кладовища. Насправді, там ще у радянські часи будували ритуальний майданчик для проведення похоронних процесій. Хоча, якщо вірити словам Юрія Процевича, на цьому кладовищі залишилася стіна від недобудованого колумбарію для поховання урн зі спаленим прахом. Але це був ще не крематорій. На інтернет-сторінці міської ради Львова у розділі “Об’єкти забезпечення життєдіяльності міста” вже існує план побудови львівського крематорію. Наразі довелося прочитати такий пункт: “Будівництво крематорію. Функція крематорію – кремація тіл померлих. Будівництво колумбарію для захоронення урн із прахом померлих. Термін окупності – 6 років”. Слова міської ради ми вже отримали, попереду — справи. Сподіваюся, що будівництво такого „важливого для життєдіяльності міста” об’єкта проведуть виважено і не в час критичної ситуації на львівських цвинтарях. Крематорій як подарунок від влади у важкі часи нікому не потрібен. Адже ми маємо приклади нещодавно „на алярм” забудованої центральної частини міста, що виправдало сподівання хіба що „одноразового” туриста, а також відкинутої у довгу шухляду більш гнітючої проблеми із побудовою сміттєпереробного заводу у Грибовичах. Чи буде у Львові крематорій — питання часу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...