Рік Олійника (Підсумки-2006. Частина 1)

Андрій ЦЬОПА, «Львівський портал»

|

Ким був Петро Олійник у минулому році: фарбованим лисом чи справжнім воїном президентської раті?

Керівник Львівського обласного виборчого штабу блоку “Наша Україна” на виборах 2006 року Петро Олійник – це вже не керівник Львівського обласного виборчого штабу кандидата в Президенти України Віктора Ющенка у 2004 році. Горнило влади – посада голови Львівської ОДА – вплинули на Петра Михайловича миттєво: у 2006 рік він увійшов більш сутулим та похнюпленим, проте стриманішим, виваженішим, якимось навіть більш дорослим, досвідченішим. Утрачене (чи свідомо відкинуте?) юнацьке завзяття відчувалося в рухах і міміці намісника Львівщини лише під час стрибка в ополонку на Водохреща в розпал виборчої кампанії.

Людина Президента, як Петро Олійник й далі продовжує себе називати, пішовши на час парламентської виборчої кампанії у відпустку, без сумніву, почав 2006 рік, міркуючи над тим, як здолати в області осоружних ідеологічно близьких “бютівців”. Адже основна боротьба на Львівщині розгорнулася саме між цими “майданними” блоками.

Вислід березневих виборів на Львівщині для Петра Олійника був неоднозначним. На перший погляд, його можна назвати провальним – при заявлених 70 відсотках очолювана губернатором обласна НСНУ не змогла забезпечити й сорока – ні на виборах до Верховної ради, ні до основних місцевих. Разом з тим, програвши стратегічно, Олійник виявив себе хорошим тактиком, зумівши витиснути максимум можливого з ситуації, що склалася.

Насамперед, Петро Михайлович позбавив своїх головних конкурентів-“бютівців” шансу вибороти посаду голови Львівської обласної ради. Олійнику довелося застосувати усю свою гнучкість, адже перед початком обласної “спікеріади” більше шансів посісти головне місце в президії облради мав усе-таки БЮТ. Адже прем`єрство Тимошенко майже не викликало сумнівів, ВО “Свобода” більше тяжіла до БЮТ та й головний “уенпіст” в обласній раді Олекса Гудима бачив себе в ймовірному уряді Леді Ю. Цих голосів було би достатньо, аби “завалити” Мирослава Сеника та дозволити двічі увійти в одну річку Михайлові Сендаку. Проте БЮТ зазнав ганебної поразки (не в останню чергу тому, що з 41 депутата-”бютівця” за кандидатуру Михайла Сендака проголосував лише 31 обласний обранець від блоку Тимошенко). Як наслідок. Петро Олійник отримав надійний «дах» із боку представницької влади в області. Саме ця перемога унеможливила подальші катаклізми в раді, на кшталт, визнання роботи Петра Олійника незадовільною чи висловлення йому недовіри.

“Горе переможеним!”, — подумав Петро Олійник і одразу ж натягнув на себе мантію маленького князька Галичини.

Попри те, що в першій половині 2006 року Петро Олійник більше бував у відпустках, ніж на робочому місці, одразу ж після своєї тріумфальної ходи губернатор почав “зачищати кінці”, домігшись звільнення з посад чотирьох голів районних державних адміністрацій Львівщини, із чого, у принципі, й почалися масштабні проблеми в Петра Михайловича в регіоні.

Яких лише слів не наслухався Петро Олійник про себе особисто з трибуни обласної ради, під стінами обласної ради та адміністрації: “З Петра Олійника спала фальшива маска боронителя “помаранчевих” ідеалів. Із нього облізла “помаранчева” вицвіла фарба. Іншими словами, він виявив свою справжню сутність: фарбований лис, пристосуванець до будь-якої влади, підлабузник. Олійник увесь час ховався за спиною Президента, прикривав свої діяння “ющенківським” благословенням. Олійник – не господарник. Він просто “базарне кидалово”, для якого поняття дотримання слова, честі – порожні звуки”. Так говорив тоді і продовжує думати дотепер голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок.

“2006 рік для Петра Олійника – дорога ганьби і зради. Він зрадив соратників у революції, розтоптав ідеали Майдану. Олійник не має права очолювати обласну адміністрацію. Він не ввійшов, а вляпався в історію, як і помаранча впала в лайно”, — вважає колишній голова Яворівської РДА, депутат облради Ростислав Новоженець.

Останній очолив “OVO” — оргкомітет із відставки Олійника. Діяльність організації запам`яталася тим, що вперше в історії львівських губернаторів було влаштовано пікет особистого помешкання голови ОДА. У день народження Петра Михайловича “OVO” пікетувало також обласну адміністрацію, символічно вручивши пану Олійнику тачк у .

Варто наголосити, що у 2006 році Петро Олійник став підсудним: він двічі проходив відповідачем у справі незаконного звільнення з роботи.

Проте Петро Олійник тримав себе стійко, на жорстку критику не реагував, публічних відповідей не давав. Навіть кричущі факти, опубліковані в серії матеріалів “Усі фірми Олійника” на одному з львівських сайтів, не змусили запанікувати Петра Михайловича. Стало остаточно зрозуміло, що загартований не в одній виборчій баталії львівський губернатор просто не реагує на такі речі (згадати хоча б чорно-білий фільм, який у 2002 році “крутив” в ефірі ЛТБ Ярослав Климович , про те, що Олійник зробив із Червонограда Чорнобиль). Там же опинилися звинувачення на адресу львівського намісника від працівників ЛАЗу, “Львівсільмашу”, “Львівприладу” та інших підприємств.

Власне, від цього моменту і до сьогодні стелиться дорога вічного демісіонера Петра Олійника. Але скільки би його не звільняли і кого б на його місце не призначали, він продовжує займати свою посаду, зберігати вірність Президентові і їздити на наради до Прем`єр-міністра Віктора Януковича.

До речі, саме з призначення Віктора Януковича Прем`єр-міністром України Петро Олійник одягає на себе нову президентську уніформу: не лише скрупульозного виконавця лінії та курсу Віктора Ющенка, а й воїна президентської вертикалі в боротьбі з Кабінетом Міністрів за перетягування владних повноважень в умовах політичної реформи. Логіка Олійника далі проста: “Де Президент скаже, там і працюватиму. Хоч із Януковичем”.

Навіть під час утворення антикризової коаліції та реваншу “біло-блакитних”, Петра Олійника не підвело його політичне чуття. Буремний час у Львівській обласній раді, коли приймалися звернення і заяви щодо неприпустимості розвалу демократичної коаліції, створення антикризової та призначення лідера Партії регіонів головою уряду, Петро Олійник відсидів… на морі, гріючи черево під ласкавим кримським сонцем.

Але одразу ж після приходу до влади “донецьких” Петро Олійник задумує і втілює в життя один зі своїх найгеніальніших задумів. Петро Михайлович дійсно є видатною людиною, адже спромігся у Львові, у П`ємонті, організувати День шахтаря! Щобільше, притягнув до Львова Клюєва і Тулуба. Очевидці навіть стверджують, що Петро Михайлович цілувався з Клюєвим та Тулубом у губи, як Брєжнєв із Хонекером. Оце так воїн президентської вертикалі!

У цій новій іпостасі львівський намісник провів усю осінь та закінчив 2006 рік. Джерела, яким не можемо не довіряти, розповіли про один чудовий епізод у кабінеті Віктора Януковича акурат перед Новим роком. Віктор Федорович пропонував написати Петрові Михайловичу заяву на звільнення, апелюючи до результатів перевірки ГоловКРУ на Львівщині. У розмову телефонним дзвінком мусив втрутитися Президент, попросивши Віктора Януковича: “Ти його поки що не чіпай, я йому ще в Києві нічого не підшукав. Тому хай ще попрацює”.

А через декілька днів пана Олійника запросили на святкування Нового року, яке організовував на околиці Львова обласний БЮТ. Очевидці розповідають, що під час свого тосту Петро Михайлович так “пройшовся” по Партії регіонів та особисто Януковичу, що мало бандитами не називав.

От і приклад загравання та розкладання яєць у різні кошики. Але досвідчені лікарі попереджають, що так і до імпотенції недалеко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.