Най­біль­ша львівсь­ка афе­ра

Нас­туп­но­го тиж­ня має усі шан­си за­кін­чи­ти­ся де­тек­тив­на іс­то­рія три­ва­ліс­тю 16 ро­ків.

У ви­що­му ад­мі­ніс­тра­тив­но­му су­ді Ки­є­ва слу­ха­ти­муть спра­ву що­до від­нов­лен­ня прав Львівсь­кої місь­кої ра­ди у ТзОВ СП “Га­лін­вест”.

Ді­яль­ність спіль­но­го ук­раїнсь­ко-авс­трійсь­ко­го під­при­ємс­тва “Га­лін­вест” на­зи­ва­ють най­біль­шою афе­рою у Льво­ві ча­сів ук­ра­їнсь­кої не­за­леж­нос­ті. Ця іс­то­рія має усі не­об­хід­ні ат­ри­бу­ти де­тек­ти­ву: ма­хі­на­ції, жер­тви, зник­нен­ня. Єди­на проб­ле­ма – чи пе­ре­мо­жуть у цій іс­то­рії “на­ші” – не­ві­до­мо. Але все за по­ряд­ком.

1990 року ви­ник­ла ідея по­бу­ду­ва­ти у Льво­ві на ді­лян­ці за теат­ром ім. М. Заньковецької го­тель між­на­род­но­го кла­су. Її дов­го му­со­ли­ли львівсь­кі чи­нов­ни­ки та ме­діа. У ре­зуль­та­ті того ж та­ки 1990 ро­ку бу­ло ство­ре­но ТзОВ СП “Га­лін­вест”. Під­при­ємс­тво бу­ло справ­ді спіль­ним, ос­кіль­ки ок­рім ук­ра­їнсь­ких струк­тур, од­ним із йо­го зас­нов­ни­ків ста­ла авс­трійсь­ка фір­ма “ABV Algemaine Bauten-Vertribsgezelszaft GmbH” (да­лі – “ABV” – авт.), пред­став­ни­ком якої в Ук­ра­ї­ні був та­кий со­бі Ва­ле­рій Хо­ло­ди­ло. Єди­ною ме­тою іс­ну­ван­ня та ді­яль­нос­ті но­вос­тво­ре­но­го під­при­ємс­тва бу­ло бу­дів­ниц­тво го­те­лю.

А про­ект справ­ді був пом­пез­ним. За сло­ва­ми на­чаль­ни­ка уп­рав­лін­ня ко­му­наль­но­го май­на Львівсь­кої місь­кої ра­ди Ми­ко­ли Вин­ни­чу­ка, у го­те­лі ма­ло бу­ти 5 по­вер­хів, 256 но­ме­рів, під`їз­ди, сто­ян­ки то­що. Авс­трій­ці по­о­бі­ця­ли кош­ти і тех­ні­ку, а Львівсь­ка місь­ка ра­да – ви­ді­ли­ти “Га­лін­вес­ту” під бу­дів­ниц­тво го­те­лю ді­лян­ку за Опер­ним те­ат­ром; знес­ти 3 бу­дин­ки, які за­ва­жа­ли ре­а­лі­за­ції про­ек­ту; від­се­ли­ти меш­кан­ців цих бу­дин­ків; пе­ре­да­ти у ко­рис­ту­ван­ня СП ще од­ну зе­мель­ну ді­лян­ку на вул. Зе­мель­ній, 6 для бу­дів­ниц­тва на ній ад­мі­ніс­тра­тив­но­го кор­пу­су та бу­ді­вель­но­го май­дан­чи­ка.

За спра­ву взя­ли­ся друж­но, і вже нев­дов­зі було збу­до­ва­но фун­да­мент го­те­лю. Про­те на цьо­му спра­ва при­зу­пи­ни­лась. “Це був ду­же ці­ка­вий спіль­ний про­ект, – роз­по­вів в ін­тер­в`ю “Пог­ля­ду” зас­туп­ник на­чаль­ни­ка уп­рав­лін­ня ар­хі­тек­ту­ри Львівсь­кої місь­кої ра­ди Олек­сандр Яре­ма. – Ко­ли по­ча­ли ро­би­ти ге­о­ло­гіч­ні та ар­хе­о­ло­гіч­ні дос­лід­жен­ня, то нат­кну­ли­ся на уні­каль­ні ар­хе­о­ло­гіч­ні зна­хід­ки ча­сів кня­жо­го Льво­ва. З`я­ви­ла­ся ідея зро­би­ти ек­спо­зи­цію цих під­зем­них прос­то­рів, на­віть сво­є­рід­ний го­тель. Але да­лі спра­ва не піш­ла, і че­рез кіль­ка ро­ків на цьо­му міс­ці з`я­вив­ся тим­ча­со­вий ри­нок”.

Ство­ре­не за ча­сів ме­ра Ва­си­ля Шпі­це­ра під­при­ємс­тво, про­дов­жу­ва­ло іс­ну­ва­ти в епо­ху ке­рів­ниц­тва міс­том Ва­си­ля Куй­бі­ди. Від іме­ні Львівсь­кої місь­кої ра­ди під­при­ємс­твом ке­ру­вав ди­рек­тор де­пар­та­мен­ту еко­но­міч­ної по­лі­ти­ки та ре­сур­сів Іван Фе­дів. І ось тут іс­то­рія по­ча­ла пок­ри­ва­ти­ся мо­ро­ком. Чим кон­крет­но зай­ма­ло­ся під­при­ємс­тво у се­ре­ди­ні 90-х рр. не­ві­до­мо з жод­них до­ку­мен­тів. Не мо­жуть при­га­да­ти де­та­лей ді­яль­нос­ті цьо­го під­при­ємс­тва і львівсь­кі чи­нов­ни­ки, які на той час пра­цю­ва­ли в ме­рії. Во­ни або “не при­га­ду­ють”, або “не ма­ли до то­го від­но­шен­ня”. На­то­мість ві­до­мо, що під­при­ємс­тво при­муд­ри­ло­ся за ці ро­ки пе­ред кіль­ко­ма струк­ту­ра­ми за­ро­би­ти со­бі міль­йон­ні бор­ги, в ре­зуль­та­ті чо­го бу­ло про­го­ло­ше­но спо­чат­ку про­це­ду­ру бан­крутс­тва під­при­ємс­тва (1999 рік), а по­тім, 2002 ро­ку, роз­по­ча­то про­це­ду­ру са­на­ції (оз­до­ров­лен­ня під­при­ємс­тва). І нас­прав­ді це не кі­нець, а ли­ше по­ча­ток спра­вжньої афе­ри, пов`я­за­ної з СП.

1999 ро­ку зас­нов­ни­ка­ми СП “Га­лін­вест” вва­жа­ли­ся де­пар­та­мент еко­но­міч­ної по­лі­ти­ки та ре­сур­сів ЛМР – влас­ни­ки 55 від­сот­ків під­при­ємс­тва, ТзОВ “Га­ли­чи­на Ін­вес­ти­ція” – 10 від­сот­ків, 35 від­сот­ків на­ле­жа­ло авс­трійсь­кій фір­мі “Ost-Invest-und Bauprojektmenegement GmbH” (да­лі “Ost-Invest” – авт.). Як мож­на за­у­ва­жи, 1999 року у спра­ві фі­гу­рує вже зов­сім ін­ша авс­трійсь­ка фір­ма. За сло­ва­ми лю­ди­ни, яка на сьо­год­ні вва­жає се­бе в.о. ди­рек­то­ра СП “Га­лін­вест”, Оле­га Фер­штинсь­ко­го, в про­це­сі чи то бан­крутс­тва, чи то са­на­ції під­при­ємс­тва, до су­ду з`я­вив­ся той та­ки Ва­ле­рій Хо­ло­ди­ло з до­го­во­ром про те, що “Ost-Invest” ви­ку­пи­ло бор­ги пе­ред “ABV” і, від­по­від­но, за­мі­ни­ло “ABV” у скла­ді зас­нов­ни­ків.

У квіт­ні 1999 ро­ку, на збо­рах учас­ни­ків СП про мож­ли­вість по­га­шен­ня за­бор­го­ва­нос­ті під­при­ємс­тва (ста­ном на 1 квіт­ня 1999 ро­ку борг ста­но­вив близь­ко 5,9 млн грн) за­я­вив то­діш­ній ди­рек­тор де­пар­та­мен­ту еко­но­міч­ної по­лі­ти­ки та ре­сур­сів Львівсь­кої місь­кої ра­ди Іван Фе­дів. То­ді ж пан Фе­дів зро­бив про­по­зи­цію всім ук­ра­їнсь­ким учас­ни­кам То­ва­рис­тва пе­ре­да­ти свої час­тки Львівсь­кій місь­кій ра­ді, яка на­то­мість зо­бов­`я­зу­єть­ся по­га­си­ти кре­ди­торсь­ку за­бор­го­ва­ність під­при­ємс­тва в пов­но­му об­ся­зі.

За­бор­го­ва­ність під­при­ємс­тва по­га­ша­ли, в то­му чис­лі, за кош­ти львів­`ян. На ба­ланс ці­єї струк­ту­ри місь­ка ра­да, зок­ре­ма, пе­ре­да­ла го­тель “Ук­ра­ї­на” та зе­мель­ну ді­лян­ку на вул. Тад­жиць­кій, 9. На міс­ці го­те­лю за­раз ви­со­чіє “Ук­рек­сім­банк”. При­мі­щен­ня у цен­трі міс­та бу­ло про­да­но ли­ше за 2 міль­йо­ни 100 ти­сяч гри­вень. Крім то­го, про­да­ва­ли й ін­ше май­но “Га­лін­вес­ту”. Але це не за­ва­ди­ло су­ду 2002 ро­ку го­лов­ним са­на­то­ром під­при­ємс­тва виз­на­ти са­ме “Ost-Invest”. Ці­ка­во, що це ж під­при­ємс­тво бу­ло виз­на­не і го­лов­ним кре­ди­то­ром “Га­лін­вес­ту”. Най­ці­ка­ві­ше у цій іс­то­рії те, що пред­став­ни­ком як “Га­лін­вес­ту”, так і “Ost-Investу”, себ­то як бор­жни­ка, так і кре­ди­то­ра, вис­ту­па­ла од­на і та са­ма лю­ди­на – Ва­ле­рій Хо­ло­ди­ло.

У квіт­ні 2002 ро­ку Ва­си­ля Куй­бі­ду на по­са­ді за­мі­нив Лю­бо­мир Бу­няк, який спро­бу­вав ро­зіб­ра­ти­ся у всій цій спра­ві і да­ти їй якийсь ін­ший хід.

“Ос­кіль­ки це ТзОВ, то рі­шен­ня про роз­пуск, приз­на­чен­ня ке­рів­ниц­тва та ін­ші рі­шен­ня ма­ють від­бу­ва­ти­ся 65 від­сот­ка­ми го­ло­сів, – роз­по­ві­дає в ін­тер­в`ю “Пог­ля­ду” Олег Фер­штинсь­кий. – Тож місь­ка ра­да мог­ла прий­ма­ти рі­шен­ня ра­зом з “Га­ли­чи­ною ін­вес­ти­ці­я­ми”.

За сло­ва­ми па­на Фер­штинсь­ко­го, на по­чат­ку ка­ден­ції Лю­бо­ми­ра Кос­тян­ти­но­ви­ча, “Га­лін­вес­том” впри­тул зай­няв­ся зас­туп­ник ме­ра з еко­но­міч­них пи­тань Олег Мі­рус. Нев­дов­зі, в бе­рез­ні 2003 ро­ку, ге­не­раль­ним ди­рек­то­ром “Га­лін­вес­ту”, за по­год­жен­ням усіх трьох сто­рін, став Ле­о­нід Не­бо­жен­ко, а Фер­штинсь­кий – йо­го зас­туп­ни­ком. “Під про­то­ко­лом під­пи­сав­ся і Хо­ло­ди­ло, і всі ін­ші, що во­ни виз­на­ють Не­бо­жен­ка го­ло­вою. Тоб­то то­ді во­ни всі виз­на­ли, що місь­ка ра­да має 55 від­сот­ків, – роз­по­ві­дає да­лі пан Фер­штинсь­кий. – Але піс­ля то­го, як Мі­ру­са бу­ло зня­то з по­са­ди зас­туп­ни­ка, Не­бо­жен­ко пи­ше за­я­ву на звіль­нен­ня. У той час Хо­ло­ди­ло до­мов­ля­єть­ся з “Га­ли­чи­ною ін­вес­ти­ці­я­ми”, во­ни про­во­дять збо­ри і оби­ра­ють сво­го ди­рек­то­ра – па­на Бо­ра­че­ка. На­то­мість, згід­но з по­зи­ці­єю Львівсь­кої місь­кої ра­ди, в.о ди­рек­то­ра, піс­ля звіль­нен­ня Не­бо­жен­ко, ав­то­ма­тич­но став йо­го зас­туп­ник, тоб­то я. Дов­ко­ло цьо­го і від­бу­ва­єть­ся су­до­ва тя­га­ни­на впро­довж ос­тан­ніх ро­ків”.

Бан­крутс­тво і са­на­ція, на дум­ку Оле­га Фер­штинсь­ко­го, бу­ли пер­шою гран­ді­оз­ною афе­рою “Га­лін­вес­ту”. А дру­гою – про­цес вик­лю­чен­ня місь­кої ра­ди з зас­нов­ни­ків під­при­ємс­тва. Мов­ляв, усі ак­ти­ви “Га­лін­вес­ту” пе­рей­шли у влас­ність “Ost-Invest” за бор­ги, тож час­тки місь­кої ра­ди в ньо­му біль­ше не­має, від­так не­ма чо­го її в зас­нов­ни­ках три­ма­ти. Ін­ши­ми сло­ва­ми, два зас­нов­ни­ки СП, які ра­зом во­ло­ді­ють 45 від­сот­ка­ми під­при­ємс­тва, вик­лю­ча­ють тре­тьо­го зас­нов­ни­ка – місь­ку ра­ду – яка во­ло­діє час­ткою в 55 від­сот­ків.

“Піс­ля цьо­го во­ни звер­ну­ли­ся до ме­не з про­по­зи­ці­єю про­да­ти їм пе­чат­ку. До­хо­ди­ло на­віть до пог­роз, – роз­по­ві­дає Олег Фер­штинсь­кий. – Але я їм на­пи­сав, що не маю під­твер­джу­вальних до­ку­мен­тів, що во­ни є ке­рів­ни­ка­ми “Га­лін­вес­ту”. Па­ра­лель­но я зро­бив за­пи­ти до про­ку­ро­ра, мі­лі­ції: чи справ­ді це все мо­же бу­ти ле­гі­тим­ним”.

За­раз двоє но­вих зас­нов­ни­ків “Га­лін­вес­ту” на­ма­га­ють­ся за­ре­єс­тру­ва­ти у від­ді­лі ре­єс­тра­ції Львівсь­кої місь­кої ра­ди но­ву струк­ту­ру “Га­лін­вест”, в якій місь­кій ра­ді вже не­має міс­ця. Ос­кіль­ки місь­ка ра­да вва­жає, що по­ру­ше­но її ін­те­ре­си, і ре­єс­тру­ва­ти но­ве то­ва­рис­тво від­мов­ля­єть­ся, то вся ця спра­ва за­раз пе­ре­хо­дить від су­ду до су­ду. Влас­не, пра­во львівсь­кої гро­ма­ди на час­тку май­на в “Га­лін­вес­ті” і бу­де нас­туп­но­го тиж­ня роз­гля­да­ти ки­ївсь­кий суд.

“На мій пог­ляд, це ве­ли­ка афе­ра, в якій пов­`я­за­но ба­га­то лю­дей. Як­би за це взя­ли­ся від­по­від­ні ор­га­ни, ті, які від­по­ві­да­ють за дот­ри­и­ман­ня за­ко­но­давс­тва Ук­ра­ї­ни, все дав­но би вже мож­на бу­ло пос­та­ви­ти на міс­це”, – ска­зав в ін­тер­в`ю “Пог­ля­ду” Ми­ко­ла Вин­ни­чук.

Один з най­пі­кан­тні­ших мо­мен­тів ці­єї спра­ви – це ви­лу­чен­ня по­дат­ко­вою мі­лі­ці­єю Льо­во­ва 2000 ро­ку кіль­ка­сот сто­рі­нок бух­гал­терсь­ких до­ку­мен­тів “Га­лін­вес­ту”. В то­му чис­лі – ба­га­то ори­гі­на­лів. Ко­ли місь­ка ра­да звер­ну­ла­ся до ДПІ Шев­чен­ківсь­ко­го ра­йо­ну міс­та Льво­ва з про­хан­ням по­ка­за­ти ви­лу­че­ні до­ку­мен­ти “Га­лін­вес­ту”, від на­чаль­ни­ка ДПІ прий­шла від­по­відь про те, що “на­да­ти ма­те­рі­а­ли пе­ре­вір­ки ТзОВ СП “Га­лін­вест” не­має мож­ли­вос­ті, ос­кіль­ки ця ін­фор­ма­ція є кон­фі­ден­цій­ною”. За ін­фор­ма­ці­єю Оле­га Фер­штинсь­ко­го, від ДПІ ці­єю спра­вою ке­ру­вав осо­бис­то то­діш­ній на­чаль­ник ДПІ Ми­рос­лав Хом`як.

На сьо­год­ніш­ній день у влас­нос­ті “Га­лін­вес­ту” пе­ре­бу­ває ді­лян­ка на вул. Тад­жиць­кій, 9 (по­дей­ку­ють, на ній за­раз роз­та­шо­ва­ний особ­няк Ва­ле­рія Хо­ло­ди­ла), ді­лян­ка на вул. Зе­мель­ній, та ді­лян­ка під рин­ком “Доб­ро­бут”, який по­став на цьо­му міс­ці за­мість го­те­лю. Спо­чат­ку – тим­ча­со­во. Але, як ві­до­мо, не­має в на­шо­му сві­ті чо­гось віч­ні­шо­го, ніж тим­ча­со­ве. При­чо­му фун­да­мент го­те­лю авс­трійсь­ка сто­ро­на вже про­да­ла. За сло­ва­ми на­чаль­ни­ка юри­дич­но­го від­ді­лу Львівсь­кої місь­кої ра­ди Ге­ле­ни Па­йон­ке­вич, на­ра­зі мож­на ли­ше ро­би­ти при­пу­щен­ня ко­му. А для то­го, щоб це з`я­су­ва­ти, місь­ка ра­да вже зро­би­ла за­пит БТІ. За­пи­ти та су­ди – пер­ші кро­ки місь­кої ра­ди за від­нов­лен­ня сво­їх прі­о­ри­те­тів у “Га­лін­вес­ті”.

Взя­ти ко­мен­тар в ди­рек­то­ра ТзОВ “Ба­гі­ра”, яке, влас­не, і об­лаш­ту­ва­ло “Доб­ро­бут” Во­ло­ди­ми­ра Ла­хурсь­ко­го, аби діз­на­ти­ся, скіль­ки ще ча­су львів­`я­ни та гос­ті міс­та ми­лу­ва­ти­муть­ся ма­ли­ми ар­хі­тек­тур­ни­ми фор­ма­ми за те­ат­ром ім. М. Заньковецької, ко­рес­пон­ден­то­ві “Пог­ля­ду” не вда­ло­ся. Ко­ли до ньо­го вда­ло­ся дод­зво­ни­ти­ся, пан Ла­хурсь­кий поп­ро­сив зателе­фонувати жур­на­ліс­та піз­ні­ше, а від­так прос­то не брав слу­хав­ку.