Тільки диво вберегло десятки тисяч львів’ян від трагедії під час проведення розрекламованого шоу.
“Питання біотуалетів. Так, вони були, але у нас люди не вміють ними користуватися”. Андрій Садовий , мер Львова
“Ми хотіли зробити просто хороше свято, і побавитися так, як бавляться люди у всьому світі”. Руслана Лижичко, співачка
Тому, що я не потрапив на місце Скнилівської катастрофи (яку в той момент ще називали „авіашоу”), я завдячую покійній матері. „Та поки ти туди доїдеш, Микольцю, з Сокільник то там уже буде по всьому. Та ще й дітей з собою потягнеш”, – переконувала вона мене. Через кількадесят хвилин на мобільний зателефонував колега з Києва: „Слухай, кажуть у вас там літак упав на людей”? Я почав видзвонювати. Невдовзі з’ясувалося – „там” уже справді було “по всьому”…
…Пишу ці рядки не для того, аби зіпсути комусь настрій чи підігріти пристрасті, але я справді переконаний, що в суботу, 30 вересня 2006 року Львів стояв на межі величезної катастрофи. І я прекрасно розумію, чому міський голова Садовий молився, аби нічого не сталося. Двісті тисяч осіб (офіційні дані МНС і МВС) плечем до плеча скупчилися на невеликій площі головного підземного колектора Львова. У десятків тисяч на руках – маленькі діти (пан мер і організатори переконували, що шоу можна буде побачити за 40 – 50 кілометрів, то як же велично воно виглядатиме зблизька!). Для такої кількості людей така кількість біотуалетів – мізер, підходи для пожежних чи машин швидкої – відсутні, бічні вулиці перекрила міліція. „Ми не бидло, ми не козли!”!? Біля магазину „Світоч” гурт юнаків та юнок виліз на капот приватного “мерса” і весело підскакують, з вікна на них починає верещати господар, аби він втишився, дебошири вибивають ногами лобове скло. Тисячі п’яних і сотні обкурених тінейджерів, що “по приколу” розхитують свою частку натовпу. Впасти – смерть. Прихопить серце – смерть. НП з потужною піротехнікою, і молись – не молись, а вижити в хвилини тісняви зможе сильніший! Маса колихнеться вліво – вправо – друга „Ходинка” (30 вересня, за офіційними даними, якими оперують правоохоронці, 638 осіб різного віку звернулися у травмпункти Льова з різними травмами). Мало червоноградського кінотеатру з його „Армагедоном” і кривавого Скнилова? Хто там сміє згадувати, як до Львова приїхало півтора мільйона люду, аби зустріти Папу Римського Івана Павла ІІ?! А який ВИ маєте до цього стосунок?! Статево дозрілі дівчата сидять на шиях у сп’янілих рагулюватих кавалерів, сморід із незмінних обкручених чергами біотуалетів, жахлива організація, кишенькові, темнота, агресія, хамство, мат, плач дітей, обурення сивочолих, під ногами биті пляшки. Свято.
Лазерне шоу з самої Німеччини затримується. 10, 20, 30 хвилин. Натовпом поширився поголос, що, виявляється, під Оперою весь цей час не по-нашому співає Руслана, співачка Весни. Трансляції на площу нема. Спалахи мобілок (нема мережі – хоч пофотографуємо) і фотоапаратів. Нещадні жарти в бік організаторів. Море, океан голів. Діти, що сидять на шиях, починають хникати, дехто заснув на руках. Найбільше шкода малят. Вийти з цього спресованого моноліту нереально. Підходять нові й нові юрби цікавих. Стає задушливо. Нарешті почалося. Фактично “велич” самого шоу могли бачити лише VIP-гості та перші лави цікавих, усі решта здалеку спостерігали щось середнє між пошуками німецькими прожектористами бомбардувальника П-2 і освітленням весілля митника середньої руки.Різнокольорові дими. Слабенька музика. Декілька феєрверків. Підсвітка. Це масштабне шоу світового рівня, якого Україна ще не бачила?! Для цього треба було приїжджати до Львова з інших міст?! Та за кого нас врешті-решт тримають?! Промені падають на музей етнографії, де сидить освітлена статуя, що уособлює право вільної торгівлі, яку всі чомусь мають за сидячу статую Свободи. Нічого дивного: пана Гофа теж годину тому всі мали за чарівника…
Згадайте рекламу: „З допомогою лазерних променів Герт Гоф підніме львівську оперу в повітря”. Підняв… „Проблема була в тому, що його краще було видно по телебаченню. Бо це є спецефекти, а люди чомусь усі прийшли в центр міста”, – це вже наступного дня. Андрій Садовий, мер Львова. То навіщо рекламували, дурили і закликали, Андрію Івановичу? Сказали б просто: „Шоу – гарне. Сидіть вдома – все побачите”.
„Я, відверто кажучи, подивований, бо сьогодні у мене телефон розривався від кількості дзвінків із різних міст України, які бачили по телебаченню шоу Гофа в прямому ефірі. Вони просто подививовані, і вже близько двадцяти компаній звернулися з проханням надати їм матеріали”, – це знову Андрій Садовий. Можливо, ми були на різних шоу?!
Із повідомлень інформагенств: „Попри свій не зовсім дитячий вік, міський голова Львова Андрій Садовий досі любить читати казочки. Кумир Андрія Івановича – казковий персонаж Івасик-Телесик. Такими нехитрими вподобаннями пан Садовий поділився із журналістами під час прес-конференції”. Проблема в тому, що добродій Садовий любить не лише читати їх, а ще й розповідати: „ Я думаю, що шоу Гофа ми відкрили нову сторінку нашого міста, ми робимо Львів культурною столицею. Бо таке дійство є дійством світового рівня. Небагато міст світу можуть дозволити собі шоу Герта Гофа”. Без коментарів.
На шоу суттєво бракувало ще однієї деталі. Не зайве було б написати лазерними промінчиками-пунктирами на нічному небі: „Львів’яни і гості міста! Ви – „лохи”! Всі! І ті, хто стояв на Сихівському мості, і ті, хто не міг через відсутність транспорту вибратися з центру, і ті, хто заглушуючи в собі сором, тягнув власних дітей справити потребу в брами та провулки. Громаду черговий раз „розвели”, а ті, хто це зробив, вас просто не поважають і ніколи не поважали. І навчіться, врешті-решт користуватися туалетами”.
Микола САВЕЛЬЄВ, "Ратуша"