У вівторок, 22 червня, Львів проведе в останню путь Руслана Надича, Назарія Владику, Олега Яремка та Олександра Харченка, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Назарія Владику, Олега Яремка та Олександра Харченка поховають на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87 на вул. Пасічній).
Прощання з Русланом Надичем продовжиться о 12:30 у родинному помешканні в селі Будьків Давидівської громади (вул. Незалежності, 45), а о 13:30 прощання продовжиться у тамтешньому храмі Петра і Павла. Поховають воїна на місцевому кладовищі.
Львів’ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.
Біографічні довідки захисників
Руслан Надич (12.06.1985 – 27.01.2026) був уродженцем села Будьків Львівської області.
Навчався у Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка». Згодом продовжив навчання у Львівській політехніці. Працював на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Руслан був розумним, добрим, щирим, турботливим і відповідальним, вирізнявся доброзичливістю, комунікабельністю та пунктуальністю. Мав лідерські якості та користувався повагою серед рідних і друзів. Захоплювався малюванням, цікавився автомобілями, любив читати наукову літературу та постійно прагнув до нових знань.
Був учасником Операції Об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів воював на Донецькому, Північнослобожанському та Південнослобожанському напрямках у складі 17 Центру спеціального призначення Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою президента України «За оборону України», почесними нагрудними знаками головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» із врученням додаткової відзнаки «Гілка дубового листя» та «За сумлінну службу», нагрудним знаком Донецької обласної державної адміністрації «Знак пошани», медаллю «Ветеран війни», пам’ятним знаком «За вірність Батьківщині» та пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади».
У Руслана Надича залишилися мати, брат, наречена, родина та побратими.
Назарій Владика (17.03.1997 – 18.06.2026) був уродженцем села Реклинець Львівської області. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фахову освіту у комунальному закладі Львівської обласної ради «Дрогобицький фаховий коледж нафти і газу».
Зі слів рідних, Назарій був добрим, щирим, співчутливим і турботливим, вирізнявся відповідальністю, дисциплінованістю та організованістю. Був доброзичливою і позитивною людиною, користувався повагою серед рідних та друзів. Захоплювався військовою справою, із зацікавленням читав українську художню та історичну літературу, постійно прагнув до саморозвитку й нових знань.
Був учасником АТО та Операції Об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському, Південнослобожанському, Курському, Сумському, Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
Нагороджений орденами «За мужність» І, ІІ та ІІІ ступенів, почесними нагрудними знаками головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» та «Сталевий хрест», відзнакою командувача Сухопутних військ «За звитягу», відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою командира 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади «Сталевий Лев» та відзнакою «Кращий розрахунок БМ 9П148» 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських Сил.
У Назарія Владики залишилися мати, дружина, син, брат, бабуся, велика родина та побратими.
Львів’янин Олег Яремко (28.06.1996 – 17.06.2026) навчався у ліцеї №70, згодом – у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій. Працював старшим кухарем на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олег був щирим, чуйним і турботливим, завжди підтримував близьких та був надійною опорою для родини. Захоплювався велосипедними подорожами, любив гори, мандрівки та спортивну риболовлю.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському, Північнослобожанському та Донецькому напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
В Олега Яремка залишилися батьки, брати, сестри, наречена, родина, друзі та побратими.
Львів’янин Олександр Харченко (23.01.1982 – 14.06.2026) навчався у ліцеї №18 та у школі№ 84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Згодом здобув освіту на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олександр був добрим, щирим, турботливим і справедливим, мав чудове почуття гумору, вирізнявся активністю та товариськістю. Любив подорожувати, захоплювався риболовлею, цікавився комп’ютерною технікою, політикою та правом. Багато читав, постійно розширював свій кругозір і прагнув нових знань.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Воював на Північнослобожанському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Нагороджений медалями «Честь. Слава. Держава» та «Ветеран війни».
В Олександра Харченка залишилися син, батько, сестра з родиною та побратими.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя Дуляба