Реальну історію Волинської трагедії український та польський народи бачать кардинально по-різному. У Польщі її називають «різаниною» і вважають геноцидом поляків в Україні, що був ініційований на найвищому рівні українських ОУН та УПА.
Українські вчені не заперечують участь вояків УПА у злочинах, однак зазвичай виступають категорично проти спланованості знищення істотної частини польського населення на Волині. Більше того, українські історики наголошують на тому, що так само поляки знищували і українців. Про це йдеться у новому випуску проєкту «Реальна історія» журналіста Акіма Галімова.
Конфлікт навколо Волинської трагедії набрав нових обертів декілька років тому, коли Україна заборонила польській стороні проведення пошукових робіт задля ексгумації та перепоховань. Це сталося у відповідь на те, що в Польщі відмовилися відновлювати зруйновані вандалами пам’ятники українцям, зокрема воїнам УПА.
У спеціальному випуску «Реальної історії» зібрано думки відомих істориків та експертів з Польщі та з України, які пояснюють, що насправді відбувалося на Волині 80 років тому і чому? І як нам знайти порозуміння сьогодні.
Спікерами виступили:
Володимир В’ятрович – історик, автор книжок, 25 років досліджує Волинську трагедію.
Лукаш Адамський – історик, міжнародник, віцедиректор Центру Мєрошевського.
Ґжеґож Мотика – професор, автор книжок, досліджує Волинську трагедію понад 30 років.
Павло Клімкін – Міністр закордонних справ України 2014-2019 років.
Передісторія
На початку жовтня Український інститут національної пам’яті заявив, що планує відновити пошук та ексгумацію останків поляків у Рівненській області у 2025 році. Цьому передувало отримання низки заяв від польської сторони, а також перше приватне звернення громадянки Польщі з приводу ексгумації й перепоховання її родичів у селі Угли на Рівненщині.
«З огляду на те, що офіційні міжінституційні механізми щодо розв’язання проблемних питань з польською стороною в питаннях відновлення та збереження місць пам’яті вже тривалий час не діють… УІНП схиляється до рішення піти назустріч інтересам громадян Польщі», – прокоментував рішення голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Україна призупинила видачу дозволів на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії у 2017 році у відповідь на знесення у Польщі українських пам’ятників, зокрема й пам’ятника УПА на цвинтарі у Грушовичах на Підкарпатті.
У 2019 році президент Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену заборону, адже з Польщею вдалось домовитися про відновлення пошкодженої у 2020-му могили воїнів УПА на горі Монастир, що біля кордону з Україною. Надмогильну таблицю тоді відновили, але чомусь уже безсписку імен повстанців, які загинули у боях із радянським НКВС. Зі свого боку Україна не відновила видачу дозволів на проведення ексгумації останків жертв Волинської трагедії, а польські політики регулярно піднімають цю тему, щоразу «підігріваючи» градус суспільного обурення.
Історик, ексголова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що насправді непорозуміння українців та поляків щодо Волинської трагедії, пошуків та ексгумації останків можна було б врегулювати, але на це немає політичної волі у Польщі. Натомість із цієї ситуації користає Росія, яка завжди намагається розбурхати ворожнечу між народами, в тому числі між українцями та поляками.
У липні 2023 року Сейм Польщі ухвалив резолюцію про вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у її 80-ті роковини, заявивши, що польсько-українське примирення повинне включати «визнання провини і вшанування пам’яті жертв». А перед цим президент Володимир Зеленський і президент Польщі Анджей Дуда відвідали Луцьк для спільного вшанування жертв Волинської трагедії.
Однак уже влітку 2024-го питання Волинської трагедії виринуло з новою силою: міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що «без вирішення «Волинського питання» не буде вступу України до Європейського Союзу.
Невдовзі президент Польщі Анджей Дуда публічно заперечив ці слова. Проте польський міністр оборони стверджує, що, незважаючи на позицію Дуди, він все одно виступатиме проти європейської інтеграції України, якщо не буде вирішене «Волинське питання». А владислав Косіняк-Камиш очолює Польську селянську партію, яка входить до урядової коаліції.
Додамо, що Волинська трагедія 1943-1944 років – це двосторонні масові вбивства українців та поляків, які відбувались на Волині під час Другої світової війни у 1943-1944 роках. Дотепер історики не можуть дійти до спільної думки щодо кількості жертв.
Офіційна Варшава говорить про 100 тисяч загиблих, проте ця цифра не підтверджена історичними джерелами і дослідженнями. За даними істориків, в тому числі й польських, на Волині було вбито від 50 до 70 тисяч місцевих поляків. Кількість жертв серед українців оцінюють від п’яти до понад 20 тисяч людей.
Ці трагічні події на Волині Польща трактує як «геноцид» та називає «Волинською різаниною». Натомість Україна говорить про «трагедію» та закликає до взаємних вибачень, міжнаціонального прощення та примирення.
Дізнавайтесь найважливіші і найцікавіш і новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський